Ухвала

від 06.12.2024 по справі 240/23511/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/23511/24

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівський виправний центр (№108)" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

В прохальній частині позову, позивач крім іншого зазначає вимогу щодо нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, у відповідності до статей 116,117 КЗпП.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В тексті позовної заяви зазначено, що відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій у справах пов`язаних з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору.

На підтвердження наявності у позивача статусу учасника бойових дій до позову додано копію посвідчення.

Вирішуючи питання щодо звільнений позивач, як учасник бойових дій, від сплати судового збору в даному випадку, слід зазначити, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом зокрема у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 240/934/20, учасники бойових дій сплачують судовий збір за позовами, які не пов`язані з порушенням права позивача на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, що має місце в даному випадку.

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №572/2088/17 викладено висновок, відповідно до якого помилковою є відмова позивачу у задоволенні заяви про звільнення його як учасника бойових дій від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з тих підстав, що справа про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, не пов`язана з порушенням прав позивача як учасника бойових дій. Верховний Суд визначив, що у таких справах є певні недоліки законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їхньому зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їхніх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.

Дійсно, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча указана норма [пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Ураховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення належить сплаті на загальний підставах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» залишилася незмінною.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 400/4994/24.

Таким чином в порушення ч. 3 ст. 161 КАС України позивачем до позову не додано документ про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а тому згідно ч. 1 ст. 169 КАС України позов належить залишити без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169 ч.1, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву залишити без руху для усунення недоліків, а саме:

- додати до позовної заяви оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн на рахунок Житомирського окружного адміністративного суду № UA048999980313181206084006797 за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101, код отримувача - 37976485, банк отримувача - Казначейство України, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету (код платежу) - 22030101 або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Строк усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя М.М. Семенюк