Рішення

від 06.12.2024 по справі 280/10705/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2024 року Справа № 280/10705/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (70002, Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4; код ЄДРПОУ 35045946)

про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

20.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біченко Людмили Павлівни про стягнення виконавчого збору від 04.11.2024, прийняту у виконавчому провадженні №62523458;

- стягнути з Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на ті обставини, що внаслідок вчинення виконавчих дій як органами державної виконавчої служби так і приватним виконавцем з примусового виконання виконавчого листа № 314/5296/14-ц, виданого 03.11.2015 Вільнянським районним судом Запорізької області, здійснюється одночасне примусове стягнення зі сплати виконавчого збору та винагороди приватного виконавця. Позивач вважає, що примусове стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця в межах виконання одного виконавчого документу не допускається, оскільки має за наслідком подвійне притягнення до однієї відповідальності.

25.11.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/10705/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.12.2024 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 02.12.2024 судове засідання відкладено на 06.12.2024 о 10 год. 30 хв.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 02.12.2024 за вх. № 55232. З позиції відповідача, «задвоєння» стягнення виконавчого збору не відбувається з огляду на наступне.

На примусовому виконанні у Відділі знаходилось виконавче провадження № 62523458 з примусового виконання виконавчого листа № 314/5296/14-ц виданого 03.11.2015 Вільнянським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 1036809,86 грн. Керуючись ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 103680,99 грн. 24.05.2021, керуючись п. 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Сума боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в процесі виконання, не стягнуто.

До Відділу представником боржника подано заяву про вилучення боржника з єдиного реєстру боржників та зняття арешту з майна боржника, із повідомленням того, що при повторному пред`явленні виконавчого документа до виконання до приватного виконавця Шавлукової З.А., виконавче провадження № 71000854 було завершено на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ ПВП (із зазначенням - заборгованість за виконавчим документом сплачена боржником в повному обсязі). Проте, інформація про стягнення виконавчого збору/винагороди приватного виконавця в постанові відсутня. Відповідно даних АСВП встановлено, що виконавчий збір за ВП №71000854 - не стягнуто.

06.12.2024 за вх. №56286 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Представник відповідача підтримала зазначене клопотання, що підтверджується розпискою.

Відповідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області у справі № 314/5296/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 1036566,26 грн та 243,60 грн судових витрат.

03.11.2015 на виконання зазначеного вище рішення, Вільнянським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист.

10.07.2020 Вільнянським відділом державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62523458 з примусового виконання виконавчого листа № 314/5296/14-ц, виданого 03.11.2015 Вільнянським районним судом Запорізької області, про стягнення з позивача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 1036809,86 грн, постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 103680,99 грн.

24.05.2021, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», Вільнянським відділом державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернуто виконавчий документ стягувачу, про що винесено відповідну постанову.

Виконавчий лист № 314/5296/14-ц, виданий 03.11.2015 Вільнянським районним судом Запорізької області, перебував примусовому виконанні у приватного виконавця Шавлукової Заіри Арсенівни (виконавче провадження №71000854). В межах виконавчого провадження винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця, постанову про арешт коштів боржника.

17.09.2024 приватним виконавцем Шавлуковою Заірою Арсенівною винесено постанову виконавчому провадженні №71000854 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

17.10.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження №62523458, зняти арешт, накладений на його майно, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші заходи щодо виконання рішення, а також провести інші дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У відповідь на заяву відповідач надіслав постанову від 04.11.2024 про скасування постанови 24.05.2021 про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні №62523458, постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2024 та постанову від 04.11.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 103680,99 грн.

Не погодившись з постановою відповідача у виконавчому провадженні №62523458 від 04.11.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 103680,99 грн, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 27 Закону Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір-це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд звертає увагу на те, що Закон України №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржника у випадку подальшого пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання приватному виконавцю.

Так, у пункті 5 частини п`ятої 27 Закону №1404-VIII законодавець встановив, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Тлумачення цієї норми свідчать про те, що у випадку виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується, оскільки останній отримує основну винагороду.

Частина шоста статті 27 Закону №1404-VIII містить норму про те, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Аналіз вказаної норми свідчить, що законодавець врегулював відносини стосовно подальших пред`явлень виконавчого документа до виконання саме державному, а не приватному виконавцю, і мову веде про виконавчий збір, а не основну винагороду.

Натомість у частині восьмій цієї ж статті законодавець встановив, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

Розв`язання питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа було предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.

У цьому судовому рішенні Верховний Суд вказав, що Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Водночас, частиною восьмою статті 27 №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Вказана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

На основі цього Верховний Суд вказав, що для розв`язання цієї проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.

Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дало Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 підстави зробити такий висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволило Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відтак, вимоги відповідача щодо сплати виконавчого збору є безпідставним, та призводить до подвійної сплати позивачем як виконавчого збору, так і винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа, що є неприпустимим.

З огляду на що постанова Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.11.2024 про стягнення виконавчого збору у ВП № 62523458, якою постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 103680,99 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (70002, Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4; код ЄДРПОУ 35045946) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біченко Людмили Павлівни про стягнення виконавчого збору від 04.11.2024, прийняту у виконавчому провадженні №62523458.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 06.12.2024.

Суддя М.С. Лазаренко