Ухвала

від 04.12.2024 по справі 916/4867/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"04" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4867/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ ЛОГІСТІК» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 12; код ЄДРПОУ 39296647)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ БОРІВАЖ» (67550, Одеська обл., Одеський р-н, смт Нові Білярі, вул. Морська, буд. 1А; код ЄДРПОУ 43664262)

про стягнення 82 500,00 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ ЛОГІСТІК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ «БОРІВАЖ» 82 500,00 грн заборгованості за Договором оренди нерухомого та рухомого майна № 01/01-22 від 01.01.2022. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за вказаним договором в частині своєчасного внесення орендної плати за вересень 2024 року.

Ухвалою від 06.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4867/24, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.12.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

21.11.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

27.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив.

27.11.2024 від позивача та 02.12.2024 від відповідача надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які суд задовольнив ухвалами від 02.12.2024.

04.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.12.2024, не вдалося встановити відеоконференцзв`язок з представниками сторін у відповідній підсистемі ЄСІТС, оскільки вони перебували в режимі «офлайн».

При цьому суд враховує, що за ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У зв`язку з тим, що явка представників у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, враховуючи викладення сторонами своїх доводів у заявах по суті справи, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

04.12.2024 судом складено вступну та резолютивну частини ухвали.

У ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ ЛОГІСТІК» як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ БОРІВАЖ» як орендарем було укладено Договір оренди нерухомого та рухомого майна № 01/01-22 (далі Договір; а.с. 7-11), згідно з п. 1.1. якого орендодавець в порядку та на умовах цього Договору передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування об`єкт оренди, визначений у цьому Договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Так, між сторонами у цій справи на підставі укладеного Договору виникли правовідносини оренди. При цьому договір недійсним у судовому порядку не визнавався, а отже є правомірним та відповідно є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, що випливають з його змісту.

Об`єктом оренди за Договором є об`єкт нерухомості: Морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 5, а також рухоме майно та транспортні засоби. Загальна площа, склад (перелік), вартість та характеристика об`єкта оренди наведені в Додатках № 1, № 2, № 3, що є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору об`єкт оренди передається на строк з 01.01.2022 по 30.11.2025.

Пунктом 3.1. Договору сторони узгодили, що за оренду майна, переданого орендарю за цим Договором, орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату у розмірі 82 500,00 грн без ПДВ. Орендна плата сплачується до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого рахунку на оплату та акту здачі-приймання наданих послуг за розрахунковий період.

01.01.2022 об`єкт оренди було передано відповідачу за Актом приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 44-63).

15.10.2024 позивач надіслав на адресу відповідача виставлений рахунок-фактуру № СФ-0000009 від 15.10.2024 за оренду майна у вересні 2024 року на суму 82 500,00 грн (а.с. 64) та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000009 від 15.10.2024 (а.с. 65).

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, у визначений Договором строк, а саме до 30.10.2024, відповідач не здійснив платіж за вересень 2024 року у розмірі 82 500,00 грн.

У зв`язку з вказаними обставинами позивач 01.11.2024 подав до господарського суду позовну заяву про стягнення з відповідача 82 500,00 грн заборгованості.

Разом з тим, як з`ясовано судом під час дослідження наявних у матеріалах справи доказів, 01.11.2024 відповідач перерахував позивачу 82 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № Т20/015304 від 01.11.2024 (а.с. 126), з призначенням платежу: «За оренду морського компл. з причалом, рух. Майна та т/з у вересні 2024 р., б/ПДВ».

Позивач, посилаючись на п. 41 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постанова Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі Інструкція), стверджує, що платіжна інструкція № Т20/015304 від 01.11.2024 не містить інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція, що не дає можливості ідентифікувати платіж і не є належним та допустимим доказом оплати за Договором.

Пунктом 41 Інструкції передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, саме на відповідача як платника покладено обов`язок заповнення платіжного документа в частині реквізиту "призначення платежу" та саме він відповідає за дані, що зазначені в цьому реквізиті платіжної інструкції.

Тож очевидно, що можливість проведення зарахування в рахунок оплати за конкретним договором безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким платник здійснював платіж контрагенту на виконання договору.

Натомість відсутність реквізиту "призначення платежу" (визначення його в загальному, без конкретизації на виконання якого зобов`язання) задля проведення зарахування платежу на виконання укладеного між сторонами договору (проведеної операції) зумовлює на практиці необхідність з`ясування наявності між сторонами інших правовідносин, правової підстави здійснення такого перерахування, в тому числі конкретизації призначення відповідного платежу.

У Постановах від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 Верховний Суд наголосив, що в разі, коли у графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності з урахуванням балансу вірогідностей, суд зазначає, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив спірну заборгованість, що підтверджується платіжною інструкцією № Т20/015304 від 01.11.2024. Доводи позивача щодо неналежного оформлення реквізиту «Призначення платежу» суд відхиляє, оскільки:

- позивачем не доведено наявності інших правовідносин між сторонами;

- наведене відповідачем призначення платежу дозволяє ідентифікувати період заборгованості вересень 2024 року, який позивач визначив як спірний;

- сума платежу цілком узгоджується із визначеним п. 3.1. Договору розміром орендної плати;

- зазначення в полі «призначення платежу», що оплата здійснюється за оренду морського комплексу з причалом, рухомого майна та т/з, з урахуванням балансу вірогідностей, цілком узгоджується з п. 1.2. Розд. 1 «Предмет договору».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 22.10.2024 у справі № 910/13208/23 (п. 7.37. Постанови).

Таким чином, провадження у справі № 916/4867/24 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Частиною 3 ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 ГПК України).

Разом з тим, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 916/4867/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ ЛОГІСТІК» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 12; код ЄДРПОУ 39296647) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ БОРІВАЖ» (67550, Одеська обл., Одеський р-н, смт Нові Білярі, вул. Морська, буд. 1А; код ЄДРПОУ 43664262) про стягнення 82 500,00 грн закрити.

Вступну та резолютивну частини ухвали складено 04 грудня 2024 р. Повний текст ухвали складено та підписано 06 грудня 2024 р.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков