Постанова

від 06.12.2024 по справі 520/15408/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 р. Справа № 520/15408/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 23.09.24 у справі № 520/15408/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ВЕРБІВСЬКЕ"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АГРОФІРМА "ВЕРБІВСЬКЕ" (далі за текстом також - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідачі), у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747448/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 28.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747447/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 27.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8755180/00488941 від 05.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 26.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747446/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 30.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Вербівське» податкові накладні № 10 від 28.01.2023; № 14 від 27.01.2023; № 15 від 26.01.2023; № 21 від 30.01.2023 датою їх фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747448/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 28.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747447/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 27.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8755180/00488941 від 05.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 26.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747446/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 30.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Вербівське» податкові накладні № 10 від 28.01.2023; № 14 від 27.01.2023; № 15 від 26.01.2023; № 21 від 30.01.2023 датою їх фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ВЕРБІВСЬКЕ" сплачений судовий збір у сумі 9689 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6056 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області зазначило, що ухвалюючи рішення, Харківський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року, а також пунктів 4, 5, 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за №520. Вказує, що позивачем за податковими накладними, стосовно яких виникли спірні правовідносини, не надано первинні документи, визначені чинним законодавством, а отже рішення Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийняті відповідно до чинного законодавства. Просить урахувати, що позивач звернувся до суду з пропуском визначеного строку, проте суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позов Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ВЕРБІВСЬКЕ" без розгляду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "АГРОФІРМА "ВЕРБІВСЬКЕ", код ЄДРПОУ 00488941, зареєстровано у встановленому законодавством порядку як суб`єкт господарювання.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є: 64219, Харківська область, Балаклійський район, село Вербівка, вул. Пришкільна, буд. 26.

На податковий облік позивача взято 02.12.2002, перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області Балаклійська ДПІ (Балаклійський район).

Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, згідно коду КВЕД-2010 01.11.

Позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» укладено договір поставки № К2301-0190 від 16.01.2023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити й передати, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію пшеницю м`яку 3-го класу код товару згідно з УКТ ЗЕД 1001, насипом відповідно до умов дійсного договору. Згідно з п. 3.1 договору кількість товару 650,000 метричних тон +/-5% за вибором покупця (згідно із даними, зазначеними у залізничній накладній). Зазначена кількість може змінюватися за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди. Вага є остаточною відповідно до даних, вказаних у відповідній залізничній накладній. Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна товару за дійсним договором за 1 метричну тонну становить 5175,44 грн та додатково податок на додану вартість 724,56 грн, що разом становить 5900,00 грн (п`ять тисяч дев`ятсот гривень, 00 копійок). Ціна договору розуміється як FCA Балаклійське ХПП, включаючи вартість завантаження вагону та інші витрати, пов`язані з роботою елеватора під час завантаження тощо. Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язується передати товар на умовах FCA Балаклійське ХПП, Залізниця, ст. Балаклія код Південна, надалі «Пункт відвантаження / місце поставки». Умови поставки визначаються й розуміються у відповідності з «Інкотермс» 2010 р., в частині, що не суперечить положенням цього договору. Відповідно до п. 5.2 договору товар, зазначений у п. 1.1 дійсного договору, повинен бути відвантажений та поставлений у якості й кількості, зазначеній у розділах 2 та 3 цього договору, за адресою, зазначеною в п. 5.1, у період з 16.01.2023 до 10.02.2023 (надалі «строк поставки»). Поставка товару насипом. Норма відвантаження становить 420 тон за одну добу. Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою поставки є дата у відповідній електронній залізничній накладній, поставлена під час її оформлення на станції відправлення товару. З моменту прийняття товару до перевезення, а саме оформлення залізничної накладної, усі ризики, пов`язані з втратою товару, переходять до покупця. Відповідно до положень п. 6.1 договору покупець здійснює 86% оплати за товар (передоплата частинами допускається) в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання документів, перелічених в цьому п. 6.1 договору. Кінцева оплата за цим договором здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) днів після вивантаження товару за умови отримання наступних документів: а) рахунка на оплату на кінцеву кількість товару; б) постачальник зобов`язується надати покупцеві податкову накладну та, при необхідності, РК (розрахунок коригування), на відповідну партію поставленого товару (балансова податкова на партію товару) в електронному вигляді, належним чином оформлені у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема з обов`язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України з дати першої події. Найменування товару у податковій накладній/РК повинно відповідати найменуванню у договору, видатковій накладній та рахунку на оплату.

На виконання умов договору позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» 348,25 т пшениці м`якої 3-го класу, на підтвердження чого складено та підписано видаткову накладну № 10 від 28 січня 2023 року.

Крім того, покупцем надано постачальнику залізничну накладну №43107895 від 28.01.2023.

Позивачем оформлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» рахунок на оплату № 6 від 28 січня 2023 року.

На підставі платіжної інструкції № 31808428 від 07.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» сплачено на користь ПРАТ «АФ «Вербівське» 2021 590,35 грн. Розрахунки з постачальником відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за відповідний період.

На виконання вимог п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України позивачем як постачальником товару за першою подією (дата поставки товару) складено в установлений термін податкову накладну № 11 від 28.01.2023 на суму 2350686,45 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 288680,79 грн, та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначеної податкової накладної було зупинено, про що свідчить квитанція № 9024069542 від 14.02.2023, згідно з якою в якості підстави зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН зазначено: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 28.01.2023 року № 11 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/ послуги 1001, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо: показник «D» = 25.9128 %, «P» = 780198.31. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Позивач, не погодившись із зупиненням реєстрації зазначеної податкової накладної, подав 19.04.2023 контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, із поясненням, що була реалізована пшениця власного виробництва врожаю 2021 року, до якого долучено: копію видаткової накладної № 10 від 28.01.2023; копію звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році (форма № 29-сг (річна); копію платіжної інструкції № 31808428 від 07.02.2023; копію рахунку на оплату № 6 від 28 січня 2023 року; копію залізничної накладної №43107895 від 28.01.2023; копію договору поставки № К2301-0190 від 16.01.2023.

За результатами розгляду поданих повідомлень з додатками комісією Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 8747448/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 28.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з «ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку», а в графі «Додаткова інформація» не зазначено жодної інформації.

З метою підтвердження правомірності формування вказаної податкової накладної позивачем до суду додатково подано: копії складських квитанцій на зерно № 5 від 12.07.2021; № 12 від 14.07.2021, № 16 від 15.07.2021, № 18 від 19.07.2021; № 32 від 21.07.2021, договору складського зберігання зерна від 01.07.2021, листа вих. № від 25.01.2023 (про відвантаження у залізничні вагони зерна пшениці 3 кл. та кукурудзи 3 кл.); довіреності № 2 від 25.01.2023; реєстрів товарно-транспортних накладних на прийняту пшеницю зерновим складом в 2021 році; акта про надання послуг № 44 від 30.04.2023 (щодо зберігання пшениці 3 кл., відвантаження з/д), звіту про використання добрив і пестицидів під урожай 2021 року (форма № 9-сг (річна).

Також під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» укладено договір поставки №К2301-0191 від 16.01.2023, а також додаткову угоду № 4 від 30.01.2023 до цього договору. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити й передати, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію кукурудзу 3-го класу код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005, насипом відповідно до умов дійсного договору. Згідно з п. 3.1 вказаного договору кількість товару 650,000 метричних тон +/-5% за вибором покупця (згідно даних, зазначених у залізничній накладній). Зазначена кількість може змінюватися за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди. Вага є остаточною відповідно до даних, вказаних у відповідній залізничній накладній. Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна товару за договором за 1 метричну тонну становить 5175,44 грн із додатковим податком на додану вартість 724,56 грн, що разом становить 5900,00 грн. Ціна договору розуміється як FCA Балаклійське ХПП, включаючи вартість завантаження вагону та інші витрати, пов`язані з роботою елеватора під час завантаження тощо.

Додатковою угодою № 4 від 30.01.2023 до цього договору внесено зміни та додано новий абзац 2 до п. 4.1 такого змісту: «Ціна товару за дійсним договором за 208,200 метричних тон становить 3565,79 грн, крім того ПДВ - 499,21 грн, разом 4065,00 грн (чотири тисячі шістдесят п`ять гривень 00 копійок). Ціна договору розуміється як FCA Балаклійське ХПП, включаючи вартість завантаження вагону та інші витрати, пов`язані з роботою елеватора під час завантаження тощо».

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язується передати товар на умовах FCA Балаклійське ХПП, Залізниця, ст. Балаклія код Південна, надалі «Пункт відвантаження / місце поставки». Умови поставки визначаються й розуміються у відповідності з «Інкотермс» 2010 р., в частині, що не суперечить положенням цього договору. Відповідно до п. 5.2 договору товар, зазначений у п. 1.1 договору, повинен бути відвантажений та поставлений за якістю й кількістю, зазначеним у розділах 2 та 3 цього договору, за адресою, зазначеною в п. 5.1, у період з 16.01.2023 до 10.02.2023 (далі «строк поставки»). Поставка товару насипом. Норма відвантаження становить 420 тон за одну добу. Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою поставки є дата у відповідній електронній залізничній накладній, поставлена під час її оформлення на станції відправлення товару. З моменту прийняття товару до перевезення, а саме оформлення залізничної накладної, усі ризики, пов`язані з втратою товару, переходять до покупця. Відповідно до положень п. 6.1 договору покупець здійснює 86% оплати за товар (передоплата частинами допускається) в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання документів, перелічених в цьому п. 6.1 договору. Кінцева оплата за цим договором здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) днів після вивантаження товару за умови отримання наступних документів: а) рахунка на оплату на кінцеву кількість товару; б) постачальник зобов`язується надати покупцеві податкову накладну та, при необхідності, РК (розрахунок коригування), на відповідну партію поставленого товару (балансова податкова на партію товару) в електронному вигляді, належним чином оформлені у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема з обов`язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України з дати першої події. Найменування товару у податковій накладній / РК повинно відповідати найменуванню у договору, видатковій накладній та рахунку на оплату.

На виконання умов договору позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» 687,80 т кукурудзи 3-го класу, на підтвердження чого складено та підписано видаткові накладні № 13 від 27.01.2023, № 14 від 26.01.2023; № 9 від 30.01.2023.

Крім того, покупцем надано постачальнику залізничні накладні №43096981 від 26.01.2023, № 43102854 від 27.01.2023, № 43116672 від 30.01.2023.

Позивачем оформлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» рахунки на оплату № 8 від 26.01.2023; № 5 від 27.01.2023; № 3 від 30.01.2023.

На підставі платіжних інструкцій № 31824359 від 22.02.2023, № 31824170 від 22.02.2023; № 31814869 від 13.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» сплачено на користь позивача 3161 337,53 грн. Розрахунки з постачальником позивачем відображені в бухгалтерському обліку останнього, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за відповідний період.

На виконання вимог п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України позивачем як постачальником товару за першою подією (дата поставки товару) складено в установлений термін та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних такі податкові накладні: № 14 від 28.01.2023 на суму 2350686,45 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 288680,79 грн; № 15 від 26.01.2023 на суму 2012490,54 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 247147,96 грн; № 21 від 30.01.2023 на суму 846333,13 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 103935,65 грн.

Реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 14 від 28.01.2023 зупинено, про що свідчить квитанція № 9024047372 від 14.02.2023, згідно з якою в якості підстави зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН зазначено: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 27.01.2023 року № 14 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/ послуги 1005, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо: показник «D» = 25.9128 %, «P» = 780198.31. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Відповідно до квитанції № 9030288368 від 21.02.2023 реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 15 від 26.01.2023 зупинено, а в якості підстави зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН зазначено: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 26.01.2023 року № 15 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/ послуги 1005, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо: показник «D» = 25.9128 %, «P» = 780198.31. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Відповідно до квитанції № 9031060635 від 22.02.2023 реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 21 від 30.01.2023 зупинено, а в якості підстави зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН зазначено: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 30.01.2023 року № 21 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/ послуги 1005, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо: показник «D» = 25.9128 %, «P» = 780198.31. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Позивач, не погодившись із зупиненням реєстрації зазначених податкових накладних, подав контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, із поясненням, що була реалізована кукурудза 3-го класу врожаю 2021 року, до якого долучено: копії видаткових накладних № 13 від 27.01.2023, № 14 від 26.01.2023; № 9 від 30.01.2023; копію звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році (форма № 29-сг (річна); копії платіжних інструкцій № 31824359 від 22.02.2023, № 31824170 від 22.02.2023; № 31814869 від 13.02.2023; копію договору поставки № К2301-0191 від 16.01.2023; копію додаткової угоди № 4 від 30.01.2023 до договору поставки № К2301-0191 від 16.01.2023; копії залізничних накладних №43096981 від 26.01.2023, № 43102854 від 27.01.2023, № 43116672 від 30.01.2023; копії рахунків на оплату № 8 від 26.01.2023; № 5 від 27.01.2023; № 3 від 30.01.2023; копію залізничної накладної №43107895 від 28.01.2023.

За результатами розгляду поданих повідомлень з додатками комісією Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято такі рішення:

- № 8747447/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 27.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 8755180/00488941 від 05.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 26.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- № 8747446/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 30.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вищезазначених рішень Комісії підставою для відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних стало «ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку», а в графі «Додаткова інформація» не зазначено будь-якої інформації.

З метою підтвердження обставин здійснення господарських операцій позивач додатково подав до суду документи, які підтверджують походження товару внаслідок його вироблення саме позивачем: копії складських квитанцій на зерно № 184 від 23.09.2021; № 185 від 23.09.2021; № 232 від 20.10.2021; № 233 від 20.10.2021; № 242 від 20.10.2021, договору складського зберігання зерна від 01.07.2021, листа вих. № від 25.01.2023 (про відвантаження у залізничні вагони зерна пшениці 3 кл. та кукурудзи 3 кл.); довіреності № 2 від 25.01.2023; реєстрів товарно-транспортних накладних на прийняту кукурудзу зерновим складом в 2021 році; акта про надання послуг № 41 від 30.04.2023 (щодо зберігання кукурудзи 3 кл., відвантаження з/д), звіту про використання добрив і пестицидів під урожай 2021 року (форма № 9-сг (річна).

Скориставшись правом на оскарження рішень комісії про відмову в реєстрації спірних податкових накладних в судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень - Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах, що свідчить про неправомірність таких рішень.

Зважаючи на відсутність підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 за №1165 (далі - Порядок №1165).

Пунктом 2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

З урахуванням положень наведеної норми, колегія суддів зауважує, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості та деталізувати, у чому саме податкова накладна відповідає такому критерію.

Додатком 3 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій передбачено, що відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС.

Тобто цьому критерію операція відповідає, коли виконуються одночасно три нижченаведені умови, а саме: 1) товар/послуга з ПН, поданої на реєстрацію, не зазначені в Таблиці даних як такі, що поставляються (виготовляються) на постійній основі; 2) обсяг товару/послуги, зазначений у ПН/РК на плюс, становить не менше від величини залишку, який розраховується як різниця між обсягом придбання (увезення) такого товару/послуги, зазначеним у вхідних ПН/РК та МД, збільшеним в 1,5 рази, і обсягом їх постачання. Для розрахунку беруться придбання/постачання за період починаючи з 01 січня 2017 року (в обсягах не враховуються постачання товарів/послуг з пільгою і нульовою ставкою ПДВ); 3) у розрахованому залишку більше 50% "ризикових" груп товарів, визначених ДПС.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України визначений Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 за №520 (далі - Порядок №520).

Пунктами 2-6, 9-11 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Реєстрація податкової накладної може бути зупинена лише у порядку та на підставах, визначених Порядком №1165.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості та деталізувати у чому саме податкова накладна відповідає такому критерію, навести відповідні розрахунки та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Однією із підстав для відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання платником податків необхідних документів.

Як убачається з матеріалів справи, надіслана позивачу квитанція містить посилання на пункт 1 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки обсяг постачання товару/послуги 1001, 1005 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Разом з тим квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містили пропозиції щодо надання конкретних документів, які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних, що позбавило позивача можливості надати документи на підтвердження обґрунтованості складення податкової накладної.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 380/4146/22.

Враховуючи зміст квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних та відсутність конкретизації, які саме документи позивачу слід подати податковому органу, позивач направив контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копії первинних документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

Тобто у контролюючого органу станом на час розгляду комісією документів були письмові пояснення позивача з доданими документами, які ним долучено на власний розсуд з метою підтвердження відповідних господарських операцій.

Водночас контролюючий орган фактично не врахував надані позивачем пояснення та копії документів, відповідно до яких подано на реєстрацію податкові накладні.

Колегія суддів зауважує, що будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Отже, рішення контролюючого органу повинне відповідати критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та не породжувати його неоднозначного трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.07.2019 у справі №140/2093/18.

Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.

З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу щодо надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 квітня 2019 касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа №826/10649/17), від 28 жовтня 2019 року касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа №640/983/19).

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 у справі № 2540/3009/18, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваних рішеннях контролюючим органом не обґрунтовано, які саме документи, надані платником, складені з порушенням законодавства, чому документи платника не є достатніми для прийняття Комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Так, оскаржуваними рішеннями відмовлено в реєстрації спірних податкових накладних у зв`язку з «ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку», а в графі «Додаткова інформація» не зазначено жодної інформації.

В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операції поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

Колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 04.12.2018 у справі №821/1173/17, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19.

Отже, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість здійсненої операції та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних.

Водночас відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Вербівське» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747448/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 28.01.2023; № 8747447/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 27.01.2023; № 8755180/00488941 від 05.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 26.01.2023; № 8747446/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 30.01.2023, а тому позовні вимоги в частині визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов`язку зареєструвати спірні податкові накладні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкових накладних визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, складені Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Вербівське», днем їх подання на реєстрацію.

Твердження ГУ ДПС у Харківській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних позивача з посиланням на те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, є безпідставними та такими, що спростовуються наведеним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду з позовом у цій справі позивачем, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 24 червня 2024 року надав оцінку строкам звернення позивача до суду.

Так, суд першої інстанції, урахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/7095/22, та доводи представника позивача, зазначені у заяві про поновлення строку на звернення до суду, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду і поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Тобто суд першої інстанції надав оцінку строкам звернення до суду позивача з позовною заявою у цій справі та правомірно визнав поважними причини пропуску такого строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи ГУ ДПС у Харківській області про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на оплату правової допомоги, понесених позивачем у суді, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 23.10.2018 у справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість усталена судова практика свідчить, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Як убачається з матеріалів справи, 30.05.2024 між Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Вербівське» та Адвокатським об`єднанням «Тауер» укладено договір № 30/05/24 про надання правничої допомоги.

Також, 30.05.2024 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Тауер» укладено додаткову угоду до договору № 30/05/24 про надання правничої допомоги від 30.05.2024, умовами якої передбачено домовленість сторін про те, що об`єднання надає послуги за договором у вигляді складання та подання до суду позовної заяви (адміністративного позову), інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, апеляційних скарг, представництва прав та інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Вербівське» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8747448/00488941 від 04.05.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 28.01.2023; № 8747447/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 27.01.2023; № 8755180/00488941 від 05.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 26.01.2023; № 8747446/00488941 від 04.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 30.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Приватним акціонерним товариством «Агрофірма «Вербівське» податкові накладні № 11 від 28.01.2023; № 14 від 27.01.2023; № 15 від 26.01.2023; № 21 від 30.01.2023 датою їх фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до зазначеної додаткової угоди від 30.05.2024 до договору № 30/05/24 про надання правничої допомоги від 30.05.2024, а саме п.2, сторони домовились, що за надання об`єднанням правничої допомоги за договором встановлюється оплата у вигляді фіксованої ставки адвокатського гонорару за годину роботи, що становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 (3028,00 грн) та складає 1514,00 грн, а за участь в одному судовому засіданні встановлюється фіксована ставка адвокатського гонорару, що складає 2000,00 гривень.

Загальна вартість наданої правничої допомоги визначається сторонами в актах про надані послуги (правничу допомогу).

Порядок оплати послуг передбачено п. 3 додаткової угоди від 30.05.2024 до договору № 30/05/24 про надання правничої допомоги від 30.05.2024, а саме: клієнт зобов`язується здійснити оплату за надання об`єднанням правничої допомоги за договором на п/р НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня підписання акту про надані послуги (правничу допомогу) або в інший строк, якщо такий строк встановлений сторонами в акті про надані послуги (правничу допомогу), в розмірі, визначеному сторонами в акті про надані послуги (правничу допомогу).

29.10.2024 сторони за Договором № 30/05/24 про надання правничої допомоги від 30.05.2024 підписали Акт про надані послуги (правничу допомогу) № 2, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 3028,00 грн.

Зазначений Акт про надані послуги (правничу допомогу) № 2 від 29.10.2024 за Договором № 30/05/24 про надання правничої допомоги від 30.05.2024 містить детальний опис виконаних робіт, а саме: складання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 520/15408/24.

Відповідно до п. 3 Акта про надані послуги (правничу допомогу) № 2 від 29.10.2024 Клієнт зобов`язується здійснити повну оплату Об`єднанню за надані послуги (правничу допомогу) згідно з цим Актом протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня підписання цього Акта.

Колегія суддів, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).

Разом з цим колегія суддів ураховує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 056 грн.

Враховуючи предмет спірних правовідносин, повне задоволення позовних вимог, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин, а також те, що спір виник внаслідок протиправних дій Головного управління ДПС у Харківській області, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу підлягають стягненню у сумі 6 056 грн.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, а також враховуючи предмет позову та обставини справи, суть наданих послуг (виконаних робіт), дійшов висновку, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у суді апеляційної інстанції, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області в сумі 3 028 грн.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 520/15408/24 залишити без змін.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "АГРОФІРМА "ВЕРБІВСЬКЕ" (ЄДРПОУ 00488941) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова