Рішення

від 19.11.2024 по справі 916/3287/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3287/24Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бондар О.Р.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Волкова Н.М.,

від позивача: Мойсеєнко В.В.,

від відповідача (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області): Новіков М.М.,

від інших відповідачів: не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Бериславської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора, усунення перешкод у здійсненні права власності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 р.: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3287/24; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 29.08.2024 р.

Підготовче засідання, призначене на 29.08.2024 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 27.08.2024 р. по 29.08.2024 р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться 17.09.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 р.: з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 8 днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.10.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 07.11.2024 р.

Судове засідання, призначене на 07.11.2024 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 05.11.2024 р. по 08.11.2024 р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 19.11.2024 р.

Представники відповідачів, окрім Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в жодне засідання суду з невідомих причин не з`явилися. Про дату, час та місце їх проведення повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвал в електронні кабінети.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено Херсонській обласній державній адміністрації та Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 19.11.2024 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (далі Адміністрація) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі Управління), Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (далі Військова адміністрація), Бериславської міської ради (далі Рада), в якій просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ Управління від 27.11.2020 р. № 15 ,,Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині земельної ділянки площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154;

-скасувати рішення державного реєстратора Ради Ємець Д.С., індексний номер рішення 56950992, від 05.03.2021 р. та проведену 01.03.2021 р. на його підставі державну реєстрацію права комунальної власності Ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2306017765206;

-усунути перешкоди у здійсненні Адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що земельна ділянка, передана оспорюваним наказом Управління в комунальну власність Ради, належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, розпорядження якими здійснює Адміністрація.

Управління подало відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, т.я.:

-всупереч приписам ч.4 ст.236 ГПК України Прокурором не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, відповідно до яких: 1) позивач у межах розгляду справи може посилатися на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані; 2) вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння; 3) вимога про визнання незаконним та скасування наказу, відповідачем за якою є ГУ Держгеокадастру, свідчить про пред`явлення позову державою (в особі Прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру), що не відповідає ч.1 ст.45 ГПК України (позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору); 4) задоволення позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не приведе до захисту або відновлення порушеного права позивача без його звернення до суду з іншим позовом; 5) особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно (земельну ділянку лісового фонду), є його володільцем, у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права власності є віндикаційний позов (про витребування майна), а не позов про усунення перешкод у здійсненні права власності;

-наказ Управління від 27.11.2020 р. № 15 вичерпав свою дію фактом виконання, внаслідок якого передано земельну ділянку до комунальної власності. Таким чином, скасування цього наказу не призведе до захисту інтересів держави у поверненні певної земельної ділянки до державної власності, тому підстави задоволення цієї вимоги відсутні;

-Законом України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 р. № 1423-IX розділ X ,,Перехідні положення ЗК України доповнено п.24, де зазначено що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Отже, Управління з 27.05.2021 р. вже не розпоряджається земельною ділянкою, зазначеною у наказі;

-зі змісту абз.6 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, вбачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи. Отже, вимога Прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки не може бути виконана в силу вище зазначеної норми;

-Прокурором неефективно обрано спосіб захисту прав держави, оскільки позов заявлено з метою скасування реєстрації всієї земельної ділянки, а не її частини, яка, на думку Прокурора, накладається та відноситься до земель лісового фонду. При цьому конфігурація меж спірної частини земельної ділянки та її площа можуть бути визначені виключно шляхом формування земельної ділянки як об`єкта речових прав та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Адміністрацією подано відповідь на відзив, у якій називає позовні вимоги Прокурора такими, що ґрунтуються на нормах права, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі, звертаючи увагу на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 р. по справі № 927/1206/21.

Прокурором також подано відповідь на відзив, у якій повідомляє, що висновки суду касаційної інстанції, на які посилається Управління, зроблено під час розгляду справ з іншим суб`єктним складом учасників та нетотожними фактичними обставинами, в той час як Прокурором з метою забезпечення відновлення порушених інтересів держави обрано ефективні способи захисту, передбачені законом.

Військовою адміністрацією та Радою свої міркування з приводу спірних правовідносин не повідомлено.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Як вбачається з інформації з Державного земельного кадастру, 11.12.2019 р. внесено відомості до ДЗК про формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520684400:02:001:0154 площею 16,2865 га.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що: за Радою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку; номер відомостей про речове право 40859394; підставою для внесення запису стало рішення від 05.03.2021 р. № 56950992 державного реєстратора Ради Ємець Д.С.; документами, поданими для державної реєстрації, є наказ Управління від 27.11.2019 р. № 15 та акт-приймання передачі від 01.12.2020 р.

Відповідно до наказу Управління від 27.11.2019 р. № 15 ,,Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3241,3458 га згідно із переліком, до якого увійшла і ділянка площею 16,2865 га з кадастровим номером 6520684400:02:001:0154 (п.101), частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення. На виконання оспорюваного наказу складено акт приймання-передачі земельних ділянок від 01.12.2020 р.

Згідно з п ,,е ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

В ч.1 ст.55 ЗК України закріплено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства…

Частиною 1 ст.57 ЗК України, яка кореспондується з ч.1 ст.17 ЛК України, встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.5 ст.122 ЗК України в редакції, чинній на момент видання оспорюваного наказу та реєстрації за Радою права власності на спірну ділянку, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

В п.4 ст.31 ЛК України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Листом від 25.04.2024 р. № 209 ДП ,,Харківська державна лісовпорядна експедиція Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО ,,Укрдержліспроект надало фрагмент картографічних матеріалів лісовпорядкування з нанесенням меж кварталу 7 Бериславського лісництва. З наведених матеріалів, а також відкритих даних ДЗК вбачається, що земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 6520684400:02:001:0154 площею 16,2865 га частково накладається на землі кварталу 7 Бериславського лісництва ДП ,,Каховський лісгосп. Вказана обставина Управлінням не спростована. Також останнім не доведено отримання згоди на вилучення земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що оспорюваний наказ Управління, на підставі якого відбулось розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення, видано з порушенням наявної компетенції, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Адміністрація, в зв`язку з чим підлягає задоволенню позовна вимога про визнання незаконним та скасувати наказу Управління „Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність від 27.11.2020 р. № 15 в частині земельної ділянки площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154.

Господарський суд відхиляє як безпідставні твердження Управління (про те, що: позивач у межах розгляду справи може посилатися на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані; вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння; вимога про визнання незаконним та скасування наказу, відповідачем за якою є ГУ Держгеокадастру, свідчить про пред`явлення позову державою (в особі Прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру), що не відповідає ч.1 ст.45 ГПК України (позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору)) з посиланням на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22.05.2024 р. по справам № 916/1749/22, № 916/1750/22, та зазначає наступне.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 р. у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Згідно зі ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси…

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права, а саме просити суд визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії державного органу.

При зверненні до суду з цим позовом Прокурор посилався на те, що наказ Управління у частині передання у комунальну власність спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки частина земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення, які не підлягають передачі до комунальної власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 р. у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У п.64 постанови від 30.05.2018 р. у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: ,,Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органом Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Раді як земля сільськогосподарського призначення, позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу Управління за встановлених судами обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного Прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у п.82 постанови від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17.

Відтак, обраний Прокурором спосіб захисту порушеного права шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність, безпосередньо передбачений у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

З цих підстав твердження Управління про неефективність обраного прокурором способу захисту в частині оскарження його наказу являються помилковими та суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду, а також висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 р. по справі № 927/1206/21.

Враховуючи те, що судом у межах цієї справи визнається незаконним наказ Управління від 27.11.2020 р. № 15, який виступає правовою підставою для прийняття рішення державного реєстратора Ради Ємець Д.С., індексний номер рішення 56950992, від 05.03.2021 р., вказане рішення реєстратора та проведену державну реєстрацію права комунальної власності слід скасувати, задовольнивши відповідні вимоги Прокурора.

Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України ,,Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:… ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

У зв`язку з наведеним, за конкретних встановлених судами обставин цієї справи та за умови, що державна реєстрація речових прав Ради на спірну земельну ділянку скасована судом вище по тексту цього рішення, що має наслідком припинення відповідних речових прав на земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 р. у справі № 916/1517/22.

При цьому вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки вірно пред`явлена в межах негаторного позову, про що свідчить зміст постанов Верховного Суду від 22.05.2024 р. по справам № 916/1749/22 та № 916/1750/22.

Також про правомірність пред`явлення позову про усунення перешкод власнику у реалізації свої прав свідчить таке.

Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник може вимагати усунення порушення його права власності на об`єкти, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, припиняючи право власності на землю, скасовуючи державну реєстрацію об`єктів, як об`єктів цивільних прав, або вимагаючи повернути такі об`єкти.

Потрібно зауважити, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.

Разом із тим, перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов`язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул). Відтак, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, тому не може визнаватися титульним володінням.

Таким чином, слід задовольнити позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні Адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154.

Доводи Управління про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки наказ Управління від 27.11.2020 р. № 15 вичерпав свою дію фактом виконання, внаслідок якого передано земельну ділянку до комунальної власності, не приймаються судом до уваги, т.я. названий акт державного органу являється єдиною підставою для реєстрації права комунальної власності Ради, тому може бути предметом оскарження в даному випадку.

Твердження Управління в частині того, що воно з 27.05.2021 р. вже не розпоряджається земельною ділянкою, зазначеною у наказі, а також того, що Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, передбачає залишення в архіві кадастру відомостей про земельну ділянку, державна реєстрація якої скасована, жодним чином не впливають як на можливість розгляду вимог Прокурора по суті, так і на висновок суду щодо їх задоволення.

Стосовно посилань Управління на належність лише частини земельної ділянки з кадастровим номером 6520684400:02:001:0154 до земель лісового фонду господарський суд повідомляє, що саме Управління повинно було з`ясувати наведену обставину та врахувати її під час видання оспорюваного наказу. На теперішній час суд не спроможний виправити допущену Управлінням помилку, адже поділ спірної ділянки не з вини Прокурора не здійснено, що унеможливлює часткове задоволення його вимог.

Решта доводів учасників справи на остаточний результат її розгляду або мотиви, з яких позов Прокурора підлягає задоволенню, не впливають, тому залишаються без правової оцінки.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27.11.2020 р. № 15 „Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині земельної ділянки площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154.

Скасувати рішення державного реєстратора Бериславської міської ради Херсонської області Ємець Д.С., індексний номер рішення 56950992 від 05.03.2021 р., та проведену 01.03.2021 р. на його підставі державну реєстрацію права комунальної власності Бериславської міської ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2306017765206.

Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 16,2865 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0154.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 69, код 39766281) на користь Херсонської обласної прокуратури (73052, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Михайлівська, будинок 33, код 04851120) 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/40 коп. судового збору.

Стягнути з Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, місто Берислав, вул. 1 травня, будинок 244, код 44722513) на користь Херсонської обласної прокуратури (73052, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Михайлівська, будинок 33, код 04851120) 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/40 коп. судового збору.

Стягнути з Бериславської міської ради (74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, місто Берислав, вул. 1 травня, будинок 244, код 04059906) на користь Херсонської обласної прокуратури (73052, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Михайлівська, будинок 33, код 04851120) 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 грудня 2024 р. у зв`язку з проблемами з електропостачанням до приміщення суду.

Суддя Л.В. Лічман