Рішення

від 31.10.2024 по справі 260/3429/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/3429/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Пшевлоцька К.І.,

за участю:

позивача: ТОВ "Турбогаз Ужгород", представник - Васильєв А.А.,

відповідача: Головне управління ДПС у Закарпатській області, представники - Токар М.В., Ковбин Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбогаз Ужгород" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 18 листопада 2024 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбогаз Ужгород" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, яким просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 29.04.2024р. №000/3845/07-16-07-01/41918052 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 862530,30 грн. в т.ч. 828304,00 за податковими та/бо іншими зобов`язаннями, 34209,3 грн. штрафних санкцій.

- стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Турбогаз Ужгород», про що складено акт перевірки від 08.01.2024 p. N 52/07-16-07-02/41918052, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2024 року № 000/729/07-16-07-01/41918052, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу: 11021000) на загальну суму 910 072,00 грн., в т.ч. + 828 304,00 грн. за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 81 768,00 грн. штрафних санкцій

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги ДПС України прийняла рішення про результат розгляду скарги від 24.04.2024 року за № 11964/6/99-00-06-01- 01-06, відповідно до якого ППР ГУ ДПС у Закарпатській області 02.02.2024 року № 000/729/07-16-07-01/41918052 скасовано в частині застосування 47558 грн. штрафних санкцій, в іншій частині ППР залишено без змін,

Виходячи з приписів п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України ППР від 02.02.2024 року № 000/729/07-16-07-01/41918052 вважається відкликаним.

Однак відповідачем не було взято до уваги пояснення позивача та прийнято податкове повідомлення рішення від 29.04.2024 року № 000/3845/07-16- 07-01/41918052 на зменшену суму податкового зобов`язання, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу: 11021000) на загальну суму 862530,30 грн., в т.ч. 828 304,00 грн. за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 34209,30 грн. штрафних санкцій.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 року № 000/3845/07-16-07-01/41918052 протиправним та таким, що підлягає скасуванню тому звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2024 року № 000/3845/07-16-07-01/41918052, прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.

Додатково зазначив, що висновки Акту перевірки в частині взаємовідносин позивача та ФОП ОСОБА_1 не відповідають вимогам чинного законодавства.

Не враховано, що відповідно до даних обліку та первинних документів, за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року позивачем відображено оприбуткування ТМЦ від контрагента - постачальника ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 4542665,40 грн. Оплата за придбані ТМЦ була проведена у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Посадові особи відповідача прийшли до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не мав можливості здійснювати поставку відповідних ТМЦ, відтак сформовані витрати на їх придбання позивачем є завищеними.

Однак, цей висновок не ґрунтується ні на нормах податкового законодавства України, ні на належних та допустимих доказах.

Так при проведенні перевірки податковим органом не встановлено належним чином обставин, які б могли свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Окремо податковим органом не враховано, що позивач не може нести юридичну відповідальність за стан виконання податкових зобов`язань його контрагентами.

Щодо принципу індивідуального характеру відповідальності платника податків сформована стала практика Верховного Суду.

Крім того платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та витрати за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини.

Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Податковим органом жодним чином не обґрунтовано і не доведено недобросовісність дій позивача чи наявність будь-якої змови з контрагентом, здійснення узгоджених, взаємозалежних та необумовлених ринковими механізмами дій.

Даючи оцінку податковим наслідкам здійснених господарських операцій, їх реальності, під час перевірки та розгляду заперечення податковим органом не надано:

-вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Турбогаз Ужгород» або ФОП ОСОБА_1 за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необгрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

-рішення суду відносно ФОП ОСОБА_1 , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»).

-рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

-рішення суду про визнання укладеного з контрагентом правочину недійсними з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України.

-рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

-рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 215 ГК України щодо визнання правочинів недійсними.

Також, податковим органом не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Турбогаз Ужгород» та ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, саме по собі встановлення якихось фактів порушень з боку контрагента позивача - ФОП ОСОБА_1 , без встановлення належних обставин нереального характеру господарських операцій, недостовірності оформлених документів, наявності недобросовісної змови тощо не може створювати для Товариства жодних негативних податкових наслідків чи бути підставою для притягнення Товариства до юридичної відповідальності.

Реальний характер господарських операцій підтверджується Актами приймання та зважування металобрухту, що підтверджують поставку металобрухту на територію

Питома вага об`єму поставленого металобрухту ФОП ОСОБА_1 у порівнянні з із загальним об`ємом (тонаж) поставленого металобрухту всіх інших постачальників у підконтрольному періоді (жовтень 2018 року - березень 2019 року) складала 627 тон, що складає 18%, в т.ч. помісячно від всіх інших постачальників. (3 476 тон брухту)

ГУ ДПС у Закарпатській області не надано доказів того, що ТОВ «Турбогаз Ужгород» не було використано у власній господарській діяльності отриманий від ФОП ОСОБА_1 металобрухт. При цьому податковим органом не доведено, що позивач придбав чи отримав металобрухт, використаний у господарській діяльності, з інших джерел.

Позивач зазначає, що відповідач по справі не може посилатися на матеріали існуючого багато років кримінального провадження №42020070000000354 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України «Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)» за відсутності вироку суду (відповідного рішення), що набрало законної сили.

А посилання податкового органу на вирок суду Хустського районного суду від 09.04.2019, (справа №309/2013/19), кримінальне провадження № 12018070050001451 від 06.06.2016 року за ст.185 ч.3 КК України «Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому», є безпідставним оскільки в межах цього кримінального провадження взагалі не досліджувалися господарські операції між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Турбогаз Ужгород.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується із зазначеним у позовній заяві та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним.

ГУ ДПС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Турбогаз Ужгород» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.02.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 06.02.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.02.2018 по 30.09.2021.

За результатами перевірки складено акт від 08.01.2024 № 52/07-16-07-02/41918052, в якому зазначено, що відбулося завищення витрат по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 4 542 665,40 грн. (в т.ч. за 2018 рік 2 642 147,80 грн. та за 2019 рік 1 900 517,60 грн.), які призвели до заниження податку на прибуток у сумі 817679 грн. з огляду на таке.

ТОВ «Турбогаз Ужгород» та ФОП ОСОБА_1 договір на постачання металобрухту письмово не укладався.

ТОВ «Турбогаз Ужгород» з метою підтвердження придбання ТМЦ у ФОП ОСОБА_1 надано: роздруківки на аркуші А4 під назвою «Акт приймання», які підписані ФОП ОСОБА_1 та представниками ТОВ «Турбогаз Ужгород» (представник литейного цеху; представник охорони); роздруківки на аркуші А4 під назвою «Акт про те, що на територію заводу (ливарний цех) було завезено та зважено металобрухт», які підписані представниками ТОВ «Турбогаз Ужгород» (менеджер поставки; начальник ливарного цеху) та завірені директором ТОВ «Турбогаз Ужгород» , роздруківки на аркуші А4 під назвою «Зведені місячні Акти оприбуткування ТМЦ», які підписані представниками ТОВ «Турбогаз Ужгород» (комісією у складі: голова комісії; членів комісії), складені про оприбуткування ТМЦ за фактичною наявністю та оціночною вартістю.

Аналізом вантажопідйомності транспортних засобів із використанням відкритих джерел інформації, зазначено про випадки перевищення ваги вантажу, а транспортні засоби, які використовував ФОП ОСОБА_1 , згідно технічних характеристик не мали можливості здійснювати транспортування металобрухту у об`ємах, які зазначені у документах із назвою «Акти приймання металобрухту».

ФОП ОСОБА_1 (РПНКОПП НОМЕР_1 ) задекларовано обсяг доходу за звітний (податковий) період: за 2018 рік - 1450000 грн. За 2019 рік податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не подано.

ТОВ «Турбогаз Ужгород» нараховано та виплачено дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 19.09.2018 по 30.09.2021 за ознакою доходу 157 «Дохід виплачений самозайнятій особі» в сумі 4542665,40 грн. (звіт ф.4ДФ).

Відповідно до вироку Хустського районного суду від 09.04.2019 (справа № 309/213/19), відповідно до якого ОСОБА_1 затриманий 15.01.2019 за здійснення крадіжки. Його визнано винуватим та пред`явлено обвинувачення вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Строк відбування засудженому за цим вироком рахується з моменту його затримання.

Окремо ОУ ГУ ДФС у Закарпатській області відкрито кримінальне провадження №42020070000000354 від 24.07.2020

Згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справа № 308/9319/20 вказано, що встановлено, що допитаний як свідок ОСОБА_1 показав, що у період 2018-2019 років він працював на металобазі у м.Тячів Закарпатської області на посаді сторожа та вантажника, а у вересні 2018 року його роботодавець запропонував йому зареєструватися приватним підприємцем (вид діяльності та система оподаткування свідку були не відомі). Ніколи не складав, не підписував та не подавав податкову звітність за вказаний період, а з 15.01.2019 був ув`язнений, перебував у місцях утримання підозрюваних та засуджених і фізично не міг ні постачати ТМЦ позивачу, ні підписувати будь-які документи про постачання.

Всі вищенаведені факти доводять неможливість постачання ФОП ОСОБА_1 металобрухту на адресу ТОВ «Турбогаз Ужгород».

Таким чином, вищезазначена сукупність фактів свідчить, що операції між ТОВ «Турбогаз Ужгород» та ФОП ОСОБА_1 не здійснювалися, а вищезазначені документи складались на формальні операції, а відомості внесені в них не відповідають дійсності (реальності в часі).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Турбогаз Ужгород», про що складено Акт перевірки від 08.01.2024 p. N 52/07-16-07-02/41918052, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2024 року № 000/729/07-16-07-01/41918052, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу: 11021000) на загальну суму 910 072,00 грн., в т.ч. + 828 304,00 грн. за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 81 768,00 грн. штрафних санкцій

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги ДПС України прийняла рішення про результат розгляду скарги від 24.04.2024 року за № 11964/6/99-00-06-01- 01-06, відповідно до якого ППР ГУ ДПС у Закарпатській області 02.02.2024 року № 000/729/07-16-07-01/41918052 скасовано в частині застосування 47558 грн. штрафних санкцій, в іншій частині ППР залишено без змін,

Виходячи з приписів п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України ППР від 02.02.2024 року № 000/729/07-16-07-01/ НОМЕР_2 вважається відкликаним.

Натомість відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 29.04.2024 року № 000/3845/07-16- 07-01/41918052 на зменшену суму податкового зобов`язання, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу: 11021000) на загальну суму 862530,30 грн., в т.ч. 828 304,00 грн. за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 34209,3 грн. штрафних санкцій.

Податковим органом як підставою прийняття ППР було зазначено наступне.

-ТОВ «Турбогаз Ужгород» та ФОП ОСОБА_1 договір на постачання металобрухту письмово не укладався.

-ТОВ «Турбогаз Ужгород» з метою підтвердження придбання ТМЦ у ФОП ОСОБА_1 надано: роздруківки на аркуші А4 під назвою «Акт приймання», які підписані ФОП ОСОБА_1 та представниками ТОВ «Турбогаз Ужгород» (представник литейного цеху; представник охорони); роздруківки на аркуші А4 під назвою «Акт про те, що на територію заводу (ливарний цех) було завезено та зважено металобрухт», які підписані представниками ТОВ «Турбогаз Ужгород» (менеджер поставки; начальник ливарного цеху) та завірені директором ТОВ «Турбогаз Ужгород»; роздруківки на аркуші А4 під назвою «Зведені місячні Акти оприбуткування ТМЦ», які підписані представниками ТОВ «Турбогаз Ужгород» (комісією у складі: голова комісії; членів комісії), складені про оприбуткування ТМЦ за фактичною наявністю та оціночною вартістю.

Аналізом вантажопідйомності таких транспортних засобів із використанням відкритих джерел інформації, встановлені випадки перевищення ваги вантажу, а транспортні засоби, які використовував ФОП ОСОБА_1 , згідно технічних характеристик не мали можливості здійснювати транспортування металобрухту у об`ємах, які зазначені у документах із назвою «Акти приймання металобрухту».

ФОП ОСОБА_1 (РПНКОПП НОМЕР_1 ) задекларовано обсяг доходу за звітний (податковий) період: за 2018 рік - 1450000 грн. За 2019 рік податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не подано.

ТОВ «Турбогаз Ужгород» нараховано та виплачено дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 19.09.2018 по 30.09.2021 за ознакою доходу 157 «Дохід виплачений самозайнятій особі» в сумі 4542665,40 грн. (звіт ф.4ДФ).

Відповідно до вироку Хустського районного суду від 09.04.2019 (справа № 309/213/19), відповідно до якого ОСОБА_1 затриманий 15.01.2019 за здійснення крадіжки. В подальшому його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Окремо ОУ ГУ ДФС у Закарпатській області відкрито кримінальне провадження №42020070000000354 від 24.07.2020

Згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справа № 308/9319/20 вказано, що встановлено, як допитаний як свідок ОСОБА_1 показав, що у період 2018-2019 років він працював на металобазі у м.Тячів Закарпатської області на посаді сторожа та вантажника, а у вересні 2018 року його роботодавець запропонував йому зареєструватися приватним підприємцем (вид діяльності та система оподаткування свідку були не відомі). Ніколи не складав, не підписував та не подавав податкову звітність за вказаний період.

Вищезазначена сукупність фактів свідчить, що операції між ТОВ «Турбогаз Ужгород» та ФОП ОСОБА_1 не здійснювалися, а вищезазначені документи складались на формальні операції, а відомості внесені в них не відповідають дійсності (реальності в часі).

На підставі наведеного податковий орган зазначає про наявне завищення витрат по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 4 542 665,40 грн. (в т.ч. за 2018 рік 2 642 147,80 грн. та за 2019 рік 1 900 517,60 грн.), які призвели до заниження податку на прибуток у сумі 817679 грн.

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправне та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.

Згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За охоплений перевіркою період позивач здійснював господарську діяльність, основним видом діяльності є ливарне виробництво, чавунне литво та ін. Для забезпечення здійснення діяльності товариство придбавало необхідну сировину для виробництва, зокрема металобрухт.

В ході перевірки встановлено, що одним із постачальників ТМЦ - металобрухту для позивача був ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Відповідно до даних обліку та первинних документів, за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року позивачем відображено оприбуткування ТМЦ від контрагента - постачальника ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 4542665,40 грн. Оплата за придбані ТМЦ була проведена у повному обсязі, заборгованість відсутня.

При проведенні перевірки посадові особи відповідача прийшли до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не мав можливості здійснювати поставку відповідних ТМЦ, відтак сформовані витрати на їх придбання позивачем є завищеними.

Наведений вище висновок не може ґрунтуватися на нормах податкового законодавства України, та на належних і допустимих доказах.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПК України.

Згідно з п.6. П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з ч. 2 ст. 9, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, відповідно до cт. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - що означає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Верховний суд при розгляді податкових спорів сформував загальновідому позицію, яка полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При проведенні перевірки податковим органом не встановлено належним чином обставин, які б могли свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Так, Податковим органом не проведено зустрічну звірку в контрагента позивача в порядку п.73.5 ПК України, щоб з`ясувати реальний стан справ та підтвердити/спростувати обставини здійснення господарських операцій, здійснити зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Практика Верховного Суду при розгляді податкових спорів підтверджує, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на податковий кредит та витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 14.08.2018 у справі №815/3479/17.

Висновком Верховного Суду, викладеному у Постановах по справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у звязку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та витрати в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

В даному конкретному випадку податковий орган не вжив заходи для з`ясування, зокрема, чи не здійснював контрагент позивача залучення працівників для здійснення відповідних господарських операцій за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Також податковим органом не досліджувався характер організації діяльності ФОП ОСОБА_1 , обсяг його власних чи делегованих повноважень залученим працівникам, що може впливати на обізнаність з деталями правовідносин з контрагентами.

Обґрунтовуючи доводи акту перевірки в частині здійснення господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_1 податковий орган наводить ряд обставин, які можуть свідчити про неналежне виконання податкових зобов`язань з боку даного контрагента, зокрема щодо неповного декларування ним сум доходів, отриманих від позивача.

Однак, податковим органом при винесенні ППР не враховано, що позивач не може нести юридичну відповідальність за стан виконання податкових зобов`язань його контрагентами.

Щодо принципу індивідуального характеру відповідальності платника податків сформована наступна практика Верховного Суду.

Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормалі та нормам чинного законодавства.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та витрати за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року по справі №420/20757/21

Так, у Постанові від 23.05.2023 року по справі № 360/1283/20 Верховний Суд зазначив, що посилання податкового органу на недотримання контрагентами платника податкового законодавства не може слугувати одноосібною підставою для позбавлення платника податкової вигоди, оскільки відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій. наміру платника отримати необгрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб`єктів результатів у сфері оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Податковим органом не обґрунтовано і не доведено недобросовісність дій позивача чи наявність будь-якої змови з контрагентом, здійснення узгоджених, взаємозалежних та необумовлених ринковими механізмами дій.

Даючи оцінку податковим наслідкам здійснених господарських операцій, їх реальності, під час перевірки та розгляду заперечення податковим органом не надано:

- вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Турбогаз Ужгород» або ФОП ОСОБА_1 за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необгрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

-рішення суду відносно ФОП ОСОБА_1 , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»).

- рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

- рішення суду про визнання укладеного з контрагентом правочину недійсними з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

- рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

- рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 215 ГК України щодо визнання правочинів недійсними.

Також, податковим органом не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладенихміж ТОВ «Турбогаз Ужгород» та ФОП ОСОБА_1 .

Саме по собі встановлення фактів порушень з боку контрагента Товариства - в т.ч. ФОП ОСОБА_1 , без встановлення належних обставин нереального характеру господарських операцій, недостовірності оформлених документів, наявності недобросовісної змови тощо не може створювати для Товариства жодних негативних податкових наслідків чи бути підставою для притягнення Товариства до юридичної відповідальності.

Господарські операції Товариства з його контрагентом підтверджені у встановленому порядку належним чином оформленими первинними документами, які містять необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами сторін зокрема Акти приймання металобрухту, зведені місячні акти оприбуткування ТМЦ, платіжними документами, які підтверджують оплату за придбаний металобрухт тощо.

Первинні документи свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій. При цьому вказані документи відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції і містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Реальний характер господарських операцій підтверджується Актами приймання та зважування металобрухту, що підтверджують поставку металобрухту для власної господарської діяльності - виготовлення «куль чавунних».

Згідно п. 2.5. розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Міністерством фінансів України 24.05.1995 № 88 передбачено, що якщо правилами документообігу підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання облікових регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до облікових регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.

Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), оцінюються в порядку, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Відповідачем в Акті перевірки від 08.01.2024 року здійснено посилання на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 13.01.2022 справа №308/9319/20 у кримінальному провадженні №42020070000000354 від 24.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.212 КК України, де зазначено «якою встановлено, що допитаний як свідок ОСОБА_1 показав, що у період 2018-2019 років він працював на металобазі у м. Тячів Закарпатської області на посаді сторожа та вантажника». Також свідок показав, що у вересні 2018 року його роботодавець запропонував йому зареєструватися як приватний підприємець (вид діяльності та система оподаткування свідку були не відомі). Свідок показав, що ніколи не складав, не підписував та не подавав податкову звітність за вказаний період. За вказану послугу платив щомісячно грошові кошти в сумі 500,00 гривень.

Однак наведене вище на даному етапі слід поставити під сумнів, оскільки надана інформація «створена» правоохоронними органами і трактується на користь відповідача оскільки:

- посилання на покази ОСОБА_1 відображені в ухвалі суду від 13.01.2022 як відображення обґрунтування саме посадовими особами Управління Служби безпеки України в Закарпатській області в поданому ними ж клопотанні «на продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020070000000354», яке триває декілька років, натомість податковим органом зазначається, що це нібито дійсно обставини встановлені слідчим суддею під час судового засідання.

- фізична особа ОСОБА_1 за декілька років не допитувався в судовому засіданні слідчим суддею, оскільки кримінальне провадження №42020070000000354 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України знаходиться на стадії досудового розслідування та не розглядалося в судових засіданнях на момент перевірки.

Податковий орган відповідно до вимог чинного законодавства вірно не посилався в Акті перевірки на протокол допиту, як свідка ОСОБА_1 в іншій справі, складеного під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки такий і не може свідчити про відсутність права на відображення зазначених господарських операцій у податковому обліку.

Тільки після винесення вироку суду в межах кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування може вважатися належним доказом, який би встановлював ту чи іншу обставину.

Отже посилання ГУ ДПС у Закарпатській області на матеріали кримінального провадження №42020070000000354 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України за відсутності вироку суду до набрання ним законної сили є однозначно незаконним та протиправним.

Доводи ГУ ДПС у Закарпатській області стосовно можливості перевищення ваги вантажу постачальником металобрухту також слід поставити під сумнів, оскільки факт перевищення ваги постачальником товару є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням платником податку вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність фактично проведених господарських операцій.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачена залежність права позивача на формування податкового кредиту сум ПДВ та віднесення сум до складу витрат від того, чи виконує контрагент позивача та його постачальники по ланцюгу вимоги чинного податкового законодавства, а також яким чином вони здійснюються власну господарську діяльність, зокрема як здійснюють перевезення товарів самостійно (власним, орендованим транспортом), чи із залученням третіх осіб (підприємств - перевізників вантажів), чи перевищують ваги вантажу.

Підсумовуючи все вище написане слід зазначити, що відсутність вироку та/чи Акту зустрічної перевірки ФОП залишає відповідачу лише припущення отримані на підставі аналізу щодо перевищення ваги вантажу постачальником товару, не впливає на стан конкретних активів та зобов`язань та не дає підстав вважати, що господарські операції не відбулися, оскільки їх здійснення за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, що дає право на формування податкового кредиту.

Суд допускає наявність окремих випадків встановлених перевіркою перевищення ваги вантажу однак такі носять незначний характер і не можуть спростовувати реальність господарських операції в цілому по ФОП. Допущені ж в одиничних випадках неточності щодо відображення в первинних документах окремих параметрів вантажу не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій в цілому по ФОП.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; рішення приймається на користь платника податків, а не навпаки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст.73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність оспорюваного рішення, а тому, за наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбогаз Ужгород" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 29.04.2024 року №000/3845/07-16-07-01/41918052 про збільшення суми грошового зобов?язання з податку на прибуток підприємств на суму 862530,30 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 44106694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбогаз Ужгород" (код ЄДРПОУ - 41918052) сплачений судовий збір у розмірі 12937,95 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень дев`яносто п`ять копійок)

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк