Рішення

від 06.12.2024 по справі 340/4766/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4766/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 16772,09 грн.;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем у 2023 році не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, тому зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 16772,09 грн. та пеню у сумі 58,73 грн. У зв`язку із несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 05.08.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строк на подання процесуальних заяв.

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позов за яким позовні вимоги не визнаються з огляду на відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 впродовж 2023 року середньооблікової кількості штатних працівників 8 осіб, а тому відсутній обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У період з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.10.2024 по 21.10.2024, 25.10.2024, з 31.10.2024 по 01.11.2024 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 02.05.2022 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису: 2010350000000143969), перебуває на обліку як роботодавець у Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було проведено аналіз діяльності відповідача щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач обраховав відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з таких даних щодо відповідача:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 9 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 301897,53 грн.;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 33544,17 грн.,

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 16772,09 грн. (а.с.15).

Цей Розрахунок надіслано 07.03.2024 відповідачу в електронний кабінет на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (а.с.15-зв). Також позивач розрахував відповідачу суму пені, яку останньому необхідно сплатити за прострочену кількість днів несплати санкцій (ця кількість днів становить - 7), яка складає 58,73 грн.

Оскільки відповідач вказані санкції в добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду для стягнення зазначених сум у примусовому порядку.

Відповідач із вказаним розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не погоджується. Зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників за 2023 рік відповідача 3,75. На думку відповідача отримана цифра має бути округлена до 4, що не тягне обов`язку із виконання нормативу створення робочого місця до особи з інвалідністю, так само, як і для подання звітності за формою №3-НП.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18.10.2022) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після змін внесених Законом 2682-IX від 18.10.2022 року частину третьою статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06.11.2022 року.

Тобто, після 06.11.2022 року уже не було обов`язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону 2682-IX від 18.10.2022 року) Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються наказом Державного комітету статистики від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників" (далі - Інструкція), дія якого поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

В пункті 2.1 Інструкції визначено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Пунктом 3.2 глави 3 Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Згідно підпункту 3.2.2. пункту 3.2. Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

У пункті 2.6. Інструкції переліченні категорії осіб, які не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році осіб з інвалідністю та в встановлений законом строк самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 16830,82 грн.

Натомість відповідач стверджує, що впродовж 2023 року середньооблікова кількість штатних працівників не складала 8 і більше осіб. Відповідно у відповідача відсутній обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. На підтвердження вказаного відповідачем суду надано податкову звітність, а саме податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, що є Додатком 1 до Податкового розрахунку, табелі обліку робочого часу та копії наказів про звільнення усіх дев`яти працівників (а.с.48-90).

Для встановлення достовірності вказаних обставин, суд ухвалою від 14.11.2024 витребувати у ГУ ДПС в Кіровоградській області інформацію про подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №Д1) в період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно та надати копії таких розрахунків (а.с.92-93).

На виконання вимог ухвали суду Головне управління ДПС в Кіровоградській області надало суду квартальні податкові розрахунки за 2023 рік, зокрема за І та ІІ квартали, з розбивкою по місяцях звітного кварталу відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку а також сум нарахованого єдиного внеску з Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (а.с.100-116).

Відтак, з наданих податковим органом документів, суд убачає, що середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період складає:

- з січня 2023 року по травень 2023 року по 9 осіб;

- за червень 2023 року 0 осіб.

Суд убачає, що відповідна податкова звітність за період з липня 2023 року по грудень 2023 року відповідачем не подавалась у зв`язку з відсутністю найманих працівників.

Згідно підпункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 15.03.2019 (справа №823/2157/17), обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю виникає у роботодавця не з моменту виникнення вакансій, а з моменту утворення у роботодавця середньооблікової кількості штатних працівників від 8 осіб і більше.

Судом встановлено, що в період з січня 2023 року по травень 2023 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача наростаючим підсумком з початку року перевищувала вісім осіб.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю починаючи з січня 2023 року складав 1 робоче місце.

Натомість з червня 2023 року по грудень 2023 року у відповідача були відсутні наймані працівники й відповідно був відсутній обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно відповідальність за невиконання нормативу.

Вираховуючи середньооблікову чисельність працівників за 2023 рік суд керується підпунктом 3.2.5 Інструкції. Так зокрема, сумуючи середньооблікову кількість штатних працівників за кожен місяць 2023 року (9 + 9 + 9 + 9 + 9 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0) / 12 = 3,75.

Пунктом 3 Додатку до Інструкції визначено, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Таким чином, застосовуючи пункт 3 Додатку до Інструкції, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік відповідача, складає 4 особи, що в свою чергу виключає обов`язок по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно відповідальність за невиконання нормативу.

У відповідності до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 90, 242-246, 250, 251, 255, 257, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 22217312) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Копію рішення суду надіслати сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК