Рішення

від 06.12.2024 по справі 460/9919/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2024 рокум. Рівне№460/9919/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000088, а також визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204060/2024/000019/2 від 05.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митну декларацію, в якій визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України). Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей, у зв`язку із чим митна вартість імпортованих позивачем товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом. У подальшому митним органом сформовані Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято Рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. З огляду на вказане позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначає про те, що відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено наявність в документах неточностей. Вищевказане свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно вартості товарів. На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів у відповідності до частини 3 статті 53 МК України декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митним органом. Відтак, відповідач вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на вказане відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій вказав на необґрунтованість наведених відповідачем аргументів, які не спростовують суті позовних вимог. Позивачем було надано всі визначені законодавством і достатні для встановлення митної вартості товару документи, при цьому викладена в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вимога відповідача щодо надання додаткових документів не ґрунтується на вимогах законодавства З огляду на наведене позивач вважає, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення не підтверджують наявності у відповідача законних підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 27.08.2024 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 30.08.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 04.09.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 13.09.2024 до суду відзиви, в якому виклав свої заперечення проти позову, а також подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 17.09.2024 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 19.09.2024 до суду відповідь на відзив, в якій заперечував щодо доводів наведених відповідачем у відзиві.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

24.02.2024 року між ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» (Україна), як покупцем, та GUANTAO COUNTY JINGUAN AUTO ACCESSORIES CO., LTD (Китай) (далі GUANTAO), як продавцем, укладено Контракт №24/02/24, згідно з умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених контрактом поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни на товар встановлюються в проформах-інвойсах / комерційних інвойсах на поставку товару, які є невід`ємною частиною контракту, ціна за кожну партію і одиницю товару міститься у проформах-інвойсах / комерційних інвойсах, валютою контракту та платежу визначено долари США, ціни товару визначаються сторонами на умовах поставки FOB (Інкотермс 2020).

Позивач 24.02.2024 отримав від GUANTAO прайс-лист та проформу-інвойс №JG20240224, якими попередньо погоджено перелік (асортимент) товарів визначених сторонами для поставки, їх ціну, валюту розрахунків та загальну вартість (6346,84 доларів). В проформі-інвойсі №JG20240224 від 24.02.2024 міститься інформація про платіжні реквізити постачальника, умови поставки (FOB-Tianjin), умови оплати (60% передоплати вартості товару перед завантаженням).

Позивач 29.02.2024 сплатив GUANTAO 3808,10 доларів США (60% вартості товару), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №66. Оплата товару здійснена на підставі контракту №24/02/24 від 24.02.2024 та проформи-інвойс №JG20240224 від 24.02.2024, про що зазначено в платіжній інструкції №66 від 29.02.2024.

Пунктом 4.1 контракту сторонами погоджено, що покупець здійснює попередню оплату партії товару в розмірі 60% вартості товару згідно проформи - інвойсу, а решту суми (40% вартості товару) покупець сплачує перед завантаженням товару продавцем в порту згідно комерційного інвойсу.

Згідно з даними з комерційного інвойсу №JG1020240224 від 24.02.2024 та пакувального листа до комерційного інвойсу вантажовідправником GUANTAO 28.05.2024 передано на умовах контракту №24/02/24 від 24.02.2024 вантажоотримувачу (позивачу) автозапчастини (повітряні фільтри до автотранспорту) в кількості 1202 штуки, вагою брутто 2218,80 кг, об`ємом 28,68 куб.м., які упаковано у 572 картонні коробки.

26.04.2024 перед завантаженням товару у порту позивачем здійснено оплату решти суми вартості товару (40% від вартості зазначеної в проформі-інвойсі №JG20240224 від 24.02.2024), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №75.

На підставі комерційного інвойсу №JG20240224 товар відвантажено на адресу ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС».

Країною виробником та експортером товару є Китай, про що зазначено в проформі - інвойсі №JG20240224 від 24.02.2024 та підтверджується сертифікатом походження товару №24С069000141/00004 від 13.06.2024 засвідченим Китайською радою зі сприяння міжнародній торгівлі (Хеншуй).

28.05.2024 GUANTAO було подано експортну митну декларацію №021720240000126371 про відправлення в Україну для ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» на умовах FOB-Tianjin згідно комерційного інвойсу №JG20240224 від 24.02.2024 товар - (повітряні фільтри до автотранспорту) в кількості 1202 штуки, вагою брутто 2218,80 кг, об`ємом 28,68 куб.м, які упаковано у 572 картонні коробки.

ТОВ «ЛАМАН ШИПІНТ» на підставі договору №0305-23-1 від 03.05.2023 за рахунок ТОВ «САРНИ ІРАК СЕРВІС» організувало транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу за маршрутом морський торговий порт Tianjin (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща). 02.06.2024 вантаж прийнято до перевезення морським транспортом в порту Tianjin (Китай), що підтверджується морською накладною №MEDUWC211820 та коносаментом №ХМ240500160.

02.08.2024 ТОВ «ЛАМАН ШИПІНТ» виставив для позивача рахунок на оплату послуг №LS-4577453 на суму 187369,00 грн за договором про транспортно-експедиторське обслуговування №0305-23-1 від 03.05.2023, згідно з яким для ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» надано послуги перевезення вантажу (контейнер CXDU1418608): транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 11118,60 грн; морське перевезення за межами державного кордону України - 175015,00 грн; експедиторська винагорода в сумі 1235,40 грн.

Подальше перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) - Сарни (Україна) здійснювалось ТОВ «ТРАНС4ЮА» на умовах договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №15/02 від 15.02.2023 та заявки на перевезення вантажу до договору №2 від 30.07.2024. 01.08.2024 ТОВ «ТРАНС4ЮА» виставив позивачу рахунок на оплату послуг №413 на суму 61509,45 грн за договором про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №15/02 від 15.02.2023, згідно з яким ТОВ «САРНИ ГРАК СЕРВІС» надано послуги перевезення вантажу (контейнер CXDU1418608): міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу по маршруту Гданськ (Польща) - м/п Ягодин (Україна) 43056,62 грн; міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу по маршруту м/п Ягодин (Україна) - Сарни (Україна) - 18452,83 грн.

05.08.2024 митним брокером ОСОБА_1 здійснено електронне декларування товару шляхом заявлення відомостей про товар у вигляді електронної митної декларації №24UA204060005350U1 та з метою підтвердження заявленої митної вартості товару надано митному органу перелік документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист №б/н від 24.02.2024; рахунок - проформа №JG20240224 від 24.02.2024; комерційний інвойс №JG20240224 від 24.02.2024; морська накладна №MEDUWC211820 від 02.06.2024; коносамент №ХМ240500160 від 02.06.2024; автотранспортна накладна (CMR) №2457 від 01.08.2024; сертифікат походження товару №24С069000141/00004 від 13.06.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті №66 від 29.02.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті №75 від 26.04.2024; рахунок на оплату послуг перевезення №413 від 01.08.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №LS-4577453 від 02.08.2024; довідка про транспортні витрати ТОВ «Ламан Шипінг» №437729 від 02.08.2024; довідка про транспортні ви грати ТОВ «Транс4юа» №6 від 05.08.2024; прайс-лист №б/н від 24.02.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №24/02/24 від 24.02.2024; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №0305-23-1 від 03.05.2023; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №15/02 від 15.02.2023; заявка на перевезення вантажу №2 від 30.07.2024 до договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №15/02 від 15.02.2024; копія експортної митної декларації №021720240000126371 від 28.05.2024.

Фактурна вартість товару згідно комерційного інвойсу №JG20240224 від 24.02.2024 становить 6248,34 доларів США або 257587,82 грн. (6248,34 х 41,225).

Вартість транспортних витрат за межами кордону України згідно рахунку - фактури №LS-4577453 від 02.08.2024 та становить 187163,10 грн., в тому числі експедиторська винагорода 1029,50 грн.

Вартість транспортних витрат до кордону України згідно рахунку №413 від 01.08.2024 становить 43056,62 грн.

Відповідно заявлена позивачем митна вартість товару, що поставляється становить 487807,54 грн, про що зазначено у графі 12 митної декларації №24UA204060005350U1 від 05.08.2024.

Митним органом декларанту 05.08.2024 направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості. У відповідь на повідомлення митний брокер позивача листом від 05.08.2024 повідомив, що ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» подано до митного оформлення товару вичерпний перелік документів визначений МК України. Будь-яких інших документів, які б підтверджували митну вартість, крім тих що вже надані, законодавством не передбачено. Таким чином будь-яких інших документів надаватись не буде.

Відповідачем за результатами перевірки митної декларації складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000088 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2024 №UA204060/2024/000019/2.

Рішення №UA204060/2024/000019/2 від 05.08.2024 містить опис підстав для коригування митної вартості, де зазначено, що вартість імпортованого товару №1 не може бути визначена за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи містять окремі неточності та розбіжності:

1) згідно пункту 2.4 Контракту від 24.02.2024 №24/02/24 ціна товару визначаються сторонами на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020). Відповідно до пункту 3.1. Контракту продавець здійснює поставку товару на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020) - порт Цингдао Китай. Умови поставки FOB у редакції INCOTERMS 2020 відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця після розміщення вантажу на борт судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, лягають на покупця. В базис зазначених умов поставки включається вартість страхування вантажу. Враховуючи викладене декларантом до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та їх включення відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ;

2) відповідно до наданих декларантом платіжних документів про оплату покупцем вартості товару №66 від 29.02.2024 та №75 від 26.04.2024 сума перерахованих на рахунок продавця коштів становить 6346,84 дол США, що не відповідає фактурній вартості товарів зазначеній у комерційному інвойсі від 24.02.2024 №24/02/24 на суму 6248,34 дол. США.

Вважаючи протиправними картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частин восьмої - одинадцятої статті 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку вимагається: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Щодо розбіжностей та неточностей, які зазначені відповідачем у його рішенні про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

1. У спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що згідно пункту 2.4 Контракту від 24.02.2024 №24/02/24 (далі Контракт) ціна товару визначається сторонами на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020). Відповідно до пункту 3.1. Контракту продавець здійснює поставку товару на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020) - порт Цингдао Китай. Умови поставки FOB у редакції INCOTERMS 2020 відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця після розміщення вантажу на борт судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, лягають на покупця. В базис зазначених умов поставки включається вартість страхування вантажу. Враховуючи викладене декларантом до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та їх включення відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. В пункті 8 частини 2 статті 53 МК України зазначено, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються до митного оформлення у випадку, якщо здійснювалося страхування.

Відповідно до правил Інкотермс 2020 термін FOB означає, що продавець зобов`язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця. У деяких портах при поставках на умовах FOB витрати з завантаження несе покупець. Ризик випадкової загибелі майна або його пошкодження покладається на продавця - до моменту перетину товаром борту судна, і на покупця - з зазначеного моменту. За стандартами Інкотермс, FOB означає «товар завантажується на судно замовника». Вказівка на умови ФОБ в договорі означає, що продавець оплачує доставку товару до моменту завантаження, плюс саме завантаження на борт. Також на нього покладено обов`язки з очищення товару від мит (при експортній поставці). Покупець оплачує перевезення, страховку, витрати по розвантаженню і транспортування в точку призначення. Передача ризиків відбувається в момент, коли вантаж перетинає борт судна.

Таким чином, Покупець оплачує страховку вантажу, у разі якщо вказаний вантаж було застраховано.

Підпунктом 2.2.2 договору №0305-23-1 від 03.05.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування, що укладений між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» (експедитор) та ТОВ "САРНИ ТРАК СЕРВІС" (клієнт), визначено, що до обов`язків експедитора віднесено за дорученням та за рахунок клієнта здійснювати страхування вантажів Клієнта.

З наявних в матеріалах справи довідок про транспортні витрати від 02.08.2024 вих. №437729, виданої директором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», та від 05.08.2024 вих. №6, виданої директором ТОВ «ТРАНС4ЮА», вбачається, що страхування вантажу не проводилось.

Суд зазначає, що вказані довідки про транспортні витрати №437729 від 02.08.2024 та №6 від 05.08.2024 були надані позивачем до митного оформлення, тобто вказані документи були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що у зв`язку із тим, що страхування вантажу не є обов`язковою умовою для перевезення, а лише запорукою безпечного перевезення вантажу, ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» на власний ризик здійснювало перевезення вантажу без його страхування.

Доказів на підтвердження того, що заявлений до митного оформлення товар підлягав страхуванню і декларантом позивача вартість такої страховки не включено до митної вартості розмитнюваного товару відповідачем не надано, а судом не встановлено.

2. Ще однією підставою винесення відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості було посилання на не відповідність наданих декларантом платіжних документів про оплату покупцем вартості товару №66 від 29.02.2024 та №75 від 26.04.2024, оскільки сума перерахованих на рахунок продавця коштів становить 6346,84 дол. США, що не відповідає фактурній вартості товарів зазначеній у комерційному інвойсі від 24.02.2024 №24/02/24 на суму 6248,34 дол. США.

Так, відповідно до рахунку-проформи №JG20240224 від 24.02.2024 загальна сума вартості товарів становить 6346,84 дол. США, яка сплачена позивачем відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті №66 від 29.02.2024 та №75 від 26.04.2024.

Як вбачається з комерційного рахунку-фактури №JG20240224 від 24.02.2024 загальна сума товару становить 6248,34 дол. США, тобто є меншою на 98,50 дол. США.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що недопоставка товару на зазначену суму спричинена тим, що весь об`єм товару, що планувався до поставки не помістився у контейнер при завантаженні товару порту.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити про те, що інвойс - це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом.

Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою.

Рахунок-фактура - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Крім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Таким чином, інвойс - це комерційний рахунок (товаросупровідний документ), який продавець виписує (оформляє) покупцю за певну партію товару. В інвойсі зазначають, зокрема найменування та адреси продавця і покупця; дату й номер замовлення покупця; опис проданого товару; інформацію про пакування; ціну товару; умови постачання та платежу. Вартість товару в інвойсі зазначають за умовами ЗЕД-контракту. Оформлений інвойс підтверджує обов`язок покупця оплатити товар, відвантажений на його адресу.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14 та від 02.03.2021 у справі №380/842/20.

Суд також зазначає про те, що ціна за одиницю товару зазначена в рахунку-проформі № НОМЕР_1 від 24.02.2024 повністю співпадає з ціною зазначеною в комерційному рахунку-фактурі №JG20240224від 24.02.2024.

Окрім того, позивачем в електронній митній декларації №24UA20406000535U1 відображено суму товару на загальну вартість 6248,34 дол. США, що також відповідає комерційному рахунку-фактурі №JG20240224 від 24.02.2024.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а тому суд вважає, що вказані розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару.

Відтак, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Водночас, відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Суд наголошує на тому, що в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана позиція щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах висловлена в постанові Верховного Суду від 23.10.2021 у справі №815/4821/16.

Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

На переконання суду відповідач належними та допустимими доказами не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону. Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених частиною 3 статті 53 МК України підстав для витребування у позивача додаткових документів.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000019/2 від 05.08.2024 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині 2 статті 2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000088 сформована на підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнане судом протиправним, також є протиправною і підлягає скасуванню.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

За приписами частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

5. Розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує, що згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесених відповідачем рішень, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 6056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо розподілу витрат на переклад документів, викладених іноземною мовою, суд зазначає таке.

Стаття 137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята).

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста).

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При пред`явленні позову до позовної заяви позивачем було долучено докази з їх офіційним перекладом на українську мову з іноземних мов.

На підтвердження понесення позивачем витрат з перекладу суду було надано рахунок на оплату від 23.08.2024 №193 на суму 2628,00 грн за надання послуг письмового перекладу з китайської на українську мову, письмового перекладу з англійської на українську мову та акт наданих послуг від 23.08.2024 №190, згідно з яким позивачу було надано послуги з письмового перекладу з китайської на українську мову, письмового перекладу з англійської на українську мову на суму 2628,00 грн;

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що переклад документів здійснено позивачем для належного розгляду справи з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Аналогічного висновку з приводу необхідності стягнення на користь особи судових витрат, пов`язаних з перекладом дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19.

Крім того, суд враховує й те, що відповідачем не надано заперечень з приводу того, що такий переклад здійснювався з інших мотивів.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати позивача щодо сплати судового збору та витрати, пов`язані з підготовкою до розгляду справи, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000088.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000019/2 від 05.08.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати в загальній сумі 8684,00 грн, у тому числі: судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи (перекладом документів) в сумі 2628,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" (місце проживання: вул. Варшавська, буд. 6 Г, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34504; РНОКПП: 42702563);

Відповідач: Рівненська митниця (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ: 43958370).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК