Постанова

від 05.12.2024 по справі 400/15113/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15113/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (суддя Брагар В.С., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 11.03.2024) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛДВІНА-УКРАЇНА" про надання дозволу на погашення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

12.12.2023 Головне управління ДПС у Миколаївській області звернуло до адміністративного суду з позовом до ТОВ "МОЛДВІНА-УКРАЇНА", в якому просило надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 80094,52 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 04.04.2023 №50/14-29-13-02-11.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

На обґрунтування поданої скарги апелянтом зазначається, що ГУ ДПС у Миколаївський області було належним чином, у відповідності до діючого податкового законодавства, здійснено усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Проте, судом першої інстанції не було проаналізовано положення статті 95 ПК України у повному обсязі, та не прийнято до уваги, що контролюючий орган може застосувати процедуру стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків без звернення до суду у випадку, якщо виникнення податкового боргу було спричинено у результаті самостійно задекларованих сум грошових (податкових) зобов`язань, які є узгодженими з моменту закінчення строку їх сплати, не підлягають оскарженню відповідно до п. 56.1.1 ст. 56 ПК України.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за ТОВ "МОЛДВІНА-УКРАЇНА" рахується непогашений податковий борг на загальну суму 80 094,52 грн., який виник на підставі податкових декларацій, поданих до податкового органу.

Контролюючим органом були вжиті заходи щодо стягнення заборгованості:

- виставлено податкову вимогу від 31.05.2021 №0030230-1302-1403, яка була направлена платнику;

- описано майно в податкову заставу згідно акту опису майна від 04.04.2023 №50/14-29-13-02-11;

- здійснювались відправлення інкасових доручень (розпоряджень) на рахунки ТОВ "МОЛДВІНА-УКРАЇНА" для стягнення податкового боргу відповідно до Рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 29.03.2023 №100/4-1429-1403.

Посилаючись на те, що вчиненні заходи не призвели до повного погашення податкового боргу, ГУ ДПС у Миколаївській області звернуло до суду з даним адміністративним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог податкового органу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було виконано необхідні умови щодо стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника, а податковий борг не підтверджений судовими рішеннями, як того вимагає п. 95.3 ст. 95 ПК України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно із підпунктом 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Таким чином, при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. Тобто при застосуванні приписів статті 95 ПК України з`ясування вказаних обставин є першочерговим.

Частиною другою статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що з метою здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів контролюючим органом були направлені інкасові доручення на рахунки ТОВ "МОЛДВІНА-УКРАЇНА" до установ банків, однак борг не було стягнуто з рахунків, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, судом першої інстанції були дослідженні інкасові доручення, які направлялись контролюючим органом до АКБ "ІНДУСТРІАДБАНК" №780 від 24.04.2023, №774 від 24.04.2023, №776 від 24.04.2023, №786 від 24.04.2023, №788 від 24.04.2023, №778 від 24.04.2023 (а.с. 18-20) та встановлено, що вони були повернути без виконання не через відсутність коштів на рахунках позивача, а у зв`язку із арештом коштів за іншим виконавчим документом.

Верховний Суд пунктом 17 постанови від 28.01.2020 у справі №520/3516/19 виснував, що особливості погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі встановлені статтею 95 Податкового кодексу України, приписи якої передбачають надання контролюючим органом доказів здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, або відсутності таких коштів станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом.

Ураховуючи, що позивачем не було надано суду належних доказів відсутності коштів на рахунках ТОВ "МОЛДВІНА-УКРАЇНА", позовні вимоги ГУДПС не підлягають задоволенню через їх недоведеність.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним, проте з мотивів, наведених у цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року змінити в його мотивувальній частині, виклавши її в редакції, наведеній у цій постанові.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.6 ст.12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов