Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/605/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 рокусправа № 380/605/22Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Антонюк Ю.І., за участю : представника позивача Чуфарова І.О., представника відповідача Холявки І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №21063/13-01-07-01, №21061/13-01-07-01, №21062/13-01-07-01, №21065/13-01-07-01 від 24.09.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 16.06.2016 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт від 16.08.2021 №16617/13-01-07-01/40577261. Перевіркою встановлено низку порушень вимог податкового законодавства, що слугувало підставою для подальшого прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, які безрезультатно були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. На переконання позивача, висновки за актом перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Щодо начебто неправомірного визнання Товариством у складі інших витрат 2017 та 2018 років (за рядком 2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати ) тих витрат, що були акумульовані Товариством в 2017 та 2018 роках на рахунку №4360101 Витрати на створення сервісного центру, то такі базуються виключно на тому, що позивач зазвичай списує акумульовані на цьому рахунку витрати не до складу інших витрат періоду, а до собівартості власних послуг, що визнається як витрати в тому періоді, в якому позивачем відображаються доходи від надання послуг. Товариство не порушувало режиму використання рахунку №4360101, оскільки позивач використовував та використовує не режим власних рахунків, а загальні принципи та правила Міжнародних стандартів обліку та звітності. Витрати акумульовані Товариством на рахунку №4360101 Витрати на створення сервісного центру формували не лише собівартість послуг Позивача, а інші категорії витрат позивача (ті самі інші витрати періоду) відповідно до фактичного характеру та функцій цих витрат. Запропонований представниками відповідача підхід до визнання / розподілу оскаржуваних витрат на створення сервісного центру у складі собівартості послуг, що в майбутньому надаватимуться позивачем не визначеному колу замовників протягом невизначеного часу, є: неможливим через об`єктивні причини невизначеності критеріїв такого розподілу та невідповідності правилам та принципам фінансового обліку. Товариство мало підстави для відображення оскаржуваних витрат зі створення сервісного центру в складі інших витрат 2017 та 2018 років з огляду на характер та функції цих витрат, а також враховуючи особливості господарської діяльності позивача в зазначені роки. Позивач має всі первинні документи в підтвердження витрат на створення сервісного центру та їх зв`язку із господарською діяльністю Товариства. Витрати, що були понесені переважно за договорами Товариства з компаніями ІВМ є реальними та пов`язаними з діловими цілями Позивача. Таким чином, твердження відповідача про відсутність підтвердження зв`язку витрат Товариства на створення сервісного центру з господарською діяльністю позивача є необґрунтованими, оскільки не відповідають фактичним умовам діяльності позивача та наявним підтверджуючим документам.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив повністю. Зазначає, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом прийнятті ППР від 24.09.2021 №21061/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 8490291 грн, з яких на 7718446 грн за основним платежем та на 771845 грн за штрафними санкціями; №21062/13-01-07-01, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 15805283 грн; №21063/13-01-07-01, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 34601500 грн; №21065/13-01-07-01, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 5100 грн.

Перевіркою встановлено, що в складі інших витрат (р.2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати) за 2017 рік у сумі 300007000 грн, за 2018 рік у сумі 46008000 грн, відображалися понесені витрати по наданню послуг, які обліковувалися на бухгалтерському рахунку №4360101 Витрати на створення сервісного центру, однак договори із Замовниками не були укладені, акти про надання послуг не підписувалися, вартість наданих послуг не відображалася у складі доходу ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна. ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна суму витрат за 2017 рік у розмірі 300007000 грн, за 2018 рік в розмірі 46008000 грн необхідно відносити на витрати шляхом списання до складу собівартості по мірі підписання Замовником актів та в періоді включення вартості згідно актів до складу доходів підприємства. Однак Товариством було включено до складу інших витрат суму понесених витрат по наданню послуг за 2017 рік у розмірі 300007000 грн, за 2018 рік в розмірі 46008000 грн без проведення розподілу витрат між відповідними звітними періодами отримання доходу. Відтак, позивачем було безпідставно включено до р.2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати за 2017 рік у розмірі 300007000 грн, за 2018 рік в розмірі 46008000 грн, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування. Крім того перевіркою встановлено придбання послуг від ІВМ Nederland B.V. та ТОВ ІБМ Україна, які не використовувались в межах господарської діяльності підприємства, при цьому Товариством не було нараховано податкові зобов`язання по ПДВ з вартості придбаних послуг (з врахуванням частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях відповідно до п.199.4 ст.199 ПКУ) і не склало зведену податкову накладну та не зареєструвало в ЄРПН у встановлені терміни. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що долучений до матеріалів позивачем висновок експерта, не є належним доказом у справі так як експерт не може встановлювати обставини відповідності первинних документів вимогам Закону та відповідно можливість формування показників податкової звітності на підставі таких документів, оскільки у межах даної справи виключно суд може встановлювати відповідні обставини шляхом дослідження усіх доказів та аргументів наданих як Позивачем так і Відповідачем. Поряд з цим експертом не досліджувалось питання можливості здійснення спірними контрагентами постачання ТМЦ з огляду на наявність складських приміщень, персоналу, обладнання та інших матеріально-технічних можливостей здійснювати діяльність, не досліджувалась звітність контрагентів та ланцюги постачання ТМЦ, що в свою чергу вказує на те, що висновок експерта не розкрив питання, які не могли бути досліджені в межах судової справи, оскільки для їх встановлення не потрібні спеціальні знання.

При проведенні перевірки позивачем не надавались ні Договори із Замовниками ні акти про надання послуг. Крім того, у ході проведення перевірки, на адресу скаржника було направлено запит Про надання пояснень та документального підтвердження, в тому числі про надання інформації, на виконання яких договірних відносин з замовниками відбувалося формування витрат по рахунку бухгалтерського обліку № 4360101 Витрати на створення сервісного центру за період з 01.01.2017 по 31.03.3021 з одночасним визнанням доходів від реалізації. На вказаний запит ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна відповіді надано не було.

У постанові від 21.10.2021 по справі №802/1464/17-а Верховний Суд констатував, що надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період. Отже в силу приписів податкового законодавства будь-які документи надані після проведення перевірки (поза межами процедури подання заперечень на акт перевірки) не можуть братись до уваги як податковим органом так і судами, оскільки законодавцем презюмується, що такі були відсутні при формуванні показників податкової звітності.

На підтвердження отримання послуг від IBM NEDERLAND B.V. та ТОВ ІБМ Україна позивачем до перевірки надавались протоколи. Разом з тим, при дослідженні вказаних документів слід констатувати, що такі документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства. На замовлення Позивача було проведено економічну експертизу бухгалтерського та податкового обліку / експертизу документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності за переліком питань Науково-методичних рекомендацій, в т.ч. питань нормативного та документального підтвердження витрат; завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування Позивача податком на прибуток; заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість (ПДВ). В межах чинного законодавства, перевірка реальності операцій за ланцюгом постачання не була та не могла бути предметом дослідження експерта. Більше того, в межах оскаржуваних операцій контрагенти Позивача не здійснювали постачання ТМЦ на користь Позивача, а постачали послуги, що робить заперечення Відповідача про відсутність перевірки експертом постачання ТМЦ безпідставними.

Відповідач посилається на направлений Позивачу під час перевірки власний запит Про надання пояснень та документального підтвердження, в тому числі про надання інформації, на виконання яких договірних відносин з замовниками відбувалося формування витрат по рахунку бухгалтерського обліку № 4360101 Витрати на створення сервісного центру за період з 01.01.2017 по 31.03.3021 з одночасним визнанням доходів від реалізації, але з якоїсь причини не наводить дату направлення цього запиту Позивачу. Цей запит було датовано 06.08.2021, тобто направлено Позивачу за три дні до закінчення перевірки, що провадилася в період з 30.07.2021 по 09.08.2021, в той час як законодавчо Позивач мав п`ять днів для надання необхідних документів. Фактично, направивши запит Позивачу, Відповідач не дочекався відповіді на нього та необґрунтовано завершив перевірку.

В межах перевірки Позивач надавав протоколи на підтвердження отримання послуг від IBM NEDERLAND B.V. та ТОВ ІБМ Україна, адже ці документи, незалежно від їх назву, є належними документами, що відповідно до вимог законодавства підтверджують надання відповідних послуг. Ці документи містять в собі всю обов`язкову інформацію / обов`язкові реквізити, що було підтверджено представниками Відповідача в межах перевірки відсутністю будь-яких зауважень з цього питання в Акті перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні таких.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши письмові докази, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає таке.

ГУ ДПС провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 16.06.2016 по 31.03.2021.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.08.2021 №16617/13-01-07-01/40577261 висновками якого встановлено порушення платником податків:

МСБО 1 Подання фінансової звітності, МСБО 2 Запаси, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 300007000 грн., за 2018 рік на суму 346015000 грн, за 2019 рік на суму 346015000 грн, за 2020 рік на суму 346015000 грн;

П.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7718446 грн, за квітень 2018 року на суму 326577 грн, за травень 2018 року на суму 499243 грн, за липень 2018 року на суму 2312034 грн, за серпень 2018 року на суму 1641093 грн, за вересень 2018 року на суму 55164 грн, за жовтень 2018 року на суму 28794 грн, за листопад 2018 року на суму 258235 грн, за грудень 2018 року на суму 2567839 грн, за грудень 2019 року на суму 27426 грн, за січень 2020 року на суму 612 грн, за лютий 2020 року на суму 404 грн, за березень 2020 року на суму 1020 грн, за грудень 2020 року на суму 5 грн;

П.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21) за березень 2021 року на суму 15805283 грн;

П.120.2 ст.120, п.201.10 ст.201 ПК України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за ставкою 20% за грудень 2017 року в сумі 20337590 грн, за квітень 2018 року в сумі 2660658 грн, за грудень 2018 року в сумі 528454 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 16.08.2021 №16617/13-01-07-01/40577261.

Листом від 17.09.2021 №26801/6/13-01-07-01-16 ГУ ДПС у Львівській області надано відповідь на заперечення, в якій зазначено, що висновку акту перевірки від 16.08.2021 №16617/13-01-07-01/40577261 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення залишено без задоволення.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 24.09.2021 прийняло податкові повідомлення-рішення:

-№21061/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 8 490 291 грн, з яких на 7 718 446 грн за основним платежем та на 771 845 грн за штрафними санкціями;

-№21062/13-01-07-01, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 15 805 283;

-№21063/13-01-07-01, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 346 015 000 грн;

-№21065/13-01-07-01, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Головним управлінням ДПС у Львівській області податковими повідомленнями-рішеннями від 24.09.2021, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 24.09.2021 №21061/13-01-07-01, №21062/13-01-07-01, №21063/13-01-07-01, №21065/13-01-07-01.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп.75.1.2).

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 42 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України, незалежно від дати накладення електронного підпису.

За приписами п. 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положенням 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі по тексту також Закон №996).

Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 Закону №996, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

За частинами першою-другою статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частин першої, п`ятої, сьомої та восьмої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

В ході проведення перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна у рядку 2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати задекларовано інші витрати, які відображені на рахунку бухгалтерського обліку 4360101 Витрати на створення сервісного центру, зокрема : 2017 рік (р.2270 Інші витрати) 300007000 грн, 2018 рік (р.2270 Інші витрати)-46008000 грн.

В перевіряємому періоді Товариством були надані консультаційні послуги, послуги міграції та автоматизованої підтримки, послуги з бухгалтерського обліку, послуги із адміністрування закупівель.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства зведений облік витрат на виконання консультаційних послуг, послуг з бухгалтерського обліку обліковують на рахунку №4360101 Витрати на створення сервісного центру. На цьому рахунку підприємство визначає фактично понесені витрати по наданню послуг, які після підписання актів приймання-передачі послуг Замовникам, списує собівартість реалізації та відображає у р.2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми №2 звіту про фінансові результати.

Перевіркою встановлено, що в складі інших витрат (р.2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати) за 2017 рік у сумі 300007000 грн, за 2018 рік у сумі 46008000 грн, відображалися понесені витрати по наданню послуг, які обліковувалися на бухгалтерському рахунку №4360101 Витрати на створення сервісного центру. На цьому рахунку підприємство визначає фактично понесені витрати по наданню послуг, які після підписання актів приймання-передачі послуг Замовникам, списує собівартість реалізації та відображає у р.2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми №2 звіту про фінансові результати.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вимпелком Глобал Сервісиз Україна складає акти приймання-передачі послуг та після підписання Замовником включає їх вартість до складу доходу підприємства.

Перевіркою встановлено, що в складі інших витрат (р.2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати) за 2017 рік у сумі 300007000 грн, за 2018 рік у сумі 46008000 грн, відображалися понесені витрати по наданню послуг, які обліковувалися на бухгалтерському рахунку №4360101 Витрати на створення сервісного центру, однак доказів укладення договори із Замовниками не були укладені, акти про надання послуг не підписувалися, вартість наданих послуг не відображалася у складі доходу ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна.

ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна суму витрат за 2017 рік в розмірі 300 007 000 грн, за 2018 рік в розмірі 46 008 000 грн, необхідно відносити на витрати шляхом списання до складу собівартості по мірі підписання Замовником актів та в періоді включення вартості згідно актів до складу доходів підприємства.

Однак, ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна включено до складу інших витрат суму понесених витрат по наданню послуг за 2017 рік в розмірі 300 007 000 грн, за 2018 рік в розмірі 46 008 000 грн без проведення розподілу витрат між відповідними звітними періодами отримання доходу.

Таким чином перевіркою встановлено завищення підприємством інших витрат за 2017 рік в розмірі 300 007 000 грн, за 2018 рік в розмірі 46 008 000 грн.

Суд погоджується з такими твердженнями контролюючого органу, оскільки як під час перевірки, так під час розгляду справи позивачем не надано інформації та доказів, на виконання яких договірних відносин з замовниками відбувалося формування витрат по рахунку бухгалтерського обліку 4360101 Витрати на створення сервісного центру за період з 01.01.2017 по 31.03.2021.

Відтак підприємством безпідставно включено в рядок 2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати за 2017 рік суму 300 007 000 грн, за 2018 рік суму 46 008 000 грн, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування.

Крім того, в ході проведення перевірки, податковим органом вручалась вимога Товариству про надання пояснень та документального підтвердження, щодо формування витрат по рахунку бухгалтерського обліку 4360101 Витрати на створення сервісного центру за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, однак позивачем відповіді та документів не надано.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку. Дані звіту про фінансові результати повинні відповідати даним регістрів бухгалтерського обліку.

Однак, відображені ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна показники у звіті про фінансові результати за 2017-2018 роки не відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства.

Між ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна та IBM NEDERLAND B.V. відповідно до Глобального договору про надання послуг від 26.05.2016 було укладено локальний договір про надання послуг (послуг сервісного обслуговування), пов`язаних з наданням консультаційних послуг, послуг з міграції та автоматизованої підтримки щодо ініціативи ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна у сфері сервісного обслуговування в Україні від 26.09.2016 №2 відповідно до якого, ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна (замовник), IBM NEDERLAND B.V. (виконавець).

На виконання умов договору ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна відображено в обліку отримання послуг від IBM NEDERLAND B.V. на підставі актів надання послуг (протоколів) на загальну суму без ПДВ 108 102 512,40 грн.

Між ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна та ТОВ ІБМ Україна відповідно до Глобального договору про надання послуг від 26.05.2016 укладено локальний договір про надання послуг (послуг сервісного обладнання), пов`язаних з наданням консультаційних послуг, послуг з міграції та автоматизованої підтримки щодо ініціативи ТОВ ІБМ Україна у сфері сервісного обслуговування в Україні від 30.06.2016 №б/н відповідно до якого, ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна (замовник), ТОВ ІБМ Україна (виконавець). Загальна сума договору складає 1777 877 270,40 грн.

Вартість отриманих послуг від IBM NEDERLAND B.V. та ТОВ ІБМ Україна позивачем відображалась в бухгалтерському обліку на рахунку №4360101 Витрати на створення сервісного центру за 2017 рік в розмірі 226 678 440 грн, за 2018 рік в розмірі 29 655 131 грн з відповідним відображенням в рядку 2270 Інші витрати форми №2 Звіту про фінансові результати.

Сума ПДВ 51 266 714 грн відображалася у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди, з врахуванням частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно з п. 199.1, 199.4, 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов`язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов`язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Перевіркою встановлено, що відповідно до поданих ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна розрахунків частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та даних перевірки частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за 2017 рік складає 44,86%, за 2018 рік 53,77%.

Перевіркою встановлено формування витрат по триманих послугах від IBM NEDERLAND B.V. та ТОВ ІБМ Україна без визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, відповідно не можливо пов`язати дані послуги з веденням господарської діяльності підприємства.

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 нього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Перевіркою встановлено придбання послуг від IBM NEDERLAND B.V. та ТОВ ІБМ Україна, які не використовуються в межах господарської діяльності підприємства., при цьому Товариством не було нараховано податкові зобов`язання по ПДВ з вартості придбаних послуг (з врахуванням частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях відповідно до п.199.4 ст.199 ПКУ) і не склало зведену податкову накладну та не зареєструвало в ЄРПН у встановлені терміни.

Суд погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Таким чином, протоколи надані до перевірки мають загальний характер, не конкретизують об`єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як інформаційно-консультаційні, калькуляцію визначення їх вартості, тощо.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника лише за умов наявності розумної економічної причини (ділової мети), тобто причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, що в подальшому обумовлює право платника на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

У вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання). Однак за обставин розглядуваного спору, позивачем в достатньо формальній формі вчинено спробу обґрунтувати хоч якійсь економічний ефект від оцінюваних операцій, які зводяться суто до посилань на протоколи, оформлених за результатами виконання укладених договорів.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами а - г пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу-тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 2,5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ Вимпелком Глобал Сервісиз Україна не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за грудень 2017 року, квітень 2018 року, грудень 2018 року.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести небезпідставність своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2024 року.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна