Ухвала

від 05.12.2024 по справі 140/13325/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/13325/24

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., вивчивши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: форми «В1» №0127670709 від 16.10.2023 про завищення бюджетного відшкодування у сумі 1024614 грн та нарахування штрафної санкції у сумі 102461 грн 40 коп., форми «В3» №0127690709 від 16.10.2023 про відмову бюджетного відшкодування на суму 26868 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та докази на її підтвердження.

Копію ухвали судді від 19.11.2024 про залишення позовної заяви без руху направлена на представнику позивача засобами системи «Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет 21.11.2024, відповідно строк для усунення недоліків позовної заяви, з врахуванням вихідних днів, встановлено по 02.12.2024 включно.

21.11.2024 на адресу суду надійшов лист представника позивача на виконання ухвали суду від 07.05.2024, до якого було долучено заяву про поновлення строку на звернення до суду.

Вказана заява містила наступні підстави визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та необхідності поновлення такого строку:

- оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті ГУ ДПС у Волинській області на підставі матеріалів попередньої перевірки за травень 2023 року та прийнятих за її результатами повідомлень-рішень, зокрема, форми «В4» №0112060701 від 13.09.2023 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 2674934 грн, що в свою чергу оскаржувалося у судовому порядку;

- постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2024 (повний текст якої виготовлено 26.09.2024) у справі №140/35916/23 - попередні податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДПС у Волинській області за результатами перевірки за травень 2023 року визнано протиправними та скасовано, в подальшому ухвалою Верховного суду від 07.11.2024 касаційну скаргу повернуто скаржнику;

- ТзОВ «Негабарит-Сервіс» дізналося, що винесені відповідачем повідомлення-рішення форми «В1» №0127670709 від 16.10.2023 та форми «В3» №0127690709 від 16.10.2023 є незаконними лише після набрання судовим рішенням щодо скасування результатів попередньої перевірки (за травень 2023 року) законної сили, а не з дати отримання оскаржуваних податкових повідомлень рішень;

- поважною причиною пропуску строку звернення до суду є судове оскарження у справі №140/35916/23 - результатів попередньої перевірки на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення-рішення форми «В1» №0127670709 від 16.10.2023 про завищення бюджетного відшкодування у сумі 1 024 614 грн та нарахування штрафної санкції у сумі 102 461 грн 40 коп., форми «В3» №0127690709 від 16.10.2023 про відмову бюджетного відшкодування на суму 26 868 грн.

Інших заяв чи клопотань з приводу усунення недоліків позовної заяви станом на 02.12.2024 (останній день строку на усунення недоліків позовної заяви) від позивача / представника позивача до суду не надходило.

Стосовно поданої заяви про поновлення строку на звернення до суду та викладених у ній доводів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Оскільки норма п.56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, такий строк визначено в п. 2ст. 122 КАС України, він становить шість місяців.

Наведений висновок узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.04.2023 у справі № 640/25800/21 теж зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, та обґрунтовано підсумували, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду також в постанові від 15.03.2023 у справі № 640/5765/22, ухвалі від 16.02.2023 у справі №120/324/22-а.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення №0127670709 від 16.10.2023 та №0127690709 від 16.10.2023.

Відповідно до пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28 грудня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 3 розділу ІІІ вищевказаного Порядку дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється посадовою особою платника податків юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми Ф - на корінці податкового повідомлення-рішення).

Згідно з матеріалами справи, оскаржені податкові повідомлення-рішення направлено на податкову адресу позивача, актуальну на момент винесення та направлення таких податкових повідомлень-рішень, засобами поштового зв`язку та вручені позивачу 20.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600053618992, на якому міститься відповідна відмітка про вручення.

З урахуванням положень п. 42.2 ст. 42 ПК України та беручи до уваги те, що рекомендований лист з повідомленням про вручення надісланий за податковою адресою позивача, суд дійшов висновку, що рішення контролюючого органу вважаються належним чином врученим позивачу 20.10.2023.

Однак до суду позивач звернувся 15.11.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.

На думку суду, позивачем не наведено жодної обставини, що він пропустив строк на звернення до суду з поважних причин, а доводи про судове оскарження у справі №140/35916/23 результатів попередньої перевірки, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення-рішення не може бути взято до уваги, оскільки жодним чином не змінює початок перебігу строку на звернення до суду з позовом щодо оскарження таких податкових повідомлень-рішень.

Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач достовірно знав про проведену перевірку та порушення, виявлені посадовими особами контролюючого органу, негативним наслідком яких для платника податків є винесення податкових повідомлень рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зауважила, що частиною другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналась» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.08.2023 по справі № 200/9648/21).

Верховний Суд у Постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) вирішуючи питання дотримання особою строків звернення до суду, зауважив, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанову Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23.

Таким чином, суд резюмує, що позивач достовірно знав про проведену перевірку та порушення, виявлені посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області, негативним наслідком яких для платника податків є винесення податкових повідомлень-рішень.

Учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Отже, на думку суду, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було дотримано строку звернення до суду без наявності на те поважних причин, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду із позовом, та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Частиною 2статті 123 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки з вказаними позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленогочастини 2 статті 122 КАС України строку, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подано, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов в частині зазначених позовних вимог.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, статтею 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Дмитрук