Постанова

від 06.12.2024 по справі 480/834/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 р. Справа № 480/834/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 (суддя Савицька Н.В.; м. Суми) по справі № 480/834/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп"

до Львівської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" (надалі позивач, ТОВ "Віст-Груп") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (надалі також відповідач, апелянт), і просить визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.01.2024 №UА209000/2024/400006/1.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 480/834/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.01.2024 № UА209000/2024/400006/1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ "Віст-Груп"суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн на користь ТОВ "Віст-Груп" з бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Сумський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 29 серпня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ "Віст-Груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Львівська митниця не погодилась з вказаним додатковим судовим рішенням та подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою зменшити задоволену до відшкодування позивачу суму витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апелянт стверджує, що сума, задоволена судом до відшкодування у розмірі 4000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам апелянта, викладених у запереченнях проти заяви.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу відповідача належить задовольнити частково, з таких підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, cуд першої інстанції, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача таких у розмірі 4000,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу, до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України, розмір виплат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених н статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" в особі директора Садового Андрія та адвокатським бюро "ВІКТОР ВАСИЛЬЦОВ І ПАРТНЕРИ" в особі керуючого Васильцова Віктора (далі-Бюро) 11.01.2024 укладено договір про надання професійної правничої допомоги (а.с. 44-46).

Так, згідно п. 1.1 предметом договору є представництво і забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів позивача в адміністративних судах всіх інстанцій за позовом ТОВ «Віст-Груп» до Львівської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.01.2024 №UA209000/2024/400006/1; надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання заяв, клопотань, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів позивача по справі, що є предметом цього договору; представництво інтересів позивача здійснюється у судах будь-якої інстанції під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з усіма правами, які надані стороні процесуальним законодавством, без будь-якого обмеження таких прав.

Згідно п. 2.2 Договору надання правової допомоги здійснюється у наступних формах:

- вивчення документів, консультації, підготовка заяв, скарг та інших документів;

- представництва в судах та інших органах;

- розробка та правовий аналіз договорів та документів первинного бухгалтерського обліку, інших доказів по справі, збирання додаткових доказів у разі потреби;

- інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.

Порядок оплати послуг визначає пункт 4 Договору. Так, вказаним пунктом встановлено, що гонорар - винагорода Адвокатського бюро за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар адвокатського бюро за цим Договором є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань, їх тривалості, а також часу витраченого Адвокатським бюро (Адвокатом) на відрядження, збирання доказів, вивчення документації та ін.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським бюро (Адвокатом) позитивного результату, якого бажає Клієнт. Сторони домовились, що розмір гонорару Адвокатського бюро (Адвоката) за надання правової допомоги в суді 1-ї інстанції становить 15000 гривень. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для оплати експертиз, відряджень, збору доказів та інші.

Підставою для сплати гонорару є рахунок. Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку, або інші визначені в рахунку строки. Гонорар сплачується у безготівковому порядку, шляхом внесення повної суми на поточний рахунок Адвокатського бюро після прийняття судом 1-ї інстанції рішення по суті позовних вимог, про що сторони складають акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.1 Договору для надання правової допомоги Клієнту, Адвокатське бюро призначає адвоката Васильцова Віктора Михайловича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 244, видане 27.10.2006 року КДКА Сумської області), а також може залучати адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю СМ № 000547, видане 01.10.2018 року Радою адвокатів Сумської області), які можуть діяти як разом, так і кожен окремо та які залучаються на підставі окремих договорів, укладених з Адвокатським бюро.

На підтвердження витрат на правову допомогу в матеріалах справи наявні: договір №01-01/24 від 11.01.2024 про надання професійної правничої допомоги; договір №01-01/1/24 про надання професійної правничої допомоги від 11.01.2024; ордер на надання правничої (правової допомоги); додаткова угода №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 11.01.2024 №0101-24; платіжна інструкція про сплату позивачем послуг з правової допомоги у розмірі 4 000 грн від 01.08.2024 №5808.

Таким чином, наданими до суду доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 4000 грн, з яким погоджується і колегія суддів.

Вказана сума, на переконання суду апеляційної інстанції, є цілком обґрунтованою, реальною та співмірною правовідносинам, які були досліджені у межах цієї справи.

При цьому, колегія суддів враховує, що апелянт, заперечуючи проти такого розміру відшкодування, ані в позові, ані в апеляційній скарзі не співмірність вказаної суми витрат не довело та не обґрунтувало, обмежившись лише посиланням на те, що розмір витрат у сумі 4000 грн не підтверджений належними аргументами, які б доводили необхідність та неминучість понесення правничих витрат.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 252, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 480/834/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова