Рішення

від 27.11.2024 по справі 916/3256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3256/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, 10)

в інтересах держави в особі:

1) Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691),

2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Приватного підприємства «Авіценна» (65062, Одеська обл., м. Одеса, площа 10 Квітня, 1; код ЄДРПОУ 31579546),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 39708476)

про стягнення 411 298,13 грн, розірвання договору та зобов`язання повернути об`єкт оренди;

представники учасників справи:

від прокуратури Місюрко Г.А.,

від позивача-1 Явченко Д.В.,

від позивача-2 Вакаренко І.В.,

від відповідача не з`явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Київська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Авіценна», в якому з урахуванням заяви з письмовими поясненнями щодо допущення технічної помилки в прохальній частині позову просить суд:

1) стягнути з Приватного підприємства «Авіценна» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 44/203 від 14.07.2005 у сумі 393 016,19 грн та пеню в сумі 18 281,94 грн;

2) розірвати договір оренди № 44/203 від 15.04.2002 (у новій редакції - № 44/203 від 14.07.2005) нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 76,2 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 8, укладений між Приватним підприємством «Авіценна» та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради;

3) зобов`язати Приватне підприємство «Авіценна» повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 76,2 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 8 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3256/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Комунальну установу «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, якій запропоновано надати пояснення по суті справи з урахуванням вимог ст.168 Господарського процесуального кодексу України; повідомлено Приватне підприємство «Авіценна» про передбачений частиною шостою статті 6 цього Кодексу обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).

Протокольною ухвалою від 26.08.2024 відкладено підготовче судове засідання на 09.10.2024.

Протокольною ухвалою від 09.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2024.

В подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву до 14.11.2024 та 27.11.2024.

15.11.2024 від прокуратури надійшла заява із письмовими поясненнями щодо допущення технічної помилки в прохальній частині позову, а саме в частині зазначення правильного виконавчого органу Одеської міської ради, на користь якого слід стягнути спірну заборгованість, а також разрахункового рахунку, на який необхідно стягнути кошти з відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2024, прокурор просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники позивача-1 та позивача-2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Приватного підприємства «Авіценна» - 65062, Одеська обл., м. Одеса, площа 10 Квітня, 1.

Однак, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд цієї справи.

Суд також вживав додаткових заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом розміщення оголошень (ухвал суду) на офіційному сайті Судової влади України.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» правом на подання до суду пояснень в порядку ст. 168 Господарського процесуального кодексу України не скористалась, про розгляд справи повідомлялась належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету.

За таких обставин, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

27.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції та доводів прокурора.

В обґрунтування позову прокурор посилається на встановлення в ході виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявності підстав для представництва інтересів держави за фактами неналежного виконання відповідачем умов спірного договору оренди нежитлового приміщення.

Як зазначає прокурор, 15.04.2002 Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (на теперішній час Департамент комунальної власності Одеської міської ради), уклало Договір оренди № 44/203 нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 76,2 кв.м, що розташоване за адресою: проспект Академіка Глушка, 8, з Приватним підприємством «Авіценна», а в подальшому, 14.07.2005 зазначені сторони уклали Договір оренди нежитлового приміщення № 44/203 в новій редакції.

Вказує, що розділом 2 Договору сторони врегулювали порядок розрахунків за користування об`єктом оренди та додатковим погодженням № 9 від 04.02.2019 строк дії Договору оренди було продовжено до 04.01.2022.

Зазначає, що 14.07.2021 відповідач звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із письмовою заявою про продовження Договору оренди на 5 років.

Звертає увагу, що 28.08.2023 та 17.06.2024 відбулось комісійне обстеження орендованого відповідачем приміщення, яким встановлено, що відповідач продовжує використовувати приміщення у повному обсязі, технічний стан приміщення задовільний, орендар має заборгованість з орендної плати, присутні всі комунікації, крім опалення, страховий поліс не надано.

Прокурор вказує, що за умовами Договору оренди строк дії орендних правовідносин закінчився 04.01.2022 та, у зв`язку зі зверненням ПП «Авіценна» до Департаменту з письмовою заявою від 14.07.2021 № 01-14/3661 про продовження зазначеного договору оренди на 5 років, термін дії Договору було продовжено.

Відповідно до розрахунку Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 30.06.2024 заборгованість за основною сумою орендної плати за період з грудня 2019 р. по червень 2024 р. становить 393 016,19 грн. Також відповідачу нараховано пеню за порушення строків внесення орендної плати у розмірі 18 281,94 грн за період з липня 2023 р. по червень 2024 р.

Покликаючись на ігнорування відповідачем свого обов`язку зі своєчасного внесення орендної плати за Договором та претензій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, направлених на спонукання відповідача щодо виконання цього обов`язку, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення 393 016,19 грн заборгованості з орендної плати та 18 281,94 грн пені, розірвання Договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом підписання акту приймання-передачі.

Інші учасники справи заяв по суті справи або інших заяв з письмовими поясненнями до суду не надали.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

За ч. 3 ст. 131 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, підтримка прокуратури однієї з сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо того вимагають захисту інтереси держави (рішення у справі «Корольов проти Російської Федерації»), крім того, поняття «суспільного», «публічного» інтересу ЄСПЛ тлумачить надзвичайно широко: як від інтересу держави загалом до інтересу окремої територіальної громади (рішення у справі «Депаль проти Франції», у справі «Хамер проти Бельгії»).

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 4 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ визначено, що основною метою оренди є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, посилення фінансової спроможності підприємств державної або комунальної власності.

Прокурор звертає увагу, що недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати, неможливість використання об`єкту права власності Одеської міської ради з метою отримання прибутку суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Як наголошує прокурор, порушення ПП «Авіценна» ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 629, 15, 759,762 ЦК України, ст.ст. 193, 173, 175,284,286 ГК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, умов Договору оренди №44/203 від 15.04.2002 у зв`язку наявністю заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном, неповерненням об`єкта оренди після закінчення орендних правовідносин, порушення інших обов`язків орендаря беззаперечно порушує інтереси держави. Внаслідок неповернення об`єкту оренди територіальна громада міста Одеси втрачає можливість вільного використання належного їй на праві власності майна, в тому числі шляхом здачі в оренду на конкурсних засадах та отримання прибутку, що підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 2 ст. 140 Конституції України). Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції України). Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 38 Статуту територіальної громади міста Одеси, який затверджено рішенням Одеської міської ради № 1240-VІ від 25.08.2011, передбачено, що міській громаді належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи міського бюджету, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Суб`єктом права комунальної власності в місті Одесі є міська громада, від імені та в інтересах якої діє Одеська міська рада.

Враховуючи, що власником об`єкта оренди за Договором № 44/203 від 15.04.2002 є саме територіальна громада міста Одеси, представницьким органом якої є Одеська міська рада, саме вона є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, та позивачем-1 у справі.

Крім того, за ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно із п. 1 ст. 39 Статуту територіальної громади міста Одеси, управління об`єктами комунальної власності здійснюється виконавчими органами міської ради. За ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна.

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської рад № 137-VIII віді7.03.2021:

- Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси;

- Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.

На Департамент покладені наступні функції, зокрема: реалізація єдиної політики управління об`єктами права комунальної власності територіальної громади міста Одеси; здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності; здійснення обліку договорів оренди нерухомого майна нежитлового фонду, укладених щодо об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Одеси; укладення договорів купівлі-продажу, передачі у користування майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також договорів щодо набуття прав власності територіальної громади міста Одеси на майно; здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності.

Таким чином, органом, який наділений повноваженнями щодо контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати орендарями та щодо контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси та одночасно орендовавцем комунального майна є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, у зв`язку з чим останнього визначено позивачем-2 у справі.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту державних інтересів, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. При цьому, розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах окружною прокуратурою листом від 08.04.2024 № 2666ВИХ-24 (а.с. 92-94) запитано у Департаменту комунальної власності Одеської міської ради інформацію, в тому числі про вжиття заходів судово-претензійного характеру щодо стягнення з відповідача виниклої заборгованості.

Листами від 14.05.2024 № 01-19/1092 (а.с. 95) та від 26.06.2024 № 01-19/1557 (а.с. 101) Департамент комунальної власності Одеської міської ради надав запитувані прокурором документи для звернення у судовому порядку щодо стягнення з відповідача заборгованості та повідомив про надсилання відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди. Юридичним управлінням Департаменту на адресу відповідача було направлено претензію № 01-13/2524 від 06.11.2023 (а.с. 64-65) про сплату заборгованості та пені. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради відповідачу було надіслано повідомлення № 01-13/1319 від 24.06.2024 (а.с. 88-89) про сплату заборгованості по орендній платі та пені, а також про здійснення фактичної передачі приміщення за актом приймання-передачі. При цьому, як вбачається із вказаного листування, відповідна позовна заява ні міськрадою, ні Департаментом до суду не подавалась.

Таким чином, вбачається, що уповноважені органи Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради були обізнані про зміст порушень інтересів держави та необхідність їх захисту, проте заходів судового захисту інтересів територіальної громади міста Одеси вжито не було.

Прокурор акцентує, що вказаний позов подається з метою повного та всебічного захисту інтересів територіальної громади міста Одеси та водночас за умови відсутності належного захисту інтересів держави з боку органів, уповноважених їх здійснювати.

Таким чином, прокурором наведено підстави для здійснення захисту інтересів держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Листами від 13.06.2024 № 4364ВИХ-24 та № 4365ВИХ-24 (а.с. 102-103) окружна прокуратура повідомила позивачів про звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-1, -2, суд встановив наступне.

Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 76,2 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Академіка Глушка, буд. 8, реєстраційний номер майна 11158900, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 379335758 від 20.05.2024 (а.с. 28-29), Свідоцтвом про право власності від 06.06.2005 серії САА № 446144 (а.с. 31) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7580871 від 22.06.2005 (а.с. 32).

15.04.2002 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради як орендодавцем та Приватним підприємством «Авіценна» як орендарем укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 44/203 (далі Договір; а.с. 37-40), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 76,2 кв.м, розташоване за адресою: проспект Академіка Глушка, 8.

15.04.2002 орендоване приміщення було передано відповідачу за актом приймання-передачі (а.с. 42).

25.09.2003 сторони підписали додаткове погодження № 1 до Договору, відповідно до якого змінили профіль використання приміщення та розмір орендної плати (а.с. 43).

04.04.2005 сторонами підписано додаткове погодження № 2 до Договору, згідно якого продовжено строк дії останнього до 04.04.2006 (а.с. 44).

14.07.2005 підписано додаткове погодження № 3 до Договору, яким змінено площу орендованого приміщення з 76,1 кв.м на 76,2 кв.м, а також продовжено строк дії Договору на 5 років. Цим же додатковим погодженням сторони Договору домовилися на підставі ст. 793 ЦК України викласти його в новій редакції.

14.07.2005 сторони на підставі 793 ЦК України підписали нову редакцію Договору (а.с. 46-50), яку було засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.

Строк дії Договору оренди в новій редакції було визначено з 14.07.2005 до 14.07.2010 (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору приміщення передано для використання під розміщення медичного центру.

Розділом 2 Договору врегульовано порядок розрахунків за користування об`єктом оренди.

Так, відповідно до п. 2.1. Договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення сесії Одеської міської ради від 28.01.2005 р. № 3539-ІV «Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси».

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 374,72 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно з п. 2.4. Договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

За повідомленням Орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу (п. 2.5. Договору).

За несвоєчасне внесення орендної плати п. 5.2. Договору зобов`язує Орендаря сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

За п. 4.7. Розділу 4 «Права і обов`язки Орендаря» Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 4.10. Договору у випадку припинення дії цього Договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкту оренди. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 7.9. Договору дія останнього припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

В подальшому Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством «Авіценна» було підписано низку додаткових погоджень до Договору:

08.09.2010 підписано додаткове погодження № 4, згідно якого строк дії Договору продовжено до 08.03.2011 (а.с. 53);

01.02.2011 підписано додаткове погодження № 5, яким строк дії Договору продовжено до 31.01.2014, змінено профіль використання приміщення та методику розрахунку орендної плати (а.с. 54);

15.04.2014 підписано додаткове погодження № 6, згідно якого змінено назву орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, термін дії Договору продовжено до 15.03.2017, внесено зміни до Договору в частині розрахунку орендної плати (а.с. 55-56);

03.10.2016 підписано додатковий договір № 7, яким внесено зміни до Договору щодо мети використання приміщення, розрахунку орендної плати (а.с. 57-58);

06.02.2017 підписано додатковий договір № 8, відповідно до якого продовжено строк дії Договору до 06.01.2019, внесено зміни до порядку розрахунку орендної плати (а.с. 59-60);

04.02.2019 підписано додатковий договір № 9, згідно з яким строк дії Договору продовжено до 04.01.2022 (а.с. 61);

03.12.2019 підписано додатковий договір № 10, відповідно до якого внесено зміни до Договору в частині профілю використання орендованого приміщення, а також щодо методики розрахунку орендної плати (а.с. 62-63).

14.07.2021 відповідач подав до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради письмову заяву про продовження Договору оренди на 5 років (а.с. 71).

28.08.2023 комісія у складі відповідальних осіб Департаменту комунальної власності Одеської міської ради провела обстеження нежитлового приміщення по просп. Академіка Глушка, 8 у м. Одесі, про що складено Акт від 28.08.2023 (а.с. 75-76).

Згідно вказаного Акту комісією встановлено, що об`єкт оренди продовжує використовуватися відповідачем, стан приміщення задовільний, в наявності заборгованість по орендній платі тощо. До Акту додано фотофіксацію (а.с. 77-80).

17.06.2024 комісія у складі відповідальних осіб Департаменту комунальної власності Одеської міської ради провела обстеження нежитлового приміщення по просп. Академіка Глушка, 8 у м. Одесі, про що складено Акт від 17.06.2024 (а.с. 81-82).

Актом встановлено, що об`єкт оренди використовується в повному обсязі для ведення господарської діяльності з медичної практики, наявна заборгованість з орендної плати, технічний стан приміщення задовільний, присутні всі комунікації, крім опалення, страховий поліс не надано. До Акту додано фотофіксацію (а.с. 83-87).

Предметом позову є вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 393 016,19 грн заборгованості з орендної плати та 18 281,94 грн пені, розірвання Договору оренди та зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим па такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його укладено.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Висновки суду.

Як встановлено судом, між позивачем-2 та відповідачем у цій справі на підставі Договору № 44/203 від 15.04.2002, підписаним 14.07.2005 в новій редакції, виникли правовідносини оренди.

Слід зазначити, що з 01.02.2020 Закон № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», яким сторони керувалися при укладенні Договору, втратив чинність внаслідок набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 (далі Закон України № 157-ІХ), який введений в дію 01.02.2020.

В п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-ІХ зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Як вже було зазначено судом, згідно з додатковим договором № 9 від 04.02.2019 строк дії Договору оренди було продовжено до 04.01.2022.

Отже, на момент закінчення терміну дії Договору вже діяв Закон № 157-IX, який набрав чинності з 01.02.2020, тому правовідносини щодо продовження строку дії Договору оренди регулював Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".

Суд зазначає, що статтею 18 Закону № 157-IX визначено порядок продовження договору оренди.

Відповідно до частин 1-5 № 157-IX продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Крім того, частинами 7-8 статті 18 Закону № 157-IX встановлено, що договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини 2 цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини 2 цієї статті.

Крім того, пунктом 134 Порядку № 483 передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Відповідно до пункту 135 Порядку № 483 орендар, який має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Пунктом 136 Порядку № 483 передбачено, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до пункту 143 Порядку № 483 орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Однак, як свідчать матеріали справи, орендарем не було дотримано передбаченого законодавством порядку продовження строку дії Договору оренди, а саме: не подано у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі разом із документами, передбаченими пунктом 113 Порядку № 483, та звітом про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що в цьому випадку відсутні правові підстави стверджувати про продовження Договору оренди на підставі заяви відповідача від 14.07.2021.

Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21.

Тому, господарський суд виснує, що Договір оренди припинився на підставі частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, тобто 04.01.2022.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та пені суд зазначає наступне.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, відповідно п. 2.4. Договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Додатковим договором № 10 від 03.12.2019 позивач-2 та відповідач узгодили, що за орендоване приміщення останній зобов`язується сплачувати орендну плату з 03.12.2019, що розрахована на 01.11.2019 та становить 14 408,33 грн (без ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Суд перевірив доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі (а.с. 72-73) та встановив, що нарахування здійснено за період з грудня 2019 р. по червень 2024 р. із врахуванням часткового внесення відповідачем орендної плати.

Втім, у зв`язку з тим, що Договір оренди припинив свою дію 04.01.2022 суд зазначає про відсутність правових підстав для нарахування орендної плати після закінчення строку дії Договору.

При цьому суд враховує, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Разом із тим, за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Після закінчення строку дії Договору використання об`єкта оренди є неправомірним та орендодавець, у випадку невиконання орендарем обов`язку щодо повернення об`єкта, наділений правом вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, що передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Так, на переконання суду, наявність у орендодавця потенційного права вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення обов`язку щодо повернення об`єкта та водночас нарахування орендної плати після закінчення строку дії Договору оренди суперечить основоположним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, суд здійснив перерахунок заборгованості відповідача по орендній платі з грудня 2020 р. по 04.01.2022 (включно).

За розрахунком суду розмір заборгованості відповідача складає 4 931,43 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі підлягають частковому задоволенню на суму 4 931,43 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання; суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За ч. 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2. Договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Однак, враховуючи, що Договір припинив свою дію 04.01.2022, підстави для нарахування пені в заявлений період (з 16.07.2023 по 30.06.2024) відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову у відповідній частині суд відмовляє.

Щодо вимоги про розірвання Договору суд зазначає, що така вимога жодним чином не поновить порушені права позивачів, оскільки Договір оренди № 44/203 від 15.04.2002, підписаний 14.07.2005 в новій редакції, є таким, що припинив свою дію 04.01.2022 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Тобто, на час звернення прокурора до суду із позовною заявою Договір вже було припинено, у зв`язку з чим у задоволенні позову про розірвання цього Договору суд відмовляє.

Вказана позиція цілком узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, яка у Постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою, зазначивши, що задоволення вимоги про розірвання договору, який вже є припиненим, не тільки не поновить порушені права позивача, але є неможливим як таке.

Щодо вимоги про зобов`язання повернути позивачу-2 нежитлове приміщення суд зазначає наступне.

Правові наслідки припинення договору оренди унормовані ст. 25 Закону № 157-ІХ, відповідно до частини першої якої у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов`язок повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Судовий захист права власності, володіння, розпорядження та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4.7. Розділу 4 «Права і обов`язки Орендаря» Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

За таких обставин, позов у частині зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди після закінчення строку дії Договору за актом приймання-передачі є цілком обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Заявляючи вимогу про зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди, прокурор водночас просить зобов`язати повернути цей об`єкт у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він був одержаний в оренду.

З цього приводу суд зазначає, що на момент ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували в якому саме стані об`єкт був переданий в оренду відповідачу, як і відсутні будь-які відомості щодо стану об`єкта на даний час.

За таких обставин, суд не вбачає можливим задовольнити позовну вимогу про повернення спірного нежитлового приміщення саме в такому стані, про який просить прокурор.

Водночас, у тому випадку, якщо позивач-2 вважатиме, що йому були завдані збитки внаслідок використання відповідачем нежитлового приміщення, позивач-2 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення таких збитків.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 4 931,43 грн заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 44/203 від 14.07.2005, а також зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді міста Одеси в особі позивача-2 нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 76,2 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 8, шляхом підписання акту приймання-передачі. У задоволенні решти позову суд відмовляє з наведених вище мотивів.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 101,97 грн.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691), Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Приватного підприємства «Авіценна» (65062, Одеська обл., м. Одеса, площа 10 Квітня, 1; код ЄДРПОУ 31579546), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 39708476) про стягнення 411 298,13 грн, розірвання договору та зобов`язання повернути об`єкт оренди задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Авіценна» (65062, Одеська обл., м. Одеса, площа 10 Квітня, 1; код ЄДРПОУ 31579546) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) 4 931,43 грн заборгованості за договором оренди.

3. Зобов`язати Приватне підприємство «Авіценна» (65062, Одеська обл., м. Одеса, площа 10 Квітня, 1; код ЄДРПОУ 31579546) повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 76,2 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 8, шляхом підписання акту приймання-передачі.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Авіценна» (65062, Одеська обл., м. Одеса, площа 10 Квітня, 1; код ЄДРПОУ 31579546) 3 101,97 грн витрат зі сплати судового збору на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), код ЄДРПОУ отримувача 03528552, рахунок отримувача UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 27 листопада 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков