Рішення

від 05.12.2024 по справі 380/14499/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

справа №380/14499/24

провадження № П/380/14659/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національного університету «Львівська політехніка» та Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 01135, м. Київ, пров. Берестейський, 10; ЄДРПОУ: 38621185), в якому просить:

визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що стосуються здобуття ним на денній формі навчання освіти рівня Бакалавр за спеціальністю 125 Кібербезпека в Національному університеті «Львівська політехніка»;

зобов`язати Міністерство освіти і науки України замінити запис в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей про порушення ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що стосуються здобуття ним на денній формі навчання освіти рівня Бакалавр за спеціальністю 125 Кібербезпека в Національному університеті «Львівська політехніка» у вигляді «НІ ПОРУШУЄ» на запис «НЕ ПОРУШУЄ».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 1 вересня 2021 року був зарахований на навчання до Інституту комп`ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка» на перший курс денної форми навчання за спеціальністю 125 «Кібербезпека». 20.06.2024 закладом вищої освіти було сформовано довідку №102510 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, з якої вбачається, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Позивач вважає протиправним внесення вказаних відомостей, оскільки він здобуває освіту за освітньо-професійним рівнем бакалавра вперше, раніше освіту вказаного рівня не здобував. Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою від 15.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та усі докази, які підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 30.07.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня вищої освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Натомість, документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про присудження особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Таким чином, у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти у відповідному поле буде зазначено «Ні, порушує». Так, згідно з інформацією в ЄДЕБО ОСОБА_1 з 01.09.2017 був зарахований на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» для здобуття освітнього ступеня бакалавра за спеціальністю 172 Телекомунікації та радіотехніка і був відрахований з цього закладу освіти 12.02.2018. З 01.09.2021 повторно зарахований до Національного університету «Львівська політехніка» для здобуття освітнього ступеня бакалавра за спеціальністю 125 Кібербезпека, що свідчить, враховуючи викладене вище, про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку.

Позивач 02.08.2024 та 08.08.2024 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що лише після отримання диплому бакалавра особа може здобувати наступний рівень вищої освіти магістерський. Саме це і є передбачена ст. 10 Закону України «Про освіту» послідовність. Тому наведені твердження відповідача з цього приводу спотворюють коментовані норми закону, та суперечать суті повноважень відповідача.

20.08.2024 позивач подав до суду заяву про долучення доказів.

Ухвалою від 11.09.2024 суд залучив до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний університет «Львівська політехніка» (місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 12; 02071010) та Державне підприємство «Інфоресурс» (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 3; ЄДРПОУ: 37533381) та запропонував третім особам подати письмові пояснення на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали. Витребував у Національного університету «Львівська Політехніка» належним чином завірені копії документів щодо здобуття освіти ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), у тому числі щодо зарахування його на навчання, підстав відрахування з навчання та щодо повторного зарахування на навчання.

28.11.2024 представник позивача подала до суду заяву, у якій просила ухвалити рішення по суті позову у строки, встановлені судом.

03.12.2024 до суду надійшли матеріали, витребувані у Національного університету «Львівська політехніка».

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі Наказу ректора Національного університету «Львівська політехніка» від 07.08.2017 №3193-4-10 ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 172 «Телекомунікації та радіотехніка» на місце, що фінансується за кошти державного бюджету.

Наказом ректора Національного університету «Львівська політехніка» від 12.02.2018 №553-4-10 «Про відрахування студента Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки (денна форма навчання)» ОСОБА_1 , студента першого курсу денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня освіти Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки, який навчається за кошти державного бюджету в групі ТР-12 за спеціальністю 172 «Телекомунікації та радіотехніка» відраховано з Національного університету «Львівська політехніка» за невиконання навчального плану.

На підставі Наказу ректора Національного університету «Львівська політехніка» від 13.08.2021 №2390-4-10 ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу Інституту комп`ютерних технологій, автоматики та метрології денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 125 «Кібербезпека» на місце, що фінансується за кошти фізичних та юридичних осіб.

20.06.2024 було сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за №102510, у якій вказано відомості, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, позивач порушує послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Не погоджуючись із діями Міністерства освіти і науки України щодо внесення в Єдину державну електронну базу з питань освіти відомостей щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024) з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Додатком 9 до Порядку №560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

За змістом спірних правовідносин, позивачу було сформовано довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, зі змісту якої вбачається, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, оскільки був відрахований із першого курсу денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня освіти Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки у зв`язку з невиконанням навчального плану та згодом був повторно зарахований на навчання студентом першого курсу Інституту комп`ютерних технологій, автоматики та метрології денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 125 «Кібербезпека».

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях регулює Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII).

Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон №1556-VII).

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1556-VII, атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

За змістом зазначених правових норм суд приходить до висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.

Судом встановлено, що позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем бакалавра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома бакалавра за спеціальністю 172 «Телекомунікації та радіотехніка», як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки був відрахований наказом ректора від 12.02.2018 №553-4-10 у зв`язку із невиконанням навчального плану. Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв`язку із незавершеністю процесу здобуття освіти. Відтак, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи. Окрім того, суд також враховує, що позивача було зараховано студентом першого курсу Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю 172 «Телекомунікації та радіотехніка» з 01.09.2017 та відраховано з цього ж першого курсу наказом від 12.02.2018 за невиконання навчального плану, а саме, у зв`язку з незадовільними результатами зимової заліково-іспитової сесії. З наведеного випливає, що навчання позивача тривало лише один семестр, що не є достатнім для здобуття необхідних навичок і знань за освітньо-професійним ступенем бакалавра, відтак вказані доводи відповідача є необґрунтованими та не враховуються судом.

Суд також зазначає, що позивача було повторно зараховано студентом першого курсу до Інституту комп`ютерних технологій, автоматики та метрології денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 125 «Кібербезпека» на місце, що фінансується за кошти фізичних та юридичних осіб наказом від 13.08.2021 з 01.09.2021, тобто до введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації на території України внаслідок військової агресії російської федерації, а отже повторний вступ позивача на навчання за змістом встановлених обставин не може свідчити про вчинення позивачем вказаних дій з метою уникнення призову на військову службу під час мобілізації.

03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслало керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» листа № 1/9758-24 від 03.06.2024, яким роз`яснило особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Вищевказаним листом керівників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерство оборони України та Державне підприємство «Інфоресурс» поінформовано, що з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, здійснено доопрацювання програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) для забезпечення закладам освіти можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку.

У вказаному листі, зокрема, зазначено, що не вважається порушенням послідовності наступне здобуття освіти: 1) здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти (в історії поточного навчання перший статус «Поновлено», «Поновлено (з іншого ЗО)», «Переведено (з іншого ЗО)»), а попереднє навчання (запис про яке у статусі «Відраховано із ЗО») було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання - за ОПС фахового молодшого бакалавра, а попереднє - за ОКР молодшого спеціаліста, або поточне навчання - за ОС бакалавра (на основі ПЗСО), а попереднє - за ОС магістра (на основі ПЗСО)). При цьому, в записах про попереднє навчання рік початку навчання не менше року початку поточного навчання. Як виключення, рік початку навчання не порівнюється, якщо особу було відраховано до дати початку навчання або з причиною «За невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу (після зарахування не приступили до занять протягом 10 днів)». Наприклад: здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив (був зарахований) для здобуття ОС бакалавра. У Довідці буде зазначено «Ні, порушує».

Проте, суд не бере до уваги вказаний лист Міністерства освіти і науки України як належне джерело правового обґрунтування, оскільки листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №826/2426/16.

Відповідно до статті 8 Закону №1556-VII, засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

проводить навчання для роботи з Електронною базою;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри".

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі Положення №620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення №620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Отже, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.

З наведених обставин суд приходить до висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про вищу освіту» були вчинені протиправно, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia)», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic)», «Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia)», «Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia)», щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", ОСОБА_1 на денній формі навчання освіти рівня Бакалавр за спеціальністю 125 Кібербезпека в Національному університеті «Львівська політехніка».

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Міністерства освіти і науки України за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження: 01135, м. Київ, пров. Берестейський, 10; ЄДРПОУ: 38621185) внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на денній формі навчання освіти рівня Бакалавр за спеціальністю 125 Кібербезпека в Національному університеті «Львівська політехніка».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 01135, м. Київ, пров. Берестейський, 10; ЄДРПОУ: 38621185) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.