Рішення

від 06.12.2024 по справі 560/10672/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/10672/24

РІШЕННЯ

іменем України

06 грудня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 статусу інваліда війни протиправними.

2. Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради визнати ОСОБА_1 інвалідом війни відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачу було надано достатньо доказів, які підтверджують, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому приписами Закону № 3551-XII не встановлено вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони. Тому вважає, що має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення.

Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що ОСОБА_1 належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради не надав. Тому, управління не мало правових підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 та видачі відповідного посвідчення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 , виданим 23.10.2019. У цьому посвідченні вказано, що його пред`явник є особою з інвалідністю, група інвалідності друга.

Згідно витягу із акту огляду МСЕК №634277269 позивачу визначено довічно другу групу інвалідності у зв`язку з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

25.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради з заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом від 15.07.2024 №6049 позивача повідомлено, що до управління не були подані всі необхідні документи на підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, тому неможливе встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни із видачею відповідного посвідчення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі - Закон № 3551-ХІІ) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 9 ч. 2ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1803/1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі, і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також, при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

При цьому, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №542/240/17 та 27 лютого 2020 року по справі №537/5039/16-а зазначено таке: з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Крім цього, у вказаній пояснювальній записці відмічено, що перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.

Слід також наголосити, що Верховний Суд у своїх постановах від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а, від 26.02.2020 у справі №377/196/17, від 27.04.2020 у справі №826/15761/17 неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За змістом ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі вимог п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, за умови надання відповідних підтверджуючих документів.

Сам по собі факт залучення позивача до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є доказом залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Таким чином, при зверненні до відповідача ОСОБА_1 не подав будь-яких достовірних доказів, які б свідчили про залучення безпосередньо його чи підприємства, на якому він працював, до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи наведене, у відповідача не було достатніх підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п.9 ч.2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, а тому відмова управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни є правомірною.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також, як наслідок, не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії з приводу встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 грудня 2024 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (вул. Проскурівського Підпілля, 32,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 03198563)

Головуючий суддя Д.А. Божук