Ухвала

від 05.12.2024 по справі 674/514/24

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/514/24

Провадження № 2-др/674/14/24

УХВАЛА

іменем України

05 грудня 2024 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Шельгоріної С.І.

з участю боржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого 10 квітня 2024 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради "Благоустрій Дунаєвеччини" заборгованості за послуги по управлінню багатоквартирним будинком та поводження з побутовими відходами,

в с т а н о в и в :

27 листопада 2024 року до суду надійшла заява боржника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого 10 квітня 2024 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" заборгованості за послуги по управлінню багатоквартирним будинком та поводження з побутовими відходами.

Боржник ОСОБА_2 посилається в обґрунтування своєї заяви на те, що ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року скасовано судовий наказ, виданий 10 квітня 2024 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 30 вересня 2020 року по 29 лютого 2024 року в сумі 4984,17 грн. та за надані послуги з поводження з побутовими відходами за період з 31 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року в сумі 679,72 грн., всього - 5663,89 грн., а також про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" судового збору в сумі 151,40 грн. та про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" судового збору в сумі 151,40 грн. Боржник ОСОБА_2 просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" на її користь витрати по сплаті судового збору в сумі 151,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

28 листопада 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято в провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення.

В судове засідання представник стягувача КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" та боржник ОСОБА_3 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином - причин своєї неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не подавали. Суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності представника стягувача КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" та боржника ОСОБА_3 , на підставі наявних у справі доказів.

Суддя, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

10 квітня 2024 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 30 вересня 2020 року по 29 лютого 2024 року в сумі 4984,17 грн. та за надані послуги з поводження з побутовими відходами за період з 31 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року в сумі 679,72 грн., всього - 5663,89 грн., а також про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" судового збору в сумі 151,40 грн. та про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" судового збору в сумі 151,40 грн.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року скасовано судовий наказ, виданий 10 квітня 2024 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 30 вересня 2020 року по 29 лютого 2024 року в сумі 4984,17 грн. та за надані послуги з поводження з побутовими відходами за період з 31 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року в сумі 679,72 грн., всього - 5663,89 грн., а також про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" судового збору в сумі 151,40 грн. та про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП ДМР "Благоустрій Дунаєвеччини" судового збору в сумі 151,40 грн.

При постановлені ухвали про скасування судового наказу суд не вирішив питання про повернення боржнику ОСОБА_1 понесених нею витрат по сплаті судового збору в сумі 151,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Згідно ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України к ожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно ч.3 ст.19 ЦПК України н аказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч.1 ст.160 ЦПК України с удовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.160 ЦПК України і з заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.3 ст.160 ЦПК України с удовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.161 ЦПК України с удовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.1 ст.164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Згідно ч.2ст.164ЦПК Україниу разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно ч.1 ст.170 ЦПК України б оржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.3ст.171ЦПК Україниу разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" н аказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

З огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України з а результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України д ля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України р озмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5ст.137ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України о бов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, питання щодо стягнення судових витрат не є безспірним.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України і нші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.8ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.3, ч.8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами ч.1, ч.2 ст141 ЦПК України.

Тобто, статтею 141 ЦПК України передбачений поряд розподілу судових витрат під час розгляду справ позовного провадження.

Розгляд справи в наказному провадженні є безспірне вирішення справи, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Крім того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, а тому за правилами наказного провадження боржник / стягувач буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

При розгляді заяви суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25 березня 2020 року в справі № 607/1219/18, відповідно до якої відшкодування витрат на професійну правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження.

На підставі викладеного суд вважає необхідним відмовити боржнику ОСОБА_2 в ухваленні додаткового рішення.

Керуючись ст.ст.4, 19, 81, 133, 137, 141, 160, 161, 164, 170, 171, 258 - 261, 270 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

В ухваленні додаткового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого 10 квітня 2024 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради "Благоустрій Дунаєвеччини" заборгованості за послуги по управлінню багатоквартирним будинком та поводження з побутовими відходами - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 06 грудня 2024 року.

Суддя Посунько Г.А.