Рішення

від 06.12.2024 по справі 300/7285/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2024 р. справа № 300/7285/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії,?

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 за його заявами протиправно не знято його з військового обліку. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача внести відомості про зняття його з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2024 по справі №347/1124/22 визнано його винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.128 КК України та призначити покарання - у виді 240 годин громадських робіт. Вказав, що 02.09.2024 Косівським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області його направлено для відбуття міри покарання до Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, а розпорядженням від 03.09.2024 прийнято безоплатно на громадські роботи відповідно до графіку виходу на роботу, як засудженого до громадських робіт. Звернув увагу, що згідно з пп.3 п.2 ч.5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із набранням законної сили вироку суду та направленням в установу для відбуття покарання військовозобов`язана особа підлягає зняттю з військового обліку. Таким чином, направлення до установи для відбуття покарання, зокрема до «Центру пробації», надає підстави для зняття його ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно з пунктом 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі Порядок КМУ №1487), взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». Вказав, що відповідно до пункт 81 Порядку КМУ №1487 зняття та виключення з військового обліку військовозобов?язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку). При цьому, зняття або виключення з військового обліку здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки знімають або виключають з військового обліку військовозобов?язаних та резервістів у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів. Звернув увагу, що абз.4 п.2 ч.5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. Статтею 11 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи, уповноважені органи з питань пробації. Установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом. Вказав, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що він направлений до установ виконання покарань. Тому, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2024 по справі №347/1124/22, який набрав законної сили 29.07.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.128 КК України та призначено покарання - у виді 240 годин громадських робіт (а.с.4-10).

Відповідно до розпорядження Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 03.09.2024 №231-р ОСОБА_1 прийнято безоплатно на громадські роботи згідно з направленням Косівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області №38/9/1374-24 від 02.09.2024 (а.с.17).

Позивач 23.08.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки йому призначено покарання у виді 240 годин громадських (а.с.14).

Відповідач розглянувши вказану заяву листом від 04.09.2024 №5826 повідомив позивача, що з поданої заяви не можливо встановити на підставі якого пункту статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 просить надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, також до заяви не надано жодних документів, які б підтверджували таке право. Для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, рекомендовано звернутися до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою встановленого зразка (додаток до Постанови КМУ №560) та визначеним переліком документів (а.с.15).

Крім цього, ОСОБА_1 звернувся із заявою від 10.09.2024 до відповідача у якій вказав, що згідно з пп.3 п.2 ч.5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» він підлягає зняттю з військового обліку (а.с.12).

За результатом розгляду вказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 16.09.2024 №5951 повідомив, що позивачем не додано документи, які б підтверджували направлення до установ виконання покарань. Зазначив, що відповідно до ст.11 Кримінально-виконавчого кодексу України установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом. Документи, які б слугували підставою для зняття позивача з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили (а.с.47).

Надалі, позивач 13.09.2024 звернувся до відповідача із заявою в якій вказав, що станом на 13.09.2024 його заява від 10.09.2024 не розглянута. Водночас, в порушення вимог ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідачем вручено йому повістку на відправлення (а.с.11).

Відповідач розглянувши вказану заяву листом від 16.09.2024 №5957 повідомив позивача, що 13.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано заяву щодо зняття з військового обліку та зареєстровано за вх№6356, а 16.09.2024 вказану заяву розглянуто та відповідь направлено засобами поштового зв`язку (а.с.44).

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 22.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб відповідно.

На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (надалі Закон № 2232-XII).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Частиною 5 статті 37 Закону №2232-XII встановлено перелік військовозобов`язаних, які підлягають зняттю з військового обліку у передбачених законом випадках.

Так, в пункті 2 частини 5 статті 37 Закону №2232-XII зазначено, що зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі Порядок КМУ №1487).

Згідно з п.1 Порядку КМУ №1487 цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (п.22 Порядку КМУ №1487).

Відповідно до п.79 Порядку КМУ №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.81 Порядку КМУ №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Як вже зазначено судом вище, вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2024 по справі №347/1124/22, який набрав законної сили 29.07.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.128 КК України та призначено покарання - у виді 240 годин громадських робіт.

При цьому, розпорядженням Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 03.09.2024 №231-р прийнято позивача безоплатно на громадські роботи згідно з направленням Косівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області №38/9/1374-24 від 02.09.2024.

У зв`язку із наведеним позивач звертався до відповідача із заявами про зняття його із військового обліку згідно з абз.4 п.2 ч.5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки його направлено для відбування покарання до установи виконання покарань.

Суд зазначає, що відповідно до ст.4 Кримінально-виконавчого кодексу України підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.

Згідно з ст.11 Кримінально-виконавчого кодексу України органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи, уповноважені органи з питань пробації.

Установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивача для відбування покарання, призначеного вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2024 по справі №347/1124/22, прийнято на громадські безоплатні суспільно-корисні роботи в Рожнівську сільську раду Косівського району Івано-Франківської області.

З огляду на наведене, суд констатує, що позивача направлено для відбування покарання до органу місцевого самоврядування, а не установи виконання покарань, що в свою чергу, не є підставою для зняття ОСОБА_1 з військового обліку згідно з абз.4 п.2 ч.5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, судом не встановлено порушень з боку відповідача вимог Закону №2232-XII та Порядку КМУ №1487 щодо незняття позивача із військового обліку на підставі поданих ним заяв.

При цьому, суд враховує, що відповідач повідомив позивача, зокрема у листах від 16.09.2024 №5951 та №5957, про відсутність підстав для зняття ОСОБА_1 з військового обліку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії та неупереджено.

Суд також зазначає, що інші зазначені позивачем в позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії не підлягає до задоволення.

З огляду на зазначене, оскільки рішенням суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені витрати зі сплати правничої допомоги не підлягають до стягнення з відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.