Ухвала

від 06.12.2024 по справі 340/7635/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження

06 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/7635/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України до Виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України (надалі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області (надалі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним рішення виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради від 26 січня 2023 року №17 та скасувати його.

02.12.2024 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

06.12.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Машевської Любові Андріївни, до суду надійшло пояснення щодо позову або відзиву, у якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що орган опіки й піклування виконавчого комітету сільської ради приймаючи оспорюване рішення діяв не як суб`єкт владних повноважень. Спірні відносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства. Також вказує, що оскаржувані позивачем дії відповідача безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин яких вони стосуються і не мають обов`язкового характеру.

Перевіривши зазначені представником позивача обґрунтування закриття провадження у справі, суд встановив наступне.

У статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України надано визначення публічно-правового спору - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що "суб`єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті19).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є як і спеціальний суб`єктний склад, так і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Предметом спору у даній справі є рішення виконавчого комітету Добровеличівської седищної ради №17 від 26.01.2023 «Про затвердження висновку органу опіки і піклування про доцільність призначення опікуна», яким вирішено затвердити висновок органу опіки й піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 . Рекомендовано органу опіки й піклування виконавчого комітету Добровеличівської селищної ради звернутись із заявою до Добровеличівського районного суду про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що питання щодо встановлення опіки урегульовано нормами ЦК України.

Так, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування (п.п. 4 п. "б" частина 1 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (стаття 60 ЦК України).

Згідно частини 4 статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі №357/11426/21 (провадження № 61-3271св23) врахував, що у справі, яка переглядається, відповідач відповідно до викладеного правового висновку, сформульованого в іншій справі, діяв не як суб`єкт владних повноважень, оспорюване рішення виконавчий комітет ухвалив як орган опіки та піклування на реалізацію приписів саме Глави 6 ЦК України для вирішення питання судом про призначення опікуна.

Такі висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №496/4271/16-а, на яку вірно посилається представник третьої особи.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд приходить до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується реалізації ОСОБА_1 не майнового права отримання статусу опікуна над ОСОБА_2 , та виходить за межі компетентності адміністративних судів, внаслідок чого підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною першою статті 239 КАС України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку, що відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України позовна заява повинна розглядатися за правилами цивільного процесуального законодавства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Керуючись статтями 238-239, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі №340/7635/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України до Виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу право звернення з даним позовом до відповідного суду цивільної юрисдикції з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повну ухвалу суду складено 06 грудня 2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК