Рішення

від 06.12.2024 по справі 460/10193/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2024 рокум. Рівне№460/10193/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000071, а також визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204060/2024/000009/2 від 29.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митну декларацію, в якій визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України). Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей, у зв`язку із чим митна вартість імпортованих позивачем товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом. У подальшому митним органом сформовані Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. З огляду на вказане просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено наявність в документах неточностей. Вищевказане свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно вартості товарів. На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів у відповідності до частини 3 статті 53 МК України, декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митним органом. Відтак, оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій вказав на необґрунтованість наведених відповідачем аргументів, які не спростовують суті позовних вимог. Позивачем було надано всі визначені законодавством і достатні для встановлення митної вартості товару документи, при цьому викладена в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вимога відповідача щодо надання додаткових документів не ґрунтується на вимогах законодавства З огляду на наведене, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення не підтверджують наявності у відповідача законних підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 02.09.2024 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 05.09.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 10.09.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 19.09.2024 до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову, а також подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 20.09.2024 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 24.09.2024 до суду відповідь на відзив, в якій заперечував щодо доводів наведених відповідачем у відзиві.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

18.07.2022 року між ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» (Україна), як покупцем, та LLC «OPOLTRANS» (Польща) (далі OPOLTRANS), як продавцем укладено Контракт №01/07/ЕХР/2022, згідно з умовами якого продавець зобов`язується у порядку та на умовах визначених контрактом поставляти у власність покупця товар (автозапчастини, хімію та аксесуари до вантажних автомобілів) згідно замовлень покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни на товар встановлюються в проформах-інвойсах / комерційних інвойсах на поставку товару, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до інвойсу №Х01/2400180 від 21.06.2024 погоджено перелік (асортимент) товарів, визначених сторонами для поставки за вказаним контрактом, їх ціну, валюту розрахунків та загальну вартість (9754,27 євро).

Контрактом №01/07/ЕХР/2022 від 18.07.2022 та інвойсом №Х01/2400180 від 21.06.2024 погоджено платіжні реквізити постачальника, умови поставки (EXW, Ополе, Інкотермс 2010), умови оплати (100% передоплата суми у валюті з рахунку-фактури на банківський рахунок продавця), оплата за товар проводиться у валюті євро або у польських злотих відповідно до рахунків-фактур окремо за кожну поставку.

ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» 25.06.2024 сплатило на рахунок OPOLTRANS 9754,27 євро (100 % вартості товару згідно інвойсу), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №78 від 25.06.2024. Підставою для оплати товару послужив контракт №01/07/ЕХР/2022 від 18.07.2022 та інвойс №Х01/2400180 від 21.06.2024 про що зазначено в платіжній інструкції №78 від 25.06.2024.

Країною походження товарів, що поставляється є Китай, Туреччина, Євросоюз, що підтверджується сертифікатом походження №PL/MF/AT0149394 від 25.06.2024.

Згідно з пакувальним листом №180/24 від 21.06.2024 вантажовідправником OPOLTRANS передано на умовах контракту №01/07/ЕХР/2022 від 18.07.2022 вантажоотримувачу ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» автозапчастини до вантажних автомобілів (колодки гальмівні) в кількості 3681 штук, 70 комплектів, вагою брутто 1207 кг.

На підставі комерційного інвойсу №Х01/2400180 від 21.06.2024 товар відвантажено на адресу ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» згідно експортної митної декларації №24РЕ381010Е0146908 від 24.06.2024.

Перевезення вантажу за маршрутом Люблін (Польща) - Сарни (Україна) здійснювалось ФОП ОСОБА_1 на умовах договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №02042024 від 02.04.2024 та заявки до договору №1 від 25.06.2024.

27.06.2024 ФОП ОСОБА_1 виставив позивачу рахунок на оплату послуг №2 на суму 5000,00 грн та надав для підписання акт наданих послуг №2 від 27.06.2024 за договором про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №02042024 від 02.04.2024, згідно з яким надано ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» послуги перевезення вантажу за маршрутом Люблін (Польща) - Сарни (Україна): 1) міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу по маршруту Люблін (Польща) - м/п Устилуг (Україна) - 2000,00 грн; 2) міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу по маршруту м/п Устилуг (Україна) - Сарни (Україна) - 3000,00 грн.

29.06.2024 товар прибув під митний контроль Рівненської митниці, у зв`язку із чим митним брокером ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» ОСОБА_2 згідно зі статтею 257 МК України для митного контролю та митного оформлення здійснено електронне декларування товару шляхом заявлення відомостей про товар у вигляді електронної митної декларації №24UA204060004353U5 та з метою підтвердження заявленої митної вартості товару надано перелік документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації, а саме: сертифікат походження товару №PL/MF/AT0149394 від 25.06.2024; комерційний інвойс №Х01/2400180 від 21.06.2024; декларація про походження товару №Х01/2400180 від 21.06.2024; рахунок на оплату транспортних послуг №2 від 27.06.2024; довідка про транспортні витрати №5 від 29.06.2024; прайс-лист №PLZ009588 від 20.06.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/07/ЕХР/2022 від 18.07.2022; договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №02042024 від 02.04.2024; митна декларація країни-відправлення №24PL381010E0146908 від 24.06.2024; пакувальний лист №180/24 від 21.06.2024; автотранспортна накладна (CMR) №б/н від 26.06.2024; довідка ТОВ «Центр європейської сертифікації» №008 від 27.06.2024; опис товару №б/н від 21.06.2024.

Фактурна вартість товару згідно комерційного інвойсу №PLZ009588 від 21.06.2024 становить 9754,27 євро або 422893,44 грн (9754,27 х 43,3547). Вартість транспортних витрат до кордону України згідно рахунку №2 від 27.06.2024 становить 2000,00 грн.

Митним органом декларанту 29.06.2024 направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості. У відповідь на вказане повідомлення митний брокер позивача листом від 29.06.2024 повідомив, що ТОВ «САРНИ ТРАК СЕРВІС» подано до митного оформлення товару вичерпний перелік документів визначений МК України. Будь-яких інших документів, які б підтверджували митну вартість, крім тих що вже надані, законодавством не передбачено, а тому будь-яких інших документів надаватись не буде.

Відповідачем за результатами перевірки митної декларації складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000071 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2024 №UA204060/2024/000009/2.

Рішення №UA204060/2024/000009/2 від 29.06.2024 містить опис підстав для коригування митної вартості, де зазначено про те, що митна вартість імпортованого товару №24 не може бути визначена за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення документи містять окремі неточності та розбіжності, а саме:

2.1. згідно пункту 5.1 Контракту від 18.07.2022 №01/07/ЕХР/2022 ціна товару визначається сторонами на умовах поставки EXW (Oполе) (INCOTERMS 2010), що не відповідає відомостям зазначеним декларантом в графі 20 МД, де зазначено умови поставки - EXW (Lublin). Крім того умови поставки EXW в редакції INCOTERMS 2010 передбачають витрати покупця товару на навантажувально-розвантажувальні роботи, а також витрати понесені покупцем на страхування вантажу, які не зазначені в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги зазначеного в гр. 44 МД під кодом документа 3004 від 27.06.2024 р. №2, та їх включення відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ;

2.2. Відповідно до п.6.2 Контракту від 18.07.2022 №01/07/ЕХР/2022 передбачена 100% передоплата за товар на банківський рахунок продавця, при цьому декларантом не подано жодних платіжних документів передбачених умовами Контракту (договору);

ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією стосовно митної вартості подібних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: Товар №24 - МД від 15.05.2024p.№UA209230/2024/043901 - 4,23 USD/кг.

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) рахунків, актів виконаних робіт, про оплату транспортно-експедиційних послуг, в частині понесених витрат на розвантажувально-навантажувальні роботи;

ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень етапі 64 Митного кодексу України, з розрахунку у національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання МД до митного оформлення: Числове значення митної вартості товару №24 у валюті рахунку становить 2191,1385 EUR, що з урахуванням курсу НБУ у національній валюті України становить 94996,1523 грн. (4,23 USD/кг * 554 кг * 40,5374 грн./USD).

В результаті оформлення вищезазначеного товару позивачем було здійснено та випущено у вільний обіг згідно митної декларації №24UA204060004362U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 29.06.2024 №UA204060/2024/000009/2.

Вважаючи протиправними картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частин восьмої-одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина 4 статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку вимагається надання: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Щодо розбіжностей та неточностей, на думку відповідача, які зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

У спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що згідно пункту 5.1 Контракту від 18.07.2022 №01/07/ЕХР/2022 ціна товару визначається сторонами на умовах поставки EXW (Oполе) (INCOTERMS 2010), що не відповідає відомостям зазначеним декларантом в графі 20 МД, де зазначено умови поставки - EXW (Lublin). Крім того умови поставки EXW в редакції INCOTERMS 2010 передбачають витрати покупця товару на навантажувально-розвантажувальні роботи, а також витрати понесені покупцем на страхування вантажу, які не зазначені в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги зазначеного в гр. 44 МД під кодом документа 3004 від 27.06.2024 р. №2, та їх включення відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ.

Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд, відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі №803/718/17, які полягають у такому. Зокрема, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Так, довідка від 29.06.2024 вих. №5 видана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 містить інформацію, що вартість перевезення консолідованого (збірного) вантажу згідно інвойсу №DLT320-1-20240321 від 24.04.2024 автомобілем MERCEDES-BENZ 319 CDI, НОМЕР_1 на умовах договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №02042024 від 02.04.2024 за маршрутом Люблін Сарни складає 5000,00 грн, що також включає вартість за надані послуги з навантажувальні роботи в сумі 300 грн. В довідці також зазначається, що страхування вантажу не здійснювалось.

У зв`язку з наведеним суд встановив, що інформація, що міститься у зазначеній довідці про транспортні витрати від 29.06.2024 вих. №5 містить числові значення витрат щодо транспортування товару до кордону України в розмірі 2000,00 грн (у вартість послуг включено навантажувальні роботи 300,00 грн) та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України.

Разом з тим, відповідно до рахунку на оплату від 27.06.2024 №2 вартість міжнародних транспортних послуг по маршруту м. Люблін (Польща) - п/п Устилуг (Україна) становить 2000,00 грн, по маршруту п/п Устилуг Сарни (Україна) становить 3000,00 грн, а разом 5000,00 грн, що також підтверджується заявкою №1 на перевезення вантажу згідно договору №02042024 від 02.04.2024.

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивачем не понесено. Отже, якщо за твердженням декларанта додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митний орган стверджує, додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митний орган повинен довести наявність цього факту.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на пункт 5.1 Контракту від 18.07.2022 №01/07/ЕХР/2022, де ціна товару визначається сторонами на умовах поставки EXW ( Oполе) (INCOTERMS 2010), що не відповідає відомостям зазначеним декларантом в графі 20 МД, де зазначено умови поставки - EXW (Lublin).

Так, відповідно до пункту 5.1. Контракту від 18.07.2022 №01/07/ЕХР/2022 визначено порядок поставки, де зазначається, що постачання товару здійснюється на умовах EXW (Oполе) INCOTERMS 2010 (відвантаження товару Ополе 45-920 вул. Норвезька, 13). Сторони обговорили можливість використати інші умови постачання. Актуальні умови постачання будуть вказуватись в інвойсах. У разі постачання товару силами продавця вартість витрат може бути виставлена в інвойсі окремим рядком або окремим інвойсом.

Умови поставки EXW Інкотермс 2010 свідчить про те, що продавець/постачальник здійснює поставку/відвантаження товару, коли він передає його в розпорядження покупця в узгодженому раніше місці: на своєму виробництві (заводі або фабриці), на складі, в магазині і т.д. При цьому відповідальність продавця закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії-перевізнику.

Судом встановлено, що вартість постачання та завантаження товару здійснювалось силами перевізника за рахунок покупця, що підтверджується довідкою про транспортні витрати №5 від 29.06.2024.

Відповідно до наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної від 26.06.2024 №CMR в пункті 4 зазначено місце та дату завантаження Люблін, 26.06.2024. Оскільки завантаження товару відбулось в зазначеному сторонами контракту місті Люблін, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №CMR від 26.06.2024, про що і зазначено в поданій позивачем митній декларації, отже митному органу позивачем надано достатній пакет документів для встановлення як умов поставки, так і географічного пункту, які, як видно з матеріалів справи, не містять будь-яких розбіжностей.

Окремо суд звертає увагу на посилання відповідача про відсутність зазначення в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору витрат понесених покупцем на страхування вантажу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. В пункті 8 частини 2 статті 53 МК України зазначено, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються до митного оформлення у випадку, якщо здійснювалося страхування.

З наявної в матеріалах справи довідки про транспортні витрати від 29.06.2024 вих. №5 вбачається, що страхування вантажу не проводилось. Суд зазначає, що вказана довідка про транспортні витрати №5 від 29.06.2024, була надана позивачем до митного оформлення, тобто вказаний документ був наявний у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв`язку із тим, що страхування вантажу не здійснювалось, відтак митному органу документи що підтверджують вартість страхування вантажу не надавались через їх відсутність, про що також було зазначено митним брокером в листі від 29.06.2024 на вимогу митного органу надати додаткові документи.

Доказів на підтвердження того, що заявлений до митного оформлення товар підлягав страхуванню і декларантом позивача вартість такої страховки не включено до митної вартості розмитнюваного товару відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Ще однією підставою винесення відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості було посилання на п.6.2 Контракту від 18.07.2022 №01/07/ЕХР/2022, де передбачена 100% передоплата за товар на банківський рахунок Продавця, при цьому декларантом не подано жодних платіжних документів передбачених умовами Контракту (договору).

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті визначені частиною 10 статті 58 Митного кодексу України.

У розумінні частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд звертає увагу, що пункт 4 частини 2 статті 53 МК України не передбачає обов`язкового надання платіжних документів на оплату товарів митному органу при підтвердженні митної вартості товарів, а лише міститься посилання наступного змісту «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару».

Відповідно до рахунку (інвойсу) від 21.06.2024 №Х01/24000180 загальна вартість товару становить 9754,27 євро. Вказаним рахунком (інвойсом) визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, вагу та ціну. Ціна товару в рахунку (інвойсі) від 21.06.2024 №Х01/24000180 (9754,27 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 24UА204060004353U5 від 29.06.2024 (графа 22)

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція в іноземній валюті від 25.06.2024 року №78 на суму оплати 9754,27 євро, у графі 70х міститься посилання на Контракт №01/07/ЕХР/2022 від 18.07.2022 згідно інвойсу від 21.06.2024 №Х01/24000180.

Отже, доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені статтею 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. Тобто, підставою для витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17 та від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України, зокрема рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), калькуляцію транспортних витрат) та подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару.

Відтак суд дійшов до висновку про те, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні від 29.06.2024 митну вартість імпортованих товарів визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості.

Поряд з цим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації, як на джерело цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі №520/2000/19.

Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 наголошував на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

В ході розгляду справи відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги також і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує на тому, що в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана позиція щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах висловлена в постанові Верховного Суду від 23.10.2021 у справі №815/4821/16.

Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених частиною 3 статті 53 МК України підстав для витребування у позивача додаткових документів.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000009/2 від 29.06.2024 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині 2 статті 2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000071 сформована на підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнане судом протиправним, також є протиправною і підлягає скасуванню.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

За приписами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

5. Розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує, що згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесених відповідачем рішень, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 6056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас, стаття 137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята). Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста).

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При пред`явленні позову до позовної заяви позивачем було долучено докази з офіційним перекладом. На підтвердження понесення позивачем витрат з перекладу для суду було надано рахунок на оплату від 29.08.2024 №197 на суму 5130,00 грн за надання послуг письмового перекладу з польської на українську мову та акт надання послуг від 29.08.2024 №194, згідно з яким позивачу було надано послуги з письмового перекладу з китайської на українську мову, письмового перекладу з англійської на українську мову на суму 5130,00 грн; Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що переклад документів здійснено позивачем для належного розгляду справи з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Крім того, суд враховує й те, що відповідачем не надано заперечень з приводу того, що такий переклад здійснювався з інших мотивів.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору та витрати пов`язані з підготовкою до розгляду справи підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000071.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000009/2 від 29.06.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати в загальній сумі 11186,00 грн, у тому числі: судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи (перекладом документів) в сумі 5130,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САРНИ ТРАК СЕРВІС" (місце проживання: вул. Варшавська, буд. 6 Г, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34504; РНОКПП: 42702563);

Відповідач: Рівненська митниця (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ: 43958370).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК