Рішення

від 06.12.2024 по справі 160/29657/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 рокуСправа №160/29657/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/29657/24 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, Офіс великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2024 року Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ: 00130850), що накладений постановою про арешт коштів боржника від 03.06.2016 (ВП №50936321); зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ: 00130850), що накладений постановою про арешт коштів боржника від 03.06.2016 (ВП №50936321).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2016 року відповідачем в межах виконавчого провадження №50936321, на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/5769/11 винесена постанова про накладення арешту на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника, які належать Державному підприємству «Криворізька теплоцентраль». В подальшому відповідачем, 15.11.2016 року на підставі вимог пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно після повернення виконавчого документу стягувачу не знято арешт коштів з рахунків боржника.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/29657/24. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати разом з відзивом на позов належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №50936321.

Заперечуючи проти позовної заяви, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що на виконанні перебував виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду про стягнення з позивача суми податкового боргу перед бюджетом та 03.06.2016 року було винесено постанову про арешт коштів боржника. Зазначає, що на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Вказує, що на момент повернення виконавчого документу були відсутні підстави для зняття арешту. Також відповідачем зазначено, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», матеріали виконавчого провадження № 50936321 були знищені у зв`язку з закінченням строків зберігання.

В судове засідання 06.12.2024 року позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 06.12.2024 року представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з клопотаннями про перенесення або відкладення розгляду справи не звертався.

В судове засідання 06.12.2024 року представники третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з клопотаннями про перенесення або відкладення розгляду справи не звертались.

У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, враховуючи скорочені строки розгляду справ про оскарження рішень органів державної виконавчої служби, та керуючись частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін повідомлених належним чином в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року у справі №2а/0470/5769/11 позов Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» суму податкового боргу перед бюджетом у розмірі 10943119,03 грн., з них: стягнуто з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на користь державного бюджету суму податкового боргу з частини чистого доходу (прибутку) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету у розмірі 42776,00 грн. на бюджетний рахунок 31112074700022, код платежу 21010100, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012; стягнуто з Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль" на користь бюджету суму податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 10739598,05 грн. на бюджетний рахунок 31117002700022, код платежу 11020100, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012; стягнуто з Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль" (код ЄДРПОУ 00130850) на користь державного бюджету суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 160744,98 грн. на бюджетний рахунок 31112029700022, код платежу 14010100, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, відстрочено виконання судового рішення до 31.12.2012 року, розстрочено виконання судового рішення починаючи з 01.01.2013 року строком на 24 місяці.

Постанова у справі №2а/0470/5769/11 набрала законної сили 19.03.2012 року.

На виконання постанови суду Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.10.2012 року позивачу видано виконавчий лист.

Виконавчий лист щодо про стягнення заборгованості позивачем було подано для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

22.04.2016 року заступником начальника відділу винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №50936321 з примусового виконання виконавчого листа №2а/0470/5769/11, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.10.2012 року.

Постановою від 03.03.2016 року накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках в банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

15.11.2016 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

03.01.2023 року на звернення позивача від 29.12.2022 року, відповідачем повідомлено, що згідно розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання становить один рік. Матеріали виконавчого провадження № 50936321 були знищені у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №31648/28398-33-23/20.1 від 16.03.2023 року розглянуто звернення позивача про зняття арешту з рахунків та повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту, передбачених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, судом встановлено, що 22.10.2024 року позивач звернувся з заявою до відповідача в якій просив зняти арешт з рахунків накладений у виконавчому провадженні №50936321 відповіді на яку не отримав.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з рахунків боржника, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на дату відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах регулювались Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі- Закон № 606-XIV).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV було встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Отже, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, 15.11.2016 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу обґрунтована тим, що рішення суду про стягнення з юридичної особи податкового боргу не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а виконується органами доходів і зборів.

Позивач зазначає, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідач повинен був зняти арешт з майна боржника.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно частини 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII , у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 4 та 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз наведених норм, чинного на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (15.11.2016 рік), законодавства, свідчить про те, державний виконавець не повинен був знімати арешт з рахунків позивача при поверненні стягувачу виконавчого документу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з рахунків позивача при поверненні стягувачу виконавчого документу постановою від 15.11.2016 року.

Щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з рахунків позивача на підставі його заяв, суд враховує те, що згідно частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII в редакції чинній на час подання заяв про зняття арешту з рахунків позивача, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи відсутність в даному випадку підстав для зняття арешту, встановлених частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

При цьому, частинами 1 і 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як було встановлено судом, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року замінено сторону виконавчого провадження по справі №2а/0470/5769/11 за адміністративним позовом Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості, а саме: замінено позивача - Північну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на Криворізьку північну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, поновлено Криворізькій північній об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі №2а/0470/5769/11 за адміністративним позовом Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості до 09.06.2016 року

Проте 15.11.2016 року постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий документ повернуто та станом на момент звернення позивача до суду (06.11.2024 року) наведений виконавчий документ на виконанні не перебував.

У матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з 15.11.2016 року (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду цієї справи в суді органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року.

Оскільки станом на день розгляду цієї справи вказаний виконавчий лист повторно не пред`явлений до виконання, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не вирішувалось, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, суд дійшов переконання, що збереження більше 8 років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право боржника (позивача в цій справі).

Наведене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена в постановах від 2 серпня 2023 року у справі № 2306/4489/22 і від 4 жовтня 2023 року у справі № 161/7015/15-ц.

Отже арешт, накладений у межах виконавчого провадження №50936321, з огляду на фактичне завершення останнього, а також наявних у матеріалах справи доказів, станом на момент розгляду даної справи судом втратив своєю актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні. Іншого відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не встановлено.

Крім того, зі змісту листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №31648/28398-33-23/20.1 від 16.03.2023 року слідує, що виконавче провадження № 50936321 перебувало на виконанні до 2016 року та знищене у зв`язку з закінченням строків його зберігання.

Так, наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 року затверджено «Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», згідно яких відповідно до пункту 1 розділу Х та пункту 1 розділу ХІ якого завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 04.05.2020 року, затвердженим директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підтверджено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2016 році, через закінчення строків їх зберігання, зокрема виконавче провадження №50936321 з виконання виконавчого листа №2а/0470/5769/11 від 17.10.2012 року, що видав Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

За висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.11.2021 року (справа № 161/14034/20), наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності чинного виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Виходячи з того, що виконавче провадження фактично було завершено та знищено, відсутні докази, які давали б підстави для висновку про обґрунтованість існування арешту, накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника, виданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ВП №50936321.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не можуть бути задоволені виходячи з наступного.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягає у тому, що норми права пов`язують з нею юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В даному випадку, як було встановлено судом вище, відсутні протиправні дії чи бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо порушення прав позивача, оскільки, як на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу так і на час звернення з заявами про зняття арешту, у відповідача були відсутні законодавчо встановлені підстави для зняття арешту з коштів Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль".

За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи на встановлені судом обставини справи та становище, в якому опинився позивач у зв`язку з існуванням чинного арешту, суд приходить до висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів, які належать Акціонерному товариству «Криворізька теплоцентраль», накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника, виданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ВП №50936321.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, Офіс великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 ЄДРПОУ 00015622), треті особи: Криворізька північна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, Офіс великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів боржника Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника від 03.06.2016 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ВП №50936321.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, встановлені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська