Постанова

від 28.11.2024 по справі 160/7727/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2024 року справа № 160/7727/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 160/7727/24 (суддя Златін С.В.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ШЕВЧЕНКО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач): від 10.01.2024 року №№ 0013822410, 0013832410, 0013842410, 0013852410, 0013862410; від 15.01.2024 року № 0021650708; від 16.01.2024 року №№ 0022820704, 0022800704 та рішення № 0013872410 про застосування штрафних санкцій від 10.01.2024 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позовні вимоги були задоволені частково. Так, суд:

-визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 року № 0021650708 в частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 116 355,75 грн.;

-визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 року № 0022820704 в частині штрафу у розмірі 216 070,53 грн.;

-визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 року № 0022800704 в частині нарахованого податкового зобов`язання у розмірі 168 943 грн. та штрафу у розмірі 42 235,75 грн.;

-визнав частково протиправним та скасував рішення № 0013872410 про застосування штрафних санкцій від 10.01.2024 року в частині штрафу у розмірі 133 148,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Додатковим рішенням суду від 10 липня 2024 у даній справі клопотання позивача про розподіл судових витрат у справі було задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі просив додаткове рішення скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Скарга обґрунтована тим, що судом неправомірно задоволено позовні вимоги позивача, та, відповідно, безпідставно стягнуто на його користь судові витрати. Скаржник звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження оплати послуг адвокатів.

Представником позивача було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає про безпідставність доводів скаржника.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи та обґрунтування апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

У клопотанні про розподіл судових витрат, представником позивача вказано, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 33 000грн..

Суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання, вказав, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак, приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу лише у розмірі 25 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що додаткове рішення ухвалене судом з дотриманням вимог КАС України.

У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвіс» укладеного договір про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2024 року.

У додатку №3 до вказаного договору сторони погодили перелік послуг (консультація, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, представництво інтересів позивача у суді, кількість годин витрачених адвокатом та вартість однієї години роботи адвоката, загалом 30 годин та 30 000 грн.

У матеріалах справи міститься копія акту приймання передачі від 27.06.2024 року на суму 33000 грн., у якому сторони визначили детальний опис виконаних робіт та їх вартість 33 000 грн., кількість витрачених годин адвоката 33 годин

Сторони у договорі погодили, що гонорар адвоката підлягає сплаті позивачем протягом 15 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

У матеріалах справи міститься також копія ордеру про надання правничої (правової) допомоги адвоката та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України).

Натомість положеннями п.2 ч.1ст.134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Закон №5076- VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність та відповідність наданих послуг видам адвокатських послуг, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних адвокатом робіт, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд обґрунтовано прийшов до висновків про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та зменшення розміру заявленої суми витрат на правничу професійну допомогу.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі не наводить доводів чи підстав для зменшення визначеної судом суми до відшкодування. Не зазначає відповідач і підстав, за яких можливо було б стверджувати про порушення судом норм КАС України при обрахунку суми витрат, які підлягали відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Дослідивши матеріали справи, аргументи сторін, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 160/7727/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 28.11.2024р..

Повний текст постанови виготовлено 06.12.2024р..

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак