Ухвала

від 06.12.2024 по справі 420/37766/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/37766/24

УХВАЛА

06 грудня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.11.2024 р. № ПШ 114122 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 114122 від 19.11.2024 р. на строк до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви вказує на те, що відповідач у будь-який час має можливість звернутись до органу виконавчої служби на примусове виконання оскарженої постанови, яка є виконавчим документом, ще до розгляду по суті позову ФОП ОСОБА_1 судом шляхом примусового стягнення суми адміністративно-господарського штрафу. У разі задоволення його позовних вимог судом, примусове виконання оскарженої постанови органом виконавчої служби істотно ускладнить поновлення порушеного права позивача та викликає необхідність вжиття додаткових заходів повернення стягнутої суми штрафу.

При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Позивачем подано до суду позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.11.2024 р. № ПШ 114122, згідно якої до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 34000 грн.

Частиною 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.11.2024 р. № ПШ 114122 є виконавчим документам, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо її виконання.

В той же час суддя зауважує, що позивач просить застосувати такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти дії щодо примусового виконання постанови від 19.11.2024 р. № ПШ 114122 про застосування адміністративно-господарського штрафу, мотивуючи своє звернення існуванням об`єктивної загрози звернення до примусового виконання оскаржуваної постанови органом Державної виконавчої служби України, при цьому, не надавши суду жодного доказу щодо існування реальних намірів чи фактичного звернення вищевказаної постанови до примусового виконання.

Суд зазначає, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Крім того, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, оцінка на предмет законності цієї постанови буде надана судом за результатами розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником у її обґрунтування, суддя приходить до висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду, а отже відсутні підстави для забезпечення позову шляхом вчиняти дії щодо примусового виконання постанови від 19.11.2024 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 114122 до набрання законної сили судовим рішення у даній справі, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Бездрабко