Рішення

від 05.12.2024 по справі 340/4812/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4812/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 28398,74 грн.;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 920,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем у 2023 році не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, тому зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 28398,74 грн. та пеню у сумі 920,16 грн. У зв`язку із несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 29.07.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строк на подання процесуальних заяв.

Вказану ухвалу судді було направлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та яка є ідентичною адресі, зазначеній в Єдиному державному демографічному реєстрі, натомість до суду повернувся конверт, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року в справі №9901/811/18 (адміністративне провадження № П/9901/911/18).

Разом з тим, станом на час розгляду справи до суду будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідача не надходили.

Отже, враховуючи те, що копія ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, поштове відправлення повернулось до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, а також про порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У період з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.10.2024 по 21.10.2024, 25.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 11.07.2016 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису: 24250000000003187), перебуває на обліку як роботодавець у Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Позивач за недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю обрахував суму адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з таких даних щодо відповідача:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 8 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 454379,82 грн.;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 56797,48 грн.,

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 28398,74 грн.

Цей Розрахунок надіслано 07.03.2024 відповідачу в електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.Також позивач розрахував відповідачу суму пені, яку останньому необхідно сплатити за прострочену кількість днів несплати санкцій (ця кількість днів становить - 81), яка складає 920,16 грн. (а.с.6).

Проте, відповідачем вказані санкції в добровільному порядку не сплачено, що стало підставою звернення позивача до суду для стягнення зазначених сум у примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991.

Відповідно до частин 1, 3 статті18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18.10.2022) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після змін внесених Законом 2682-IX від 18.10.2022 року частину третьою статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06.11.2022 року.

Тобто, після 06.11.2022 року уже не було обов`язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону 2682-IX від 18.10.2022 року) «Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.».

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Відповідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VІ, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 цей Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Отож, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання зазначеної вище норми Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 було затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок №316).

В контексті положень Закону №5067-VI та Порядку №316 (який був чинний до 07.07.2022) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Наказом Міністерства фінансів України №827-22 від 12.04.2022 (який набрав чинності 07.07.2022) затверджено новий Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок №827-22) встановлено, шо форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з 01.01.2013 періодичність подання звітів №3-ПН не була регламентована законом. Тобто, на час спірних правовідносин (у 2023 році) законодавство не встановлювало обов`язку подавати форму №3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існував обов`язок одноразово подавати форму №3-ПН, а саме не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

До основних завдань державної служби зайнятості належить сприяння громадянам у підборі підходящої роботи і надання роботодавцям послуг з добору працівників. Таким чином центри зайнятості виконають функцію державного посередника на ринку праці. Рішення щодо прийому на роботу її шукача, навіть і направленого центром зайнятості, приймається роботодавцем. Роботодавець може проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам. Як висновок такої співбесіди, роботодавець може прийняти рішення про прийом особи на роботу, а може і відмовити у прийомі.

Згідно частини третьої статті 17 Закону № 875-ХІІ відмова в укладенні трудового договору особі з інвалідністю з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Для встановлення обставин необхідних для вирішення справи, суд ухвалою від 14.11.2024 витребувати у ГУ ДПС в Кіровоградській області інформацію про подання позивачем податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №Д1) в період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно та надати копії таких розрахунків (а.с.23).

Також вказаною ухвалою суд витребував у Гайворонського відділу Голованівської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості письмові пояснення, підтверджені документальними доказами, про те чи подавав позивач повідомлення до відповідного органу Центру зайнятості про створення робочого місця для осіб з інвалідністю та про наявність вакансії за формою 3-ПН протягом 2022 - 2023 років із зазначенням потреби у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю (зокрема не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття такої вакансії). Якщо так, надати докази такого подання звіту (а.с.23).

На виконання вимог ухвали суду Головне управління ДПС в Кіровоградській області надало суду квартальні податкові розрахунки за 2023 рік з розбивкою по місяцях звітного кварталу відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку а також сум нарахованого єдиного внеску з Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (а.с.30-71).

Відтак, з наданих податковим органом документів, суд убачає, що середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період складає:

- з січня 2023 року по червень 2023 року по 8 осіб;

- з липня 2023 року по грудень 2023 року по 7 осіб.

Згідно пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 15.03.2019 (справа №823/2157/17), обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю виникає у роботодавця не з моменту виникнення вакансій, а з моменту утворення у роботодавця середньооблікової кількості штатних працівників від 8 осіб і більше.

Судом встановлено, що в період з січня 2023 року по червень 2023 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала 8 осіб.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю починаючи з січня 2023 року по червень 2023 року складав 1 робоче місце.

З липня 2023 року по грудень 2023 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала 7 осіб.

Вираховуючи середньооблікову чисельність працівників за 2023 рік суд керується підпунктом 3.2.5 Інструкції. Так зокрема, сумуючи середньооблікову кількість штатних працівників за кожен місяць 2023 року (8 + 8 + 8 + 8 + 8 + 8 + 7 + 7 + 7 + 7 + 7 + 7) / 12 = 7,5.

Пунктом 3 Додатку до Інструкції визначено, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Таким чином, застосовуючи пункт 3 Додатку до Інструкції, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік відповідача, складає 8 осіб.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю починаючи за 2023 рік для відповідача склав 1 робоче місце.

Проте відповідачем у 2023 році не було створено робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю, про що відповідач зазначає у звітності, яка щоквартально подавалась останнім до ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Отже відповідач не виконав обов`язку щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю у 2023 році, тому зобов`язаний сплатити штрафні санкції.

Також матеріали справи не містять доказів, що відповідач подавав до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН.

На вимогу суду Гайворонським відділом Голованівської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості надано письмову інформацію, зазначивши, що відповідач протягом 2022-2023 років звіти за формою 3-ПН із зазначенням потреби у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю до центру зайнятості не подавались (а.с.27).

Суд зауважує, що не подання до відповідного центру зайнятості звітності форми №3-ПН унеможливлює суд дійти висновку, що відповідач вчинив всі можливі заходи для працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки відповідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VІ, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Норми Закону №875-XII не ставлять відповідний обов`язок роботодавця щодо працевлаштування осіб з інвалідною у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не може працювати у такого роботодавця та не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов`язку виконання нормативу.

Єдиною підставою для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій нарахованих у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із ст. 20 Закону є повне утримання підприємства, установи і організації за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем не були виконані необхідні заходи по працевлаштуванню особи з інвалідністю та не дотримані вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ та Порядку №827-22, а тому наявні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за прострочення сплати цих санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки у суду відсутні відомості щодо повної чи часткової сплати відповідачем санкцій у розмірі 28398,74 грн. та пені на суму 920,16 грн., тому останні підлягають стягненню.

Враховуючи, задоволення позову та положення статті 139 КАС України, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 22217312) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 28398,74 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 920,16 грн.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК