Постанова

від 05.12.2024 по справі 914/3789/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3789/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Логінова Т.Ю., в порядку самопредставництва,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірський радіозавод «Сигнал» - Кучмій М.Я., адвокат (ордер від 23.10.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірський радіозавод «Сигнал»

на рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 (суддя Петрашко М.М.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (головуючий суддя: Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)

у справі № 914/3789/23

за позовом Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірський радіозавод «Сигнал» (далі - ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал»)

про стягнення 1 969 000, грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Відділення звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» 984 500,00 грн штрафу та 984 500, 00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» не сплатило штраф, який нарахований за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД. Оскільки ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» не сплатило штраф у встановлені законодавством строки, Відділення також здійснило нарахування 984 500, 00 грн пені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2024 зі справи № 914/3789/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, позов задоволено повністю, ураховуючи, зокрема законодавче обмеження максимального розміру пені, нарахованої позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій у справі, ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, згідно з якою просить Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення пені та ухвалити у скасованій частині нове рішення про відмову в позові.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, який (висновок) викладений у постанові від 27.02.2018 зі справи № 906/161/17, а саме: «Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15: судові акти попередніх інстанцій зі справи скасовано; прийнято нове рішення про відмову в позові про визнання недійсним Рішення АМК. Отже, з огляду на наведене та з урахуванням визначених Відділенням підстав даного позову (зокрема стосовно періоду нарахування пені) обґрунтованим є задоволення даного позову про стягнення з Товариства 68 000,00 грн пені за визначений Відділенням період нарахування з 14.04.2016 по 21.02.2017 (з наступного дня після прийняття постанови Вищим господарським судом України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15)».

Також в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (абз. 3-5 частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», далі-Закон № 2210-ІІІ) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 зі справи № 904/3778/18 та від 23.05.2024 зі справи № 909/932/23, а саме: «Застосовуючи приписи ст. 56 Закону № 2210-ІІІ, яка встановлює порядок виконання, зокрема, рішень АМКУ, судам необхідно враховувати, що абз. 3-5 ч. 5 зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду».

Доводи інших учасників справи, розгляд клопотань

Відділення у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечило, з посиланням, зокрема, на їх безпідставність та необґрунтованість, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з ухвалою Суду від 01.11.2024 зі справи задоволено клопотання Відділення про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з ухвалою Суду від 12.11.2024 зі справи задоволено заяву ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 21.11.2024 Судом було задоволено клопотання ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника названого товариства; розгляд касаційної скарги 21.11.2024 відкладався до 05.12.2024.

Згідно з ухвалою Суду від 03.12.2024 зі справи задоволено заяву ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД:

- визнано, що ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» і товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-ІІІ у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - «Лампи розжарювання» (оголошення в системі електронних закупівель «ProZorro» № UA-2017-02-20-002247-с) проведених Регіональною філією «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця»;

- за вчинене порушення, зокрема на ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» накладено штраф у загальному розмірі 984 500,00 грн.

Рекомендованим листом від 10.11.2021 № 72-02/4689 на адресу відповідача направлено копію зазначеного рішення адміністративної колегії Відділення.

За змістом вказаного листа відповідач був попереджений про те, що у разі несплати штрафу у встановлений строк буде нараховуватись пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу за кожен день прострочення відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ.

Рішення адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД вручено відповідачу 12.11.2021 (адреса одержувача: 81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Виговського, будинок 7), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2900504022003.

ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» 15.12.2021 звернулося з позовом до господарського суду Хмельницької області про скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.01.2022 у справі № 924/1266/21 за позовом ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» до Відділення про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД в частині, що стосується позивача - ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.07.2022 у справі № 924/1266/21 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2022 у справі № 921/1266/21 ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 21.07.2022 та відкрито апеляційне провадження за його скаргою.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» задоволено, рішення господарського суду Хмельницької області від 21.07.2022 у справі № 924/1266/21 скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким позов ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» задоволено: визнано недійсним і скасовано рішення адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД в частині, що стосується ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2023 поновлено Відділенню пропущений строк на подання касаційної скарги та відкрито касаційне провадження у справі № 924/1266/21.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2023 касаційну скаргу Відділення задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 у справі № 924/1266/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.07.2022 у справі № 924/1266/21 прийнято до провадження апеляційної інстанції.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» задоволено, рішення господарського суду Хмельницької області від 21.07.2022 у справі № 924/1266/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним та скасовано рішення адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД в частині, що стосується ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділення на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі № 924/1266/21.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2023 касаційну скаргу Відділення задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі № 924/1266/21 скасовано та залишено в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 21.07.2022 у справі № 924/1266/21 про відмову в позові.

Станом на дату подання позовної заяви у даній справі відповідач штраф у розмірі 984 500,00 грн не сплатив.

У зв`язку з наведеним Відділення звернулося з позовом до суду про стягнення з відповідача 984 500,00 грн штрафу, який нарахований за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД, та 984 500,00 грн пені за прострочення сплати штрафу (з урахуванням законодавчого обмеження максимального розміру пені).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» 984 500,00 грн штрафу та 984 500, 00 грн пені.

Підставою касаційного перегляду є питання правомірності задоволення судами попередніх інстанцій вимоги про стягнення 984 500, 00 грн пені.

Судові рішення попередніх інстанції в частині вирішення спору за результатом розгляду вимоги про стягнення з відповідача 984 500,00 грн штрафу жодною із сторін спору не оскаржуються.

Згідно з узагальненими доводами касаційної скарги скаржник не погоджується з нарахуванням пені за прострочення сплати штрафу.

Верховний Суд з цього приводу зазначає таке.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, який (висновок) викладений у постанові від 27.02.2018 зі справи № 906/161/17, а саме: «Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15: судові акти попередніх інстанцій зі справи скасовано; прийнято нове рішення про відмову в позові про визнання недійсним Рішення АМК. Отже, з огляду на наведене та з урахуванням визначених Відділенням підстав даного позову (зокрема стосовно періоду нарахування пені) обґрунтованим є задоволення даного позову про стягнення з Товариства 68 000,00 грн пені за визначений Відділенням період нарахування з 14.04.2016 по 21.02.2017 (з наступного дня після прийняття постанови Вищим господарським судом України від 13.04.2016 у справі № 906/992/15)».

Так, відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Постанову суду апеляційної інстанції у справі № 914/3789/23 обґрунтовано, зокрема, з посиланням на те, що: застосовуючи приписи статті 56 Закону № 2210-ІІІ, яка встановлює порядок виконання, зокрема, рішень АМК, судам необхідно враховувати, що абз. 3-5 частини п`ятої зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Тривалість такого зупинення визначається виключно періодом, протягом якого судом фактично здійснювався розгляд чи перегляд справи. Наприклад, у суді першої інстанції - з дня порушення провадження у справі до дня прийняття в ній рішення; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - з дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня ухвалення відповідного судового рішення. В цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювались. Зазначеними вище положеннями статті 56 Закону № 2210-ІІІ передбачено лише переривання строку для нарахування пені через оскарження рішення суду у справі про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу. За приписами абз. 3 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ зупинення нарахування пені пов`язується, зокрема, з фактом перегляду рішення господарського суду у справі про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу, тобто з фактом здійснення апеляційного розгляду такої справи за апеляційною скаргою, який відбувається за попереднім вчиненням апеляційним судом процесуальної дії з відкриття апеляційного провадження відповідно до статті 262 ГПК України або, у певних випадках, з призначення справи до розгляду на підставі статті 268 цього Кодексу.

Направлення справи касаційним судом на новий апеляційний розгляд не означає остаточного її вирішення, у такому разі справа розглядається з початку, тобто з відкриття апеляційного провадження, однак із скасуванням касаційним судом постанови апеляційного суду і направленням справи на новий розгляд до цього суду не пов`язане таке повноваження суду апеляційної інстанції, як відкриття провадження у справі, оскільки, отримавши справу для нового розгляду, апеляційний суд вже не може вирішувати процесуальні питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження відповідно до статті 262 ГПК України та застосовувати відповідні процесуальні наслідки (залишити скаргу без руху, повернути її чи відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі статей 260, 261 цього Кодексу), однак має повноваження щодо призначення справи до розгляду у відповідності до статті 268 ГПК України.

Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 904/3778/18 та від 23.05.2024 у справі № 909/932/23.

Враховуючи наведене, нарахування пені зупинялося:

- з 10.01.2022 (відкриття провадження господарським судом Хмельницької області) по 21.07.2022 (прийняття рішення господарським судом Хмельницької області).

- з 10.10.2022 (відкриття провадження Північно-західним апеляційним господарським судом) по 09.01.2023 (прийняття постанови Північно-західним апеляційним господарським судом).

- з 17.03.2023 (відкриття провадження Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду) по 16.05.2023 (прийняття постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду).

- з 16.06.2023 (прийняття до провадження Північно-західним апеляційним господарським судом) по 17.08.2023 (прийняття постанови Північно-західним апеляційним господарським судом).

- з 09.11.2023 (відкриття провадження Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду) по 05.12.2023 (прийняття постанови Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду).

При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, у відповідача був відсутній обов`язок зі сплати штрафу, накладеного згідно з рішенням адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД у періоди: з 10.01.2023 по 16.03.2023 (через набрання законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 у справі № 924/1266/21, якою рішення місцевого господарського суду скасовано, а рішення адміністративної колегії Відділення втратило (хоча й тимчасову) чинність); з 18.08.2023 по 08.11.2023 через набрання законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі № 924/1266/21 - та втрату (хоча й тимчасову) чинності рішенням адміністративної колегії Відділення (внаслідок визнання його незаконним за результатами оскарження до суду у встановленому законом порядку).

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18.

Проте скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, який (висновок) викладений у постанові від 27.02.2018 зі справи № 906/161/17.

Водночас скаржник не враховує того, що у справі № 906/161/17 про стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з рішенням органу Антимонопольного комітету України, правовідносини в якій є подібними з правовідносинами у справі № 914/3789/23, зокрема за змістовим, об`єктивним та суб`єктивним критеріями, рішення місцевого та апеляційного господарських судів у пов`язаній справі про задоволення позову про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України (тобто мала місце тимчасова втрата чинності рішенням АМК) було скасоване Вищим господарським судом України та ухвалено нове рішення про відмову в позові. У зв`язку з чим нарахування пені у справі № 906/161/17 здійснено виключно за період з наступного дня після прийняття постанови Вищим господарським судом України, з урахуванням законодавчого обмеження її (пені) максимального розміру.

Водночас у справі № 914/3789/23 судом апеляційної інстанції також враховано те, що у відповідача був відсутній обов`язок зі сплати штрафу, накладеного згідно з рішенням адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД в періоди, коли на підставі постанов суду апеляційної інстанції рішення Відділення втрачало (хоча і тимчасово) чинність. Відповідно у нарахуванні пені за ці періоди судом відмовлено.

Таким чином, у Суду відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції у справі № 914/3789/23 не були враховані висновки, викладені, у тому числі у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 зі справи № 906/161/17 щодо застосування, зокрема абз. 3-5 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив періоди, за які пеня підлягає нарахуванню, перевіривши таким чином розрахунки, здійснені Відділенням. Доводи касаційної скарги у цій частині свідчать не про неврахування судом попередньої інстанції висновків Верховного Суду, які викладені, зокрема у постанові від 27.02.2018 зі справи № 906/161/17 у подібних правовідносинах щодо нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з рішенням АМК, а про неврахування скаржником конкретних обставин справи № 914/3789/23 та довільне трактування ним постанови у справі № 906/161/17, без урахування її дійсного змісту.

ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» у касаційній скарзі також посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (абз. 3-5 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 зі справи № 904/3778/18 та від 23.05.2024 зі справи № 909/932/23, а саме: «Застосовуючи приписи ст. 56 Закону № 2210-ІІІ, яка встановлює порядок виконання, зокрема, рішень АМКУ, судам необхідно враховувати, що абз. 3-5 ч. 5 зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду».

Так, за доводами скаржника, безпосередньо статтею 56 Закону № 2210-ІІІ не передбачено, що нарахування пені зупиняється лише на час, коли справа слухається в певних інстанціях.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Так, Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення штрафу, яке Відділенням нараховано згідно з рішенням адміністративної колегії Відділення від 29.10.2021 № 72/56-р/к у справі № 936-УД, а також пені за прострочення сплати штрафу (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру).

Предметом розгляду у справах № 904/3778/18 та № 909/932/23, питання щодо відступу від висновків Верховного Суду в яких ставить скаржник, також було стягнення пені внаслідок прострочення сплати штрафу, накладеного у кожній зі справ згідно з рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку про те, що правовідносини, у справах № 904/3778/18 та № 909/932/23 та у справі № 914/3789/23 є подібними, зокрема за змістовим, об`єктним та суб`єктним критеріями.

Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, такого змісту: «з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».

Верховний Суд наголошує, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Верховний Суд зауважує, що саме з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Також, Верховний Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Згідно зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Наведені скаржником доводи не містять вмотивованих аргументів у контексті вмотивованої та обґрунтованої необхідності відступлення від сталих та послідовних правових висновків, викладених, у тому числі і в зазначених скаржником постановах Верховного Суду від 31.10.2019 зі справи № 904/3778/18 та від 23.05.2024 зі справи № 909/932/23 щодо застосування абз. 3-5 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів Антимонопольного комітету України.

Такий же висновок щодо застосування абз. 3-5 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ міститься у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 зі справи № 914/3599/23.

Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, зокрема приписи частини п`ятої статті 56 Закону № 2210-ІІІ, та правильно визначив періоди нарахування пені та її розмір, який не може перевищувати розміру штрафу відповідно до правових позицій Верховного Суду, норм чинного законодавства та встановлених обставин справи. Отже, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій про задоволення позову відсутні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову, ураховуючи, зокрема законодавче обмеження максимального розміру пені, нарахованої Відділенням - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірський радіозавод «Сигнал» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 914/3789/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова