Ухвала

від 04.12.2024 по справі 759/4912/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/4912/22 Головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.

Провадження № 22-з/824/1604/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(д о д а т к о в а)

04 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Ніколенка Євгена Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на вул. Будищанській, 4 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень,

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 8/ос від 29 березня 2022 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани; визнати незаконним та скасувати наказ № 18/к від 02 травня 2022 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення;поновити його на посаді завідувача господарством Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 зі збереженням посадового окладу на раніше займаній посаді;стягнути із Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 травня 2022 року по дату ухвалення рішення; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 07 березня 2024 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним наказ № 8/ос від 29 березня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнано незаконним наказ № 18/к від 02 травня 2022 року про накладення на завідувача господарства Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та поновлено його із збереженням посадового окладу на роботі на раніше займаній посаді.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Скасовано наказ № 8/ос від 29 березня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Скасовано наказ № 18/к від 02 травня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Стягнуто з Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 757,00 грн.

Стягнуто з Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500,00 грн.

Стягнуто з Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, сторони через своїх представників звернулися з апеляційними скаргами.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_2 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року залишено без змін.

Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто зі Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 03 травня 2022 року по 07 березня 2024 року у розмірі 293 470,80 грн.

Стягнуто зі Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2 934,71 грн.

14 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ніколенко Є.А.надіслав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування заяви зазначив, що як в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції, так і у відзиві на апеляційну скаргу відповідача на основне рішення ним наводилися попередні (орієнтовні) розрахунки суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Ен Ті Ем - Партнерс» за договором про надання правовоїдопомоги № 1/22-N від 29 червня 2022 рокуорієнтовно становили 40 500,00 грн, а також на підставі частини восьмою статті 141 ЦПК України зроблено заяву, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогубудуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Загальна вартість правової допомоги адвоката Ніколенка Є.А. у справі № 759/4912/22, що була надана ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, відповідно до додатку № 2 від 10 жовтня 2024 року до договору про надання правової допомоги, довідки АО «Ен Ті Ем - Партнерс» від 11 жовтня 2024 року та акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 11 жовтня 2024 року склала 31 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на підставі статей 133, 134, 137, 141 ЦПК України.

В запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення представник відповідача - адвокат Глухенький В.О. просить повернути без розгляду вказану заяву у зв`язку з недотриманням її форми та змісту, а саме відсутності відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету у представника позивача, та/або відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з відсутністю документа, що свідчить про оплату позивачем гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням йому правової допомоги, та/або зменшити розмір витрат на правничу допомогу у зв`язку з неспівмірністю зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а також внаслідок невідповідності критеріям реальності витрат, необхідності і розумності їх розміру.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення просив провести її розгляд за його відсутності, представник відповідача надіслав заяву про розгляд справи без його участі, тому на підставі положень частини четвертої статті 270 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши обставини справи та матеріализаяви про ухвалення додаткового рішення, а також заперечення на неї, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.

З матеріалів справи вбачається, що як в апеляційній скарзі на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, так і у відзиві на апеляційну скаргу Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_2 на основне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ніколенко Є.А. заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, навів попередні (орієнтовні) розрахунки суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до яких витрати на правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Ен Ті Ем - Партнерс» орієнтовно становили 40 500,00 грн, а також, керуючись частиною восьмою статті 141 ЦПК України, зазначив, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції (а.с. 72-74, т. 3; а.с. 37-39, т. 4).

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_2 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року залишено без змін.

Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто зі Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 03 травня 2022 року по 07 березня 2024 року у розмірі 293 470,80 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору (а.с. 128-142, т. 3).

14 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грн (а.с. 147-156, т. 4).

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Ніколенко Є.А. надала засвідчені копії таких документів:

договору про надання правовоїдопомоги № 1/22-N від 29 червня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Ен Ті Ем - Партнерс»;

додатку № 2 від 10 жовтня 2024 року до вказаного договору про надання правової допомоги;

довідки АО «Ен Ті Ем - Партнерс» від 11 жовтня 2024 року про отримання від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 31 000,00 грн за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі;

акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 11 жовтня 2024 року до договору про надання правовоїдопомоги № 1/22-N від 29 червня 2022 року.

Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Ніколенком Є.А. дотримано порядок надання доказів щодо витрат на правову допомогу, в тому числі після прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення від 09 жовтня 2024 року про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та часткове задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції.

Доводи представника відповідача про те, що у заяві про ухвалення додаткового рішення представником позивача, який є адвокатом, не було зазначено відомості про наявність або відсутність в нього електронного кабінету, що відповідно до вимог статті четвертої статті 183 ЦПК України є підставою для її повернення заявнику без розгляду, колегія суддів до уваги не приймає.

Адвокат Ніколенко Є.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , міг подати заяву про ухвалення додаткового рішення: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету).

Представник позивача обрав перший спосіб звернення до суду, тобто використав спосіб звернення до суду із заявою в паперовій формі, що передбачений чинним процесуальним законодавством, а також надав докази надіслання матеріалів заяви відповідачу, який у свою чергу реалізував своє право на подання відповідних заперечень.

При цьому, як свідчать відомості із підсистеми ЕСІТС «Електронний суд», адвокат АО «Ен Ті Ем - Партнерс» - Ніколенко Є.А. як суб`єкт, визначений частиною шостою статті 14 ЦПК України,має зареєстрований електронний кабінет (3290301454), тому сам по собі факт не зазначення ним у заяві про наявність цього електронного кабінету не дає суду достатніх підстав для повернення поданої засобами поштового зв`язку заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Застосовуючи процесуальні норми, суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування відповідних норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

Вищевказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 лютого 2023 року у справі № 580/5209/22, від 28 березня 2023 року у справі № 260/1322/21.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 у даній справі в суді апеляційної інстанціїнадавалася АО «Ен Ті Ем - Партнерс»в особі адвоката - Ніколенка Є.А. на підставі договору про надання правової допомоги № 1/22-N від 29 червня 2022 року.

Відповідно до пункту 4.1. договору вартість правової допомоги та/або юридичних послуг, що надаються адвокатським об`єднанням клієнту на умовах цього договору та підлягає оплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання, відображається у відповідних додатках до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно із пунктом 1 додатку № 2 від 10 жовтня 2024 року сторони відповідно до пункту 4.3. договору дійшли взаємної згоди, що вартість однієї години роботи адвокатського об`єднання на стадії апеляційного перегляду у справі № 759/4912/22 становить 2 000,00 грн. Всі інші види правової допомоги мають фіксований розмір та закріплюються у пункті 2 цього додатку до договору.

В пункті 2 додатку до договору сторони погодили вартість і обсяг правової допомоги та/або юридичних послуг, що були надані адвокатським об`єднанням клієнту за його дорученням, а саме:

підготовка та подання апеляційної скарги на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року - 04 год. 00 хв. вартістю 8 000,00 грн;

підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року та додаткове рішення від 14 березня 2024 року - 06 год. 00 хв. вартістю 12 000,00 грн;

підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року та додаткове рішення від 14 березня 2024 року - 04 год. 00 хв. вартістю 8 000,00 грн;

участь у судовому засіданні у Київському апеляційному суді 09 жовтня 2024 року у справі № 759/4912/22 - вартістю 3 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 додатку до договорувартість правової допомоги та/або юридичних послуг, що вказана у пункті 2 додатку та складає 31 000,00 грн, підлягає сплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання у строк до 11 жовтня 2024 року включно.

Пунктом 5 додатку до договору передбачено, що оплата вартості правової допомоги та/або юридичних послуг може здійснюватися у відмінний спосіб, ніж передбачений пунктом 4 цього додатку, в тому числі готівковим способом. В такому разі на підтвердження оплати клієнтом на користь адвокатського об`єднання, останнє видає клієнту довідку на підтвердження отримання вартості правової допомоги та/або юридичних послуг (гонорару), що є належним та достатнім підтвердженням факту оплати клієнтом вартості правової допомоги та/або юридичних послуг.

Факт надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 АО «Ен Ті Ем - Партнерс» на підставі договору № 1/22-N від 29 червня 2022 рокута її оплати згідно із додатком № 2 від 10 жовтня 2024 року до цього договорупідтверджується матеріалами справи, а саме: апеляційною скаргою позивача, відзивом на апеляційну скаргу відповідача; протоколом судового засідання; актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 11 жовтня 2024 року до договору про надання правовоїдопомоги; довідкою від 11 жовтня 2024 року про отримання гонорару у розмірі 31 000,00 грн за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та досягнуті домовленості між позивачем та А.П. АО «Ен Ті Ем - Партнерс»у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ОСОБА_1 витрат за надання професійної правничої допомоги під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними та частково погоджується із доводами заперечення представника відповідача щодо неспівмірності заявленої представником позивача суми витрат на правову допомогу у розмірі 31 000,00 грн з огляду на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

В частині третій статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вид, обсяг, вартість і перелік наданих адвокатом Ніколенком Є.А. позивачу юридичних послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи в контексті пред`явлених вимог, зміст опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і час, який був необхідний адвокату на підготовку процесуальних документів у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу при перегляді справи в апеляційному порядку є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести ОСОБА_1 у даній справі.

Так, подання заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідача не передбачено процесуальним законом, зокрема, главою 1 «Апеляційне провадження» ЦПК України, як обов`язкова та необхідна дія сторони на стадії перегляду рішення суду першої інстанції, такі заперечення суд апеляційної інстанції не визнавав необхідним для ОСОБА_1 подавати та не брав їх до уваги під час ухвалення рішення по суті спору, а з огляду на участь позивача та його представника у судовому розгляді справи всі пояснення були надані безпосередньо у судового засіданні.

Відтак, зазначені витрати не відповідають критерію їх необхідності та не підлягають відшкодуванню.

При цьому вартість послуги з подання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 12 000,00 грн та 06 годин затраченого часу на його підготовку з огляду на доводи апеляційної скарги відповідача та заперечень відзиву на них, який був поданий засобами поштового зв`язку, є очевидно завищеними та не відповідають критерію розумності розміру таких витрат.

Зазначена справа, в якій розглядався трудовий спір між сторонами, не відноситься до категорії справ значної складності, які потребують самостійного напрацювання представником окремого правового висновку та наведення нових обставин, які мають значення для справи. У зв`язку з цим, колегія суддів визнає зазначену суму такою, що суперечить і критерію реальності, тому ці витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Отже, заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грнфактично лише за складання апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу відповідача та прийняття участі представника в одному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить критеріями розумності і співрозмірності таких витрат складності справи та витраченому адвокатом часу на захист інтересів позивача в апеляційному суді.

Слід врахувати, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову (апеляційної, касаційної скарги), а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а також урахувавши подані заперечення представника відповідача в частині розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводи щодо їх не співмірності, колегії суддів вважає, що стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку із переглядом рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку у розмірі 31 000,00 грн є неспівмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт в його інтересах, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості суми отриманих коштів, які він змушений був реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції.

На думку колегії суддів, ураховуючи затрачений адвокатом час на підготовку і подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду, відзиву на апеляційну скаргу відповідача на основне і додаткове рішення суду та на участь адвоката в судовому засіданні в апеляційному суді від 09 жовтня 2024 року, а також погоджену вартість вказаних послуг в додатку № 2 від 10 жовтня 2024 року до договору про надання правовоїдопомоги № 1/22-N від 29 червня 2022 року, 19 000,00 грн винагороди АО «Ен Ті Ем - Партнерс» є достатньою компенсацією з урахуванням виконаної роботи його адвокатом та обсягом наданих послуг, виходячи з обставин даної справи, критерію розумності розміру витрат, а також впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 09 жовтня 2024 року не було вирішено питання про судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, а заява його представника - адвоката Ніколенка Є.А. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ніколенка Євгена Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі № 759/4912/22 додаткове судове рішення, яким стягнути зіСпеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на вул. Будищанській, 4 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 19 000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній