Ухвала

від 06.12.2024 по справі 320/58403/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

06 грудня 2024 року м. Київ320/58403/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-БРУКдоГоловного управління ДПС у Івано-Франківській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2024 року через систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-БРУК звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження №417-л від 01 листопада 2024 року в частині анулювання з 15.05.2022 року ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) Товариству з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-БРУК" реєстраційний номер 09120414202000330 від 15.05.2020 з терміном дії з 15.05.2020 по 15.05.2025 за адресою місця зберігання : Івано-Франківська обл., Снятинський район, смт. Заболотів, вул. Залізнична, 14Б, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 6000;

- зобов`язати видалити з Єдиного державного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального (далі Реєстр) інформацію (відомості) про анулювання з 15.05.2022 року ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) товариству з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-БРУК" номер 09120414202000330 від 15.05.2020 з терміном дії з 15.05.2020 по 15.05.2025 за адресою місця зберігання : івано-Франківська обл., Снятинський район, смт. Заболотів, вул. Залізнична, 14Б, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 6000. Орган, що видав ліцензію: ГУ ДПС у Івано- Франківській області та поновити інформацію (внести відомості) в Реєстр про таку ліцензію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

06 грудня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

Поряд з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-БРУК подано заяву (вх.№11951) про забезпечення позову.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2024 заяву передано на розгляд судді Жуковій Є.О.

Так, заявник просить суд до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 01.11.2024 року №417-л в частині анулювання з 15.05.2022 року ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Брук" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 09120414202000330 від 15.05.2020 терміном дії з 15.05.2020 по 15.05.2025 за адресою місця зберігання : Івано-Франківська обл., Снятинський район, смт. Заболотів, вул. Залізнична, 14Б, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 6000.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження №417-л від 01 листопада 2024 року в частині анулювання з 15.05.2022 року ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Брук" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 09120414202000330 від 15.05.2020 до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу обумовлюється тим, що іншого способу забезпечення дотримання прав та інтересів платника податків, до винесення судом рішення по суті спору, законодавством не передбачено.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

До матеріалів заяви про забезпечення позову, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача - суду не надано. А протиправність оскаржуваного розпорядження може бути встановлена судом лише під час розгляду справи по суті.

Тобто, на думку суду, заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття рішення у справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В той же час, наявність ознак протиправності дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень може бути встановлена судом на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Так, порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі - Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

За вказаною справою суд зауважує, що оскільки спірне рішення (Розпорядження) є актом індивідуальної дії та його строк чи тривалість не вказана, дія його вичерпана, відсутні підстави для зупинення такої дії.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Оскільки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подачі такого до суду не доведено, заява є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МОНОЛІТ-БРУК- відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жукова Є.О.