ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 рокуСправа №160/11712/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000019/1 від 11 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до митного контролю та оформлення за МД №23UA110130026864U4 заявлено партію товару, імпортованого за контрактом № 02/11-04 від 02.11.2022 з компанією DALIAN EVEREST INDASTRIAL CO. LTD (м.Даліан, Китай). Митна вартість визначена за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000019/1 від 11.01.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000036. Позивач не погоджується із винесеним рішенням про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст.53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11712/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідачем була подана заява про продовження строку для надання відзиву, яка ухвалою суду задоволена та продовжено строк на подання відзиву.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ТОВ «БІЛТЕКС» до митного контролю та оформлення за МД №23UA110130026864U4 заявлено партію товару відповідно до специфікації №15 від 29.09.2023 до контракту від № 02/11-04 від 02.11.2022 з компанією DALIAN EVEREST INDASTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай). Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору. За результатами перевірки документів, встановлено розбіжності та відсутність даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, відповідно до п.1.5 Контракту покупець направляє постачальнику заявку на поставку товару. Однак, заявки до митного оформлення не надано. Відповідно до специфікації №15 від 29.09.2023, покупець здійснює оплату у наступному порядку: передплата 30% вартості товару та 70% оплати здійснюється протягом 60 днів після надходження товару в порт призначення. До митного контролю надано платіжний документ від 06.10.2023 б/н. При цьому платіжний документ, який має бути надано протягом 60 днів після відвантаження товару, до митного контролю не надано. Платіжний документ від 06.10.2023 № б/н має посилання на рахунок-проформу від 29.09.2023 № 23WM452, при цьому пунктом 6.1 контракту подання рахунку-проформи не передбачено, підставою оплати передбачено інвойс. В даному випадку посилання на наданий до митного контролю документ інвойс від 10.11.2023 №23WM452 відсутнє. За умовами оплати, що визначені пунктом 6.1 контракту, покупець сплачує вартість товару на підставі інвойсу, в той час як диференціація платежу вже може бути зміненою на підставі специфікацій. З урахуванням зазначеного, сума оплати за платіжним документом від 06.10.2023 №б/н 10 575,00 дол.США не кореспондується з інвойсом від 10.11.2023 №23WM452 (дати документів, числові значення з урахуванням умов щодо 30% оплати). Надана до митного контролю специфікація від 29.09.2023 № 15 містить положення щодо оплати 30% саме згідно комерційного інвойсу, а не рахунку-проформи. Таким чином, сплачена сума на рівні 30% за платіжним документом від 06.10.2023 №б/н 10 575,00 дол.США, не відповідає розрахунку 30% за комерційним інвойсом від 10.11.2023 №23WM452, що розраховується на рівні 10 622,80 дол.США. Тобто факт передоплати не підтверджений. Надані до митного контролю платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216. Таким чином, дане платіжне доручення не є документом, що підтверджує факт остаточної оплати товару. Також, суми зазначені у транспортних документах із врахуванням зазначених умов щодо конвертації валюти, не відповідають одна одній та містять розбіжності в числових значеннях. А рахунки на оплату транспортних послуг від 22.12.2023 № TG221223012, від 22.12.2023 № TG221223023 не містять посилання на договір, в рамках якого вони виставлені, та не містять всіх ідентифікаційних відомостей в переліку послуг за межами митної території, що надаються (такі як маршрут перевезення, навантажувально-розвантажувальні роботи та інші, такі як зберігання, демередж, тощо). Платіжні документи на оплату транспортних послуг до митного контролю не надано. В той же час згідно відомостей коносаменту від 15.11.2023 № UTRUST23110719 наявна помітка «Freight Collect», що означає збір платежів в порту призначення. Згідно відомостей транспортних документів станом на 22.12.2023 товар вже був в м. Констанца. Таким чином, оплата частини послуг з транспортування вже мала бути здійсненою протягом 3-х днів (25.12.2023) відповідно до договору від 27.06.2023 № 27.06.2023/1172 ОД. В той же час, до митного контролю надано платіжну інструкцію від 29.12.2023 № 2552, згідно якої сплачено суму 182 360 грн., при цьому в гр.70 даної інструкції наявне посилання на рахунки від 22.12.2023 № TG221223011, від 22.12.2023 № TG221223012, в той час як до митного контролю надано рахунки з номерами від 22.12.2023 № TG221223012 та від 22.12.2023 № TG221223023, при цьому загальна сума зазначеної в них вартості послуг складає 200 220 грн. Таким чином, числові значення оплати та суми вартості послуг не відповідають один одному, а ідентифікація оплати неможлива, оскільки платіжна інструкція містить посилання на інший рахунок на оплату транспортних послуг. У зв`язку виявленими розбіжностями, декларанта зобов`язано надати додаткові документи на їх усунення. Однак, листом декларанта від 11.01.2024 № 11/01 позивачем повідомлено про відсутність можливості надати інші документи. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: ЕМД від 23.11.2023 № 23UA500080011463U2 (UA500080/2023/011463) 3,96 дол.США/кг. При цьому взято за основу коригування поставку товару «Трикотажні полотна, ворсові, виготовлені з синтетичних волокон, пофарбовані, без покриття та просочення - 70рул. Торгівельна марка: не позначено. Виробник: T-MAC TECHNOLOGY CO., LTD. Країна виробництва: CN» (Китай). За викладених обставин, оспорюване рішення є правомірним, посадові особи митниці при прийнятті оспорюваного рішення діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.
Позивачем у відповіді на відзив заперечено проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованим та просить не враховувати відзив. У відзиві відповідач не надає ані доказів, ані пояснень, ані належних підстав щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення. Відзив повністю повторює висновки, що вказані у рішенні про коригування митної вартості, які нічим не підтверджуються. До відзиву відповідачем надано ЕМД №23UA500080011463U2 від 23.11.2023, яку було взято за джерело при прийнятті оскаржуваного рішення, при цьому умови поставки відрізняються від умов поставки товару позивача. Від цих умов залежить фактурна вартість товару. Товар позивача поставлявся на умовах FOB SHANGHAI, що означає, що у вартість товару вже включено вартість перевезення до порту SHANGHAI, яке сплатив відправник. Товар за МД від 23.11.2023 № 23UA500080011463U2, яку взято відповідачем за джерело для коригування, поставлявся на умовах CPT до України відповідно, що означає, що у вартість товару вже включено вартість перевезення до міста в Україні, яке сплатив відправник. При цьому, вартість перевезення товару до міста в Україні відрізняється від вартості перевезення до порту Шанхай. Позивач вказує, що наявність в автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався цією ж особою чи іншою у попередніх періодах за значно вищою ціною, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників.
Дніпровською митницею подано заперечення на відповідь на відзив, в якому наполягає на відмові у задоволенні позову та вказує, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, а митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00грн.
Дніпровська митниця заперечила проти такого клопотання позивача та просила суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги, оскільки сума витрат на правничу допомогу у розмірі 8000грн. є завищеною, не відповідає предмету спору, а дана справа є типовою в категорії «митні спори».
Позивачем подано клопотання про долучення доказів, в якому просив залучити до матеріалів справи копію зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022.
Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтекс» зареєстроване 26.02.2013, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 38598848; основний вид економічної діяльності за КВЕД є: 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу.
02 листопада 2022 року між компанією DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м.Даліан, Китай) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №02/11-04 (далі-Контракт), предметом якого (пункт 1.2. Контракту) є постачання товару постачальником на адресу покупця у номенклатурі та кількості, зазначених у Специфікаціях до цього Контракту.
Товаром є тканина виробництва Китай.
Відповідно до п.1.3 Контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту.
Згідно з п. 1.4 Контракту специфікації погоджуються ті підписуються сторонами. У специфікаціях до цього контракту зазначаються: повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, терміни поставки, умови оплати, найменування постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені Сторонами умови.
Відповідно до п.2.1. Контракту постачальник зобов`язується постачати товар на умовах постачання ФОБ Шанхай, згідно з Інкотермс 2010.
Ціна на товар, що поставляється, встановлюється в специфікаціях (п.5.1 Контракту).
Пунктами 6.1., 6.2 Контракту визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар за цим Контрактом на підставі розрахунків (інвойсів) на поставлену партію Товару за цим Контрактом. Покупець здійснює оплату у такому порядку: передоплата у розмірі 15% вартості Товару до 19.11.2022; 15% від вартості товару за три дні до відвантаження; оплата 70% вартості відправлення здійснюється по копії коносаменту до дати заходу товару в порт призначення. Умови оплати можуть бути змінені сторонами у специфікаціях до Контракту на окремі партії Товару.
29.09.2023 між сторонами укладено Специфікацію №15 до Контракту №02/11-04 від 02.11.2022, згідно з якою обумовлено поставку на загальну суму 35250дол.США наступного товару: 100% поліестер, гладко фарбована фланелева тканина, стандартна упаковка, одинарна складка, щільність 240 GSM, ширина 210см, кількість 15000м, ціна 2,35дол.США.
Цією Специфікацією погоджено умови поставки: FOB Шанхай, умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти близько 70% вартості відправлення, зазначеного в комерційному інвойсі, здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення.
29.09.2023 позивачу було виставлено до сплати проформ-інвойс № 23WM452 на загальну суму 35250,00 дол.США.
10.11.2023 між сторонами Контракту погоджено Зміни до Специфікації №15 від 29.09.2023 в частині кількості та асортименту товару, поставка погоджена на суму 35409,33 дол.США.
10.11.2023 позивачу було виставлено до сплати комерційний інвойс № 23WM452 на загальну суму 35409,33дол.США.
28.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» подано до Дніпровської митниці митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №23UA110130026864U4.
Так, згідно з МД №23UA110130026864U4 від 28.12.2023 її подано для здійснення митного оформлення наступного товару:
1.Трикотажне ворсове основов`язане полотно із синтетичних волокон: 100% поліестер гладкофарбована фланелева тканина, стандартна упаковка, одинарна складка. Щільність: 240GSM, ширина: 210см-15067,80кг. Використовується у власному текстильному виробництві. Виробник: DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD, CN., країна походження Китай.
У графі 22 МД №23UA110130026864U4 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 35409,33 дол.США; умови поставки FОВ SHANGHAI (гр.20).
Для підтвердження заявленої митної вартості разом з МД№ 23UA110130026864U4 від 28.12.2023 надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 02/11-04 від 02.11.2022; прайс-лист від 15.08.2023; Специфікація № 15 від 29.09.2023; проформа-інвойс №23WM452 від 29.09.2023; платіжний документ від 06.10.2023; Зміни від 10.11.2023 до Специфікації № 15; рахунок-фактура (інвойс) № 23WM452 від 10.11.2023; пакувальний лист № 23WM452 від 10.11.2023; сертифікат якості від 10.11.2023; сертифікат про походження товару №23C2102M0647/00078 від 10.11.2023; експортна митна декларацію країни відправлення № 223120230004017025 від 10.11.2023; коносамент №UTRUST23110719; договір транспортного експедирування №27.06.2023/1172ОД від 27.06.2023; заявка на надання транспортно-експедиторських послуг №12883/1 від 01.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № TG221223012 від 22.12.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №TG221223023 від 22.12.2023; платіжна інструкція № 2551 від 29.12.2023; довідка про транспортні витрати № TG012883 від 22.12.2023; CMR від 22.12.2023; супровідний документ T1 23ROCT190000842536 від 22.12.2023; договір про перевезення № 2409/21 OД-П від 24.09.2023; договір про перевезення № ITS2023-153 від 01.12.2021.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:
1.ТОВ «Білтекс» до митного контролю та оформлення 28.12.2023 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD (код 4104 у графі 44 ЕМД) від 02.11.2022 № 02/11-04. Відповідно до п. 1.5 Контракту покупець направляє постачальнику заявку на поставку партії Товару. Постачальник протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця засобами електронного або факсимільного зв`язку зобов`язаний узгодити її шляхом складання специфікації та направлення її покупцю. Така заявка до митного оформлення не надавалось.
2.Відповідно до специфікації від 29.09.2023 № 15 покупець здійснює сплату у наступному порядку: передплата 30% вартості товару та 70% оплати здійснюється протягом 60 днів після надходження товару в порт призначення. Дата відвантаження товару є датою коносаменту. До митного контролю надано платіжний документ від 06.10.2023 №б/н. При цьому платіжний документ, який має бути протягом 60 днів після відвантаження товару, до митного контролю не надано. Платіжний документ від 06.10.2023 №б/н має посилання на рахунок-проформу від 29.09.2023 № 23WM452, при цьому пунктом 6.1 контракту подання рахунку-проформи не передбачено, підставою оплати передбачено інвойс. В даному випадку посилання на наданий до митного контролю документ інвойс від 10.11.2023 №23WM452 відсутнє. За умовами оплати, що визначені пунктом 6.1 контракту покупець сплачує вартість товару на підставі інвойсу, в той час як диференціація платежу вже може бути зміненою на підставі специфікацій. З урахуванням зазначеного, сума оплати за платіжним документом від 06.10.2023 №б/н 10575,00дол.США не кореспондується з інвойсом від 10.11.2023 №23WM452 (дати документів, числові значення з урахуванням умов щодо 30% оплати).
Надана до митного контролю специфікація від 29.09.2023 № 15 містить положення щодо оплати 30% саме згідно комерційного інвойсу, а не рахунку-проформи.
Таким чином, сплачена сума на рівні 30% за платіжним документом від 06.10.2023 №б/н 10 575,00 дол.США, не відповідає розрахунку 30% за комерційним інвойсом від 10.11.2023 №23WM452, що розраховується на рівні 10 622,80 дол.США. Тобто факт передоплати не підтверджений.
3.Наданий до митного контролю платіжний документ від 06.10.2023 б/н сформований в електронному вигляді та не містить жодних поміток, передбачених Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».
Таким чином, дане платіжне доручення не є документом, що підтверджує факт остаточної оплати товару.
4. До митного контролю заявлено умови поставки FOB Shanghai. Декларантом надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 27.06.2023 № 27.06.2023/1172ОД. Відповідно до договорів транспортно-експедиційного обслуговування декларантом до митного контролю надано Заявку на перевезення від 01.11.2023 № 12883/1. Даний документ містить відомості щодо вартості послуг судноплавної лінії Maersk, що складають суму 2425,00 дол.США (морський фрахт, ВРР та локальні витрати в порту Констанца, слід зазначити що відомості щодо вартості експедиторських послуг в даному випадку відсутні), що мають бути розраховані за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату.
Рахунок на оплату транспортних послуг від 22.12.2023 № TG221223012 містить відомості щодо вартості перевезення морським транспортом (при цьому маршрут такого переміщення в рахунку не зазначено), що складають 70 500 грн.
На дату виставлення рахунку на оплату транспортних послуг 22.12.2023 курс НБУ за валютою дол.США складав 37,59640000, що в перерахунку із зазначеною сумою вартості морського переміщення, що зазначена у заявці на перевезення 2 425 дол.США та складає 91 171,27 грн.
Таким чином, суми зазначені у документах із врахуванням зазначених умов, щодо конвертації валюти не відповідають одна одній та містять розбіжності в числових значеннях.
5. Рахунки на оплату транспортних послуг від 22.12.2023 № TG221223012, від 22.12.2023 № TG221223023 не містять посилання на договір, в рамках якого вони виставлені, та не містять всіх ідентифікаційних відомостей в переліку послуг за межами митної території, що надаються (такі як маршрут перевезення, навантажувально-розвантажувальні роботи та інші, такі як зберігання, демередж, тощо).
6. Платіжні документи на оплату транспортних послуг до митного контролю не надано. В той же час згідно відомостей з коносаменту від 15.11.2023 № UTRUST23110719 наявна помітка «Freight Collect», що означає збір платежів в порту призначення.
Згідно з відомостей транспортних документів станом на 22.12.2023 товар вже був в м. Констанца. Таким чином, оплата частини послуг з транспортування вже мала бути здійсненою протягом 3-х днів (25.12.2023) відповідно до договору від 27.06.2023 № 27.06.2023/1172 ОД.
В той же час до митного контролю надано платіжну інструкцію від 29.12.2023 № 2552, згідно з якої сплачено суму 182360 грн., при цьому в гр.70 даної інструкції наявне посилання на рахунки від 22.12.2023 № TG221223011, від 22.12.2023 № TG221223012, в той час як до митного контролю надано рахунки з номерами від 22.12.2023 № TG221223012 та від 22.12.2023 № TG221223023, при цьому загальна сума зазначеної в них вартості послуг складає 200 220 грн.
Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості, в рамках проведення консультації з метою з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи:
1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
4) виписку з бухгалтерської документації.
Листом від 11.01.2024 № 11/01 декларантом повідомлено, що можливість надати додаткові документи відсутня.
Враховуючи виявлені у ході перевірки розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, а також не надання перелічених у повідомленні документів на підтвердження заявленої митної вартості, митним органом зроблено висновок, що використані декларантом відомості не підтверджено документально, тому основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати. Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.
11.01.2024 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000019/1 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод) на рівні 3,96дол.США/кг.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала ЕМД від 23.11.2023 № 23UA500080011463U2 (UA500080/2023/011463) та взято за основу коригування поставку товару «Трикотажні полотна, ворсові, виготовлені з синтетичних волокон, пофарбовані, без покриття та просочення - 70рул. Торгівельна марка: не позначено. Виробник: T-MAC TECHNOLOGY CO., LTD. Країна виробництва: CN» (Китай).
У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №23UA110130026864U4 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA110130/2024/000036 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.
Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 11.01.2024 прийнято рішення №UA110130/2024/000019/1 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA110130026864U4 від 28.12.2023, заявленої позивачем за ціною договору.
Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.
Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.
Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві та запереченнях, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що згідно із пунктом 1.5 Контракту покупець надсилає постачальнику заявку на постачання партії товару, однак заявки до митного оформлення декларантом не надано, суд вважає цілком безпідставними, оскільки такі зауваження не говорять про розбіжності у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості.
Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. При цьому відповідачем не зазначено, яким чином вказана обставина, як не надання заявки, впливає на митну вартість товару.
Щодо зауважень митного органу щодо оплати за товар, суд зазначає наступне.
За умовами Контракту №02/11-04 від 02.11.2022 (п.1.3.) постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту.
У Специфікаціях до цього Контракту (п.1.4.) зазначаються: повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата контракту, умови постачання, термін поставки, умови оплати, найменування постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені сторонами умови.
Пунктами 6.1., 6.2 Контракту визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар за цим контрактом на підставі розрахунків (інвойсів) на поставлену партію товару за цим контрактом. Покупець здійснює оплату у такому порядку: передоплата у розмірі 15% вартості Товару до 19.11.2022; 15% від вартості товару за три дні до відвантаження; оплата 70% вартості відправлення здійснюється по копії коносаменту до дати заходу товару в порт призначення. Умови оплати можуть бути змінені сторонами у специфікаціях до Контракту на окремі партії Товару.
Отже, Контрактом передбачено, що товар поставляється у кількості, асортименті та термінах, визначених у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту та в яких зазначається вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата контракту, умови постачання, термін поставки, умови оплати. При цьому, умови оплати можуть бути змінені сторонами у специфікаціях до контракту на окремі партії товару.
29.09.2023 між сторонами Контракту укладено Специфікацію №15 від 29.09.2023, згідно з якою обумовлено поставку товару на загальну суму 35250дол.США; умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти близько 70% вартості відправлення, зазначеного в комерційному інвойсі, здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення.
29.09.2023 позивачу було виставлено до сплати проформ-інвойс № 23WM452 на загальну суму 35250,00 дол.США. та згідно із SWIFT від 06.10.2023 грошові кошти по Специфікації №15 від 29.09.2023 та проформ-інвойсом № 23WM452 від 29.09.2024 перераховані компанії DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD, в розмірі 10575дол.США, що відповідає розміру передоплати 30% від вартості товару.
10.11.2023 між сторонами Контракту погоджено Зміни до Специфікації №15 в частині кількості та асортименту товару, та погоджено поставку партії товару на суму 35409,33дол.США. При цьому, умови поставки та оплати не змінювались.
У зв`язку із внесенням Змін від 10.11.2023 до Специфікації №15 позивачу 10.11.2023 було виставлено до сплати комерційний інвойс №23WM452 від 10.11.2023 на загальну суму 35409,33дол.США та за згідно із SWIFT від 29.03.2024 (наданого вже до суду) грошові кошти у сумі 24834,33дол США за Специфікацію №15 від 10.11.2023 та комерційного інвойсу №23WM452 від 10.11.2023 перераховані компанії DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD, що відповідає решті суми, що мав сплатити позивач з урахуванням вже внесеної передоплати по Специфікації №15 від 29.09.2023 та змін до неї від 10.11.2023 (35409,33дол.США-10575,00дол.США).
За таких обставин, доводи відповідача щодо наявності розбіжностей щодо ціни товару у наданих рахунках не знайшли свого підтвердження.
Відповідачем безпідставно не враховано Змін від 10.11.2023 до Специфікації №15, а також тієї обставини, що 06.10.2023 на виконання Специфікації №15 від 29.09.2023 та проформи-інвойс №23WM452 від 29.09.2023 позивачем сплачено постачальнику передоплату в розмірі 30% від вартості товару у Специфікації, що до внесення до неї змін, що становило 10575,00дол.США. (30% від 35250дол.США).
Щодо доводів відповідача про те, що наданий позивачем електронний платіжний документ від 06.10.2023 б/н не підтверджує факт оплати товару, оскільки не містить жодних банківських відміток про здійснення оплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечено відповідачем, на підтвердження оплати за товар до митного оформлення було надано електронний платіжний документ SWIFT від 06.10.2023 на підтвердження передоплати в сумі 10575,00дол.США - 30% від вартості товару по Специфікації №15 від 29.09.2023.
Вимоги до SWIFT - повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.
У наданому електронному документі SWIFT від 06.10.2023 міститься посилання на контракт, специфікацію, рахунок-проформу, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, а чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.
Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, зазначив Верховний Суд у постанові від 27.09.2019 у справі № 826/9719/16.
За вказаних обставин у їх сукупності, зауваження відповідача щодо платіжного документу Swift від 06.10.2023, наданого до митного оформлення на підтвердження оплати за товар, цілком необґрунтовані та безпідставні.
Щодо складових витрат, пов`язаних із транспортуванням товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, документами на підтвердження витрат на транспортування можуть бути не лише транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
На підтвердження складових митної вартості товару, пов`язаних із транспортуванням товару позивачем під час митного оформлення було договір транспортного експедирування № 27.06.2023/1172ОД від 27.06.2023; заявка на надання транспортно-експедиторських послуг №12883/1 від 01.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № TG221223012 від 22.12.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № TG221223023 від 22.12.2023; платіжна інструкція № 2551 від 29.12.2023; довідка про транспортні витрати № TG012883 від 22.12.2023; автотранспортна накладна CMR від 22.12.2023; супровідний документ T1 23ROCT190000842536 від 22.12.2023; договір про перевезення №2409/21 OД-П від 24.09.2023; договір про перевезення № ITS2023-153 від 01.12.2021; коносамент № UTRUST23110719.
Організацією перевезення товару позивача здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНІТ ГРУП» на підставі Договору №27.06.2023/1172ОД від 27.06.2023 транспортного експедирування (далі Договір).
Відповідно до умов Договору позивач є клієнтом, а ТОВ «ТАНІТ ГРУП» експедитором.
Відповідно до п.1.1. Договору експедитор зобов`язується за дорученням Клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів Клієнта та документів до них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Пунктом 1.3. Договору визначено, що умови надання послуг за цим договором при здійсненні конкретного перевезення вантажу погоджується.
Відповідно до п.3.1 Договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дати надання послуг, якщо інших порядок розрахунків не погоджений сторонами у заявках.
Сторонами вказаного Договору у Заявці №12883/1 від 01.11.2023 на надання транспортно-експедиторських послуг погоджено перевезення товару позивача, придбаного у DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) товару (фланель); вантожовідправника: DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай); вантожоотримувача: ТОВ «БІЛТЕКС»; місця завантаження: Шанхай, Китай; місця вивантаження: Констанца, Румунія; місце доставки: Дніпро, Україна; товар, який потрібно перевозити: фланель; транспортно-експедиторські послуги, що надаються: морський фрахт, ВРР, локальні витрати в порту призначення.; строк оплати згідно з умов договору.
22.12.2023 ТОВ «ТАНІТ ГРУП» виставлено позивачу рахунок на оплату №TG221223012 на суму 91 180,00 грн. з ПДВ, у якому міститься посилання на контейнер №GCXU5552453, в якому перевозився оцінюваний товар, що з урахуванням відомостей у коносаменті та міжнародній товарно-транспортній накладній СМR, дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром, відповідно до якого: 1. вартість морського фрахту за межами території України становить 70500,00 грн.; вартість транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України становить 18280,00 грн.; 3. експедиторська винагорода на території України становить 2 400,00 грн.
Також, 22.12.2023 ТОВ «ТАНІТ ГРУП» виставлено позивачу рахунок на оплату №TG221223023 на суму 109040,00 грн., в якому також є посилання на контейнер № GCXU5552453, в якому перевозився оцінюваний товар, що з урахуванням відомостей у коносаменті та міжнародній товарно-транспортній накладній СМR, дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром, відповідно до якого: 1. вартість транспортно-експедиційного обслуговування за межами території України становить 13169,18 грн., 2. вартість міжнародного перевезення контейнера GCXU5552453 за маршрутом м. Констанца, Румунiя - м.п. lсакча ВН911ЗВХ/ВН2901ХР становить 16500,00 грн., 3. вартість міжнародного перевезення контейнера GCXU5552453 за маршрутом м.п.Орлiвка - м. Днiпро, Україна ВН911ЗВХ/ВН2901ХР становить 79 370,82 грн.
До митного оформлення було надано Довідку експедитора Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНІТ ГРУП» від 22.12.2023 вих. №TG012883 про транспортні витрати, відповідно до якої транспортно-експедиторські витрати з перевезення вантажу згідно коносаменту UTRUST23110719, контейнер GCXU5552453 по маршруту Шанхай(Китай) - Констанца (Румунія) - м/п Орлівка (пункт перетину кордону України) склали: Морський фрахт Шанхай (Китай) Констанца (Румунія): 70 500,00 грн. без ПДВ; транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України: 31449,18 грн. без ПДВ. Міжнародні автомобільні вантажні перевезення (авто д/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) за маршрутом: м. Констанца, Польша м/п Орлівка, Україна: 16500,00 грн. без ПДВ. Страхування вантажу не проводилося.
Суд зазначає, що митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.
З огляду на викладене, посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом до митного оформлення документи, не підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару, є абсолютно безпідставними та відхиляється судом.
Зауваження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що рахунки від 22.12.2023 № TG221223012, від 22.12.2023 № TG221223023 не містять посилань на договір, в рамках якого вони виставлені, безпідставні, оскільки не доводять розбіжностей у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості, водночас вони містять достатні відомості, які узгоджуються з іншими документами, поданими на підтвердження транспортної складової.
Щодо не надання платіжних документів на оплату транспортних послуг до митного контролю, суд зазначає, що за умовами Договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дати надання послуг, якщо інших порядок розрахунків не погоджений сторонами у заявках. При цьому, у Заявці №12883/1 від 01.11.2023 сторонами погоджено, що строк оплати згідно з умов договору, тобто протягом 3 (трьох) календарних днів з дати надання послуг, тож станом на дату митного оформлення у позивача не було обов`язку підтверджувати оплату транспортних послуг.
За викладених обставин, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Тож, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.
Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію та не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.
Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої МД, її реєстраційний номер та ціна товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, умови поставки, не наведені характеристики товару, що мають значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, та умов поставки, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.
Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 11.01.2024 № UA110130/2024/000019/1 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою в сумі 3587,85 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.
Позивачем заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду ордер серії АЕ №1184592 від 03.03.2023, договір №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019, додаткову угоду №2 від 31.12.2020, додаткову угоду №2/1 від 31.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3073, додаток №28 від 01.05.2024, рахунок на оплату №397 від 13.06.2024, акт приймання-передачі наданих послуг №26 від 13.06.2024, звіт про надану правничу допомогу від 13.026.2024, платіжна інструкція №1601 від 14.06.2024.
Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.
Так, за умовами договору про надання правової допомоги №63 від 02.01.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Смарт Юрист» в особі керуючого партнера Соколова Дмитра Ігоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (клієнт), клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 4.1 Договору надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених Додатком до цього Договору.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його, і направити адвокатському об`єднанню або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.
01.05.2024 між сторонами Договору укладено Додаток №28, згідно із Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту наступні послуги:
1.Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів NoUA110130/2024/000019/1 від 11 січня 2024 року, що включає: аналіз отриманих від клієнта документів, надання правової кваліфікації обставин справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції, підготовка адміністративного позову, подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову;
2. Супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у суді першої інстанції справи за позовом КЛІЄНТА до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000019/1 від 11 січня 2024 року».
Вартість послуг за Додатком № 28 до Договору складає 8 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3 Додатку № 28 до Договору Клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги після пред`явлення рахунку на оплату.
13.06.2024 Адвокатське об`єднання «СМАРТ ЮРИСТ» виставило позивачу рахунок № 397 на оплату послуг, що передбачені Додатком №28 від 01.05.2024 р. до Договору, на суму 8 000,00 грн.
13.06.2024 між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №26.
13.06.2024 керуючим Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» складено звіт про надану правничу допомогу, який є невід`ємною частиною Акту №26.
14.06.2024 позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «СМАРТ ЮРИСТ» 8 000,00 грн. відповідно до рахунку №397 від 13.06.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1601.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/200), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.
Крім того, із опису наданих послуг адвокатом, зазначених в Додатку №28, слідує, що до цього переліку включені, в тому числі, роботи з аналізу отриманих від клієнта документів, надання правової кваліфікації обставин справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції, однак означені витрати не підлягають окремій компенсації, оскільки охоплюються поняттям підготовка і подання позовної заяви до суду, що включена окремим пунктом до переліку наданих послуг (підготовка і подача до суду адміністративного позову).
Також, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною. У судових засіданнях адвокат участі не брав.
З огляду на викладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00грн.
За таких обставин, клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (ЄДРПОУ 38598848, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) до Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000019/1 від 11.01.2024.
Стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (ЄДРПОУ 38598848, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3587,85грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 85 копійок).
Стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (ЄДРПОУ 38598848, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 09.12.2024 |
Номер документу | 123579258 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Бухтіярова Марина Миколаївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Бухтіярова Марина Миколаївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Бухтіярова Марина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні