Рішення

від 06.12.2024 по справі 927/941/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/941/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне підприємство «Ресурс Буд»,

код ЄДРПОУ 36506383, вул. Пирогівський шлях, 34, м. Київ, 03083

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер Постач»,

код ЄДРПОУ 43488358, вул. Дніпровська, 20, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 12 210,60 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ресурс Буд» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Постач», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 12 210,60 грн, з яких 9 000,00 грн основного боргу, 2 652,47 грн інфляційних втрат та 558,13 грн - 3% річних.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Дніпровська, 20, м. Чернігів, 14021), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 15.10.2024.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 08.10.2024 є 15.10.2024.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 30.10.2024.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, шо на виконання умов договору, укладеного між сторонами в усній формі, позивач поставив відповідачу товар на суму 13 910,40 грн та надав послугу на суму 2291,52 грн. Відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар у сумі 7201,92 грн, а загальна сума заборгованості становить 9000,00 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №РБК-015098 від 21.12.2021 на оплату товару БСГ В25 Р4 F200 W6 (M10.15) (Код УКТ ЗЕД:3824501000) на суму 11 592,00 грн без ПДВ та на оплату автопослуги (Код ДКПП: 49.41.19-00.00) на суму 1909,60 грн без ПДВ, а усього на загальну суму 16 201,92 грн з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №РБК-015098 від 22.12.2021 позивач поставив відповідачу товар - БСГ В25 Р4 F200 W6 (M10.15) на суму 13 910,40 грн з ПДВ.

22.12.2021 ПП «Ресурс Буд» та ТОВ «Сівер Постач» підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РБК-015098, згідно з яким позивач надав відповідачу автопослугу на суму 2291,52 грн з ПДВ.

Відповідач перерахував позивачу кошти за поставлений товар на загальну суму 7201,92 грн, на підтвердження чого надано платіжні інструкції №603 від 02.02.2022 та №814 від 20.07.2023.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 6708,48 грн та за надану автопослугу 2291,52 грн, а усього 9000,00 грн.

13.09.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу від 13.09.2024, у якій вимагав у строк до 22.09.2024 сплатити заборгованість у розмірі 9000,00 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 20.09.2024, що підтверджується роздруківкою трекінгу відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошти.

Відповідач доказів сплати заборгованості у розмірі 9000,00 грн суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статей 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Частиною 2 ст. 640 ЦК України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

За змістом норм статті 642 ЦК України прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а й шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До договорів поставки та надання послуг законом не встановлено вимоги щодо їх форми, а відтак такі договори можуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формах.

Враховуючи те, що позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару та послуги, в якому погоджено який товар має бути поставлено та яка послуга має бути надана, а також беручи до уваги підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд доходить висновку, що між сторонами укладений договір про поставку товару та про надання послуг в усній формі.

За приписами ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановив суд, позивач на підставі видаткової накладної №РБК-015098 від 22.12.2021 поставив відповідачу товар - БСГ В25 Р4 F200 W6 (M10.15) на суму 13 910,40 грн з ПДВ.

Оскільки сторонами не було обумовлено строку оплати товару, тому відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок щодо його сплати виник у відповідача з моменту прийняття ним цього товару, тобто 22.12.2021.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати товару, сплативши позивачу кошти у загальному розмірі 7201,92 грн, а отже заборгованість відповідача за поставлений товар становить 6708,48 грн.

Крім того, суд встановив, що позивач надав відповідачу автопослугу на суму 2291,52 грн, шо підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РБК-015098 від 22.12.2021.

Строк оплати наданої послуги також не був обумовлений сторонами у договорі, укладеному в усній формі, проте позивач звернувся до відповідача з вимогою від 13.09.2024 про сплату заборгованості у розмірі 9000,00 грн, у тому числі 2291,52 грн за надану автопослугу, яка отримана ним 20.09.2024.

Отже, відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був сплатити заборгованість за надану послугу у розмірі 2291,52 грн у строк до 27.09.2024.

Проте доказів сплати коштів за надану послугу відповідач суду не надав.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивача за поставлений товар та за надану послугу становить 9000,00 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за отриманий товар та за наданому йому послугу у повному обсязі у встановлені строки для такої оплати, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 9000,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2652,47 грн інфляційних втрат за січень 2022 року - серпень 2024 року та 558,13 грн - 3% річних за період з 23.12.2021 по 30.09.2024, нарахованих на суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 6708,48 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, де встановлено розмір та/або порядку обчислення таких витрат, а також доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі до ухвалення рішення суду.

Відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи також не містять.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Постач» (код ЄДРПОУ 43488358, вул. Дніпровська, 20, м. Чернігів, 14021) на користь Приватного підприємства «Ресурс Буд» (код ЄДРПОУ 36506383, вул. Пирогівський шлях, 34, м. Київ, 03083) 9 000,00 грн основного боргу, 2 652,47 грн інфляційних втрат, 558,13 грн - 3% річних та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун