Ухвала

від 06.12.2024 по справі 620/15684/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 грудня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/15684/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашова О.Б., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2018 року по 2024 року, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету міністрів України від 01.08.2012 № 702, з розрахунку 12 календарних днів на кожен календарний рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2018 року по 2024 року, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету міністрів України від 01.08.2012 №702, з розрахунку 12 календарних днів на кожен календарний рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби, і одночасно компенсацію сум податку доходу фізичних осіб;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно протягом служби не в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2024 рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування станом на 01.01.2024 рік, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби. Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і У правління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.08.2018 по 31.12.2018 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ненарахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.08.2018 по 31.12.2018 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення весь час затримки виплати - за період з 27.08.2018 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьоюстатті 161 Кодексу адміністративного судочинства Українидо позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1статті 4 Закону України "Про судовий збір"передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2статті 4 Закону України "Про судовий збір"за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Устатті 7 Закону України "Про Державний бюджет України"на 2024 рік установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.

Позивачем, зокрема, заявлено одну немайнову позовну вимогу щодо визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, отже сума судового збору за подання даного позову, становить 1211,20 грн, однак доказів сплати судового збору в зазначеному розмірі до позову не додано, як не подано і документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так предметом спору крім іншого, є не нарахування та виплата позивачу грошової компенсації за все належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.

При цьому, усталеною є практика Верховного Суду згідно якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням).

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 23 червня 2022 року у справі № 540/2001/21, від 23 червня 2022 року у справі №540/1951/20.

Отже, в даному випадку позивач не може бути звільненим від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Також, за приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Так, предметом цього позову, окрім іншого, є визнання протиправними дії та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби.

Водночас про розмір вартості речового майна, що належне до видачі при звільненні позивачу та про невиплату при звільненні вказаної вартості позивача повідомлено листом від 28.09.2024 № 41/9-388-К-87АЗ.

З наведеного слідує про обізнаність позивача про порушення своїх прав з 28.09.2024, отже строк звернення до суду почав перебіг з 29.09.2024 та закінчився 29.10.2024.

Водночас позивач звернувся до суду 28.11.2024, тобто з пропуском встановленого частиною 5 статті 122 КАС місячного строку звернення до суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, з наданням підтверджуючих доказів та квитанції про сплату судового збору.

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя Олена ЛУКАШОВА