Ухвала

від 25.11.2024 по справі 366/2168/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,строком на 60 діб, тобто до 23 грудня 2024 року включно,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,строком на 2 місяці, тобто до 23 грудня 2024 року.

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, відмовлено.

Цією ж ухвалою продовжено строк запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, строком на 2 місяці, тобто до 23 грудня 2024 року, в цій частині рішення суду ніким не оскаржується.

Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічне позбавленням волі, суд дійшов висновку, що на даний час продовжують існувати ризики, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою було продовжено до 23 грудня 2024 року без визначення розміру застави, змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його постійної реєстрації в АДРЕСА_1 .

Захисник вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 безпідставно продовжено строк тримання під вартою на два місяці, а клопотання прокурора є необґрунтованим та безпідставним.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що на цій стадії судового розгляду, коли досліджені всі письмові докази по справі, допитані обвинувачені, свідки зі сторони обвинувачення, у суду не має законних та обґрунтованих підстав для продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, оскільки на даний час обставини, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та наступних його продовжень на теперішній час змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування цього запобіжного заходу та його продовження, зменшилися та перестали існувати.

Жоден ризик передбачений ст. 177 КПК України органом досудового розслідування не доведено.

Ризик того, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, відсутній, оскільки досудове слідство завершене.

Щодо ризику переховуватись від слідства або незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших осіб, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні захисник зазначає, що це є лише припущенням органу обвинувачення, і жодним доказом не доведений.

Так, ОСОБА_6 від органів досудового розслідування не переховувався, в розшуку не перебував, і відповідно ризик того, що після зміни запобіжного заходу обвинувачений буде намагатись переховуватись від слідства є безпідставним.

Захист переконаний, що у даному кримінальному провадженні відсутній публічний інтерес, і що продовження тримання під вартою є незаконним, оскільки суд не встановив існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Окрім того, оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування на те, які визначені ст. 177 КПК України ризики продовжують існувати, і які обставини підтверджують їх існування.

На переконання захисника, ухвала суду про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою постановлена із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в ній не наведено достатніх і переконливих мотивів прийняття такого рішення, не зазначено які саме ризики продовжують існувати з огляду на те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою було застосовано до ОСОБА_6 майже через рік після того, як було розпочате досудове слідство у даному кримінальному провадженні.

Вишгородським районним судом Київської області жодним чином не обґрунтовано висновок про неможливість застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

Також, на думку захисника, судом не взято до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, є багатодітним батьком, має на утриманні дружину, яка перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною та трьох малолітніх дітей, а також непрацездатного батька чорнобильця - інваліда 3-ї групи, має постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно з позитивної сторони, має державні відзнаки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснено без участі сторін кримінального провадження, оскільки клопотання про участь сторін не заявлялось.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Висновок, викладений в ухвалі Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Посилання захисника на те, що у цьому кримінальному провадженні досліджені всі письмові докази, допитані обвинувачені, свідки зі сторони обвинувачення, не може бути взятим до уваги, оскільки обвинувачений, перебуваючи під вартою під час досудового слідства, об`єктивно був позбавленим можливості впливати на свідків, проте перебуваючи на волі під час судового розгляду провадження, він може впливати на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні.

Доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням захисника про те, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду обумовлений лише інкримінуванням ОСОБА_6 вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є лише однією з підстав для продовження йому строку тримання під вартою у якості запобіжного заходу.

Доводи захисника про те, що судом не взято до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який є раніше не судимим, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, має на утриманні дружину, яка перебуває в декретній відпустці, та трьох малолітніх дітей, а також непрацездатного батька, має постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, має державні відзнаки, то колегія суддів вважає, що ці дані самі по собі не можуть нівелювати існування ризиків, які були підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, колегія суддів вважає доведеним ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні державної зради, і у разі не обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою він може вживати активні дії щодо продовження надання представникам РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ризики наведені прокурором у клопотанні про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджується будь-якими фактичними даними, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції з достатньою повнотою та об`єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі дані про особу обвинуваченого, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та навів в ухвалі мотиви, якими керувався при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_6 .

Ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 відповідає вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вмотивував також висновок те, що на цій стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити уникнення дійсних та наявних ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).

Прийняте судове рішення суду першої інстанції не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у цій справі суспільного інтересу, зважаючи на характер дій, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 та кваліфіковані як державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

За висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Отже, колегія суддів, вважаючи ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 23 грудня 2024 року законною і обґрунтованою, не убачає підстав для її касування, як про це прохав в апеляційній скарзі захисник.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, строком на 60 діб, тобто до 23 грудня 2024 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 366/2168/23

Провадження № 11-кп/824/5849/2024

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8

Доповідач ОСОБА_1