Рішення

від 06.12.2024 по справі 917/760/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024м. ДніпроСправа № 917/760/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКПА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Теслі Світлани Іванівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором оренди

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Теслі Світлани Іванівни і просило суд стягнути з ОСОБА_1 основний борг у розмірі 50 519,77 грн., пеню у розмірі 24 097,35 грн., 3% річних у розмірі 1 901,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 392,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди № 9 від 17.12.2019 в частині повної та своєчасної оплати орендованого майна.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.05.2023 передано матеріали справи № 917/760/23 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду матеріали позовної заяви передано для розгляду судді Красоті О.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023.

Ухвалою суду від 13.06.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: письмові уточнення стосовно правового статусу Відповідача - Теслі Світлани Іванівни; письмові уточнення стосовно місцезнаходження Відповідача; належні докази надіслання Відповідачу копії позовної заяви з додатками.

19.06.2023 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої зокрема додано уточнену позовну заяву щодо правового статусу Відповідача та його місцезнаходження, в якій він просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Теслі Світлани Іванівни основний борг у розмірі 50 519,77 грн., пеню у розмірі 24 097,35 грн., 3% річних у розмірі 1 901,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 392,54 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.09.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд:

- поновити пропущений процесуальний строк на подачу відзиву на позов та прийняти його до розгляду;

- застосувати загальний та спеціальний строки позовної давності до грошових вимог Позивача;

- відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу відзиву на позов мотивоване тим, що на дату написання відзиву Відповідач не отримав ані засобами поштового зв`язку, ані електронною поштою жодних документів у справі. Про наявність справи Відповідач дізнався з особистої бесіди з Позивачем 22.08.2023. Тоді ж, за допомогою сервісу "Електронний суд" Відповідач роздрукував наявні там документи, а саме позовну заяву за № 03/05 від 03.05.2023 з додатками та ухвали судів від 15.05.2023, від 13.06.2023, від 26.06.2023. При цьому, уточнена позовна заява, надана суду на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2023, не надходила, тому Відповідач готував відзив на позов на позовну заяву за № 03/05 від 03.05.2023. Відповідач зазначає, що намагався врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, про що деякий час велись перемовини з Позивачем. Однак ці спроби виявились безрезультатними. У зв`язку з цим Відповідач просив суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подачу відзиву на позов та поновити його.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи доводи Відповідача, суд вбачає підстави для його задоволення та приймає відзив на позов.

У відзиві на позов Відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що сумлінно та у повному обсязі сплачував належні платежі, однак із введенням з 12.03.2020 на території України карантину магазини не працювали, що перешкоджало веденню господарської діяльності Відповідача та, відповідно, отриманню прибутку, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах. Саме для здійснення такої діяльності було орендоване приміщення у Позивача. Відповідач вважає, що всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, Позивач неправомірно розрахував пеню за період, який перевищує шестимісячний. Так, на момент укладення Договору Відповідач не знав та не міг дізнатись про майбутні зміни у законодавстві щодо збільшення періоду нарахування пені, які відбулись 02.04.2020 у зв`язку із введенням з 12.03.2020 на території України карантину. У протилежному випадку Відповідач не уклав би Договір або уклав би його на інших умовах, наприклад, зменшив розмір пені тощо. Тому Відповідач вважає нарахування пені протягом строку дії карантину таким, що не відповідає положенням законодавства і не може бути визнаним судом правомірним. До того ж, розмір пені становить майже половину від суми основного боргу, що виходить за межі справедливості, добросовісності та розумності, а отже, у будь-якому випадку, не може бути стягнута судом у заявленому розмірі. Крім того, Відповідач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за Договором, однак в силу об`єктивних обставин, які відбулись незалежно від волі Відповідача, та були невідворотними подіями (встановлення з 12.03.2020 карантину, а потім введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні), майновий стан Відповідача значно погіршився, оскільки всі ці обставини негативно вплинули на бізнес Відповідача. Також Відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини (введення воєнного стану в Україні), вважає, що неналежне виконання Договору не є наслідком його неправомірних дій і виключає наявність вини, тому він має бути звільнений від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором внаслідок дії непереборної сили. До того ж, на думку Відповідача, строк позовної давності щодо боргу за комунальні послуги за період квітень травень 2020 року сплив (рахунок на оплату № 70 від 13.05.2020, рахунок № 129 від 15.07.2020 в частині боргу за травень 2020 року), а отже, не можуть бути вираховані з гарантійного платежу у розмірі 16 720,00 грн., який був внесений Відповідачем. Крім того, Відповідач вважає, що Позивач заявив позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період квітень листопад 2021 року з пропуском строку позовної давності. На думку Відповідача, Позивач надав суду невірний розрахунок боргу з орендної плати, що, у свою чергу, призвело до неправильного арифметичного розрахунку та періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Тому Відповідач надав власний розрахунок боргу з орендної плати за періоди, зазначені у позові, згідно з яким основний борг складає 40 244,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" (далі Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Теслею Світланою Іванівною (далі Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 9 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) на умовах, викладених у Договорі і невід`ємних Додатках до нього, Приміщення в Нежитловій будівлі № 1-31, загальною площею 41,8 кв.м. Сторони узгодили розмір припустимої погрішності при визначенні Площі Приміщення до +/-2% від вищезгаданої Площі Приміщення, за наявності якої розмір будь-яких платежів, передбачених Договором, не підлягає зміні або корегуванню. Остаточна Площа Приміщення повинна включати площу підніжжя колон, що знаходяться в Приміщенні, площа фрагментів капітальної стіни усередині Приміщення, проте, не більше ніж 0,3 кв.м кожен. У Площу Приміщення не зараховується площа технічних шахт.

Згідно з п. 1.2 Договору орендоване Приміщення знаходиться на першому поверсі Нежитлової будівлі як визначено у Витязі з поверхового плану Нежитлової будівлі, що додається до Договору у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 1.3 Договору на дату підписання Договору, за даними обліку Орендодавця, вартість Приміщення (майна), з урахуванням його індексації, складає 16 720,00 грн.

На Приміщення проводяться амортизаційні відрахування, розмір яких визначається згідно з діючими нормативами. Амортизаційні відрахування на Приміщення залишаються у розпорядженні Орендодавця і використовуються ним згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.4 Договору мета користування Приміщення Орендарем здійснення господарської діяльності згідно з Торгівельним профілем Орендаря (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з п. 1.5 Договору Орендар також має право протягом терміну оренди користуватись спільно з усіма іншими користувачами і відвідувачами Нежитлової будівлі Загальними Площами.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що термін оренди Приміщення за Договором триває до 01.01.2021.

2.1.1 Орендодавець передає Орендарю Приміщення в орендне користування в день підписання Акту прийому-передачі Приміщення в оренду. Передача Приміщення за Договором не спричиняє переходу права власності на Приміщення до Орендаря.

2.1.2 Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю Приміщення із орендного користування в день закінчення терміну оренди.

Відповідно до п. 2.2 Договору до закінчення терміну оренди і за умови, що Орендар виконує всі свої зобов`язання за Договором, орендна може бути продовжена на додатковий термін відповідно до умов і положень, що будуть спільно узгоджені сторонами. Для продовження оренди Орендар письмово повідомляє Орендодавця про бажання продовжити оренду не пізніше ніж за 2 календарних місяці до закінчення терміну оренди за Договором.

Згідно з п. 2.4 Договору Приміщення передаються Орендодавцем та приймаються Орендарем за Актом прийому-передачі оренду Приміщення у строк до 17.12.2019, в якому відображається відповідна інформація про Приміщення і його стан. До початку терміну оренди Орендар не має права здійснювати яку-небудь діяльність у Приміщенні, в кормі здійснення оздоблювальних робіт, обладнання Приміщень в порядку, попередньо письмово узгодженому сторонами.

За умовами п. 2.5 Договору у разі закінчення терміну оренди, дострокового припинення або розірвання Договору у порядку, передбаченому законодавством України або Договором, Приміщення передається (повертається) Орендарем Орендодавцю за Актом прийому-передачі (повернення) Приміщень. Приміщення вважається переданим (поверненим) з моменту підписання сторонами відповідного Акту прийому-передачі (повернення) Приміщень, в якому вказана відповідна інформація про Приміщення та його стан на момент повернення.

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 Договору Орендар виконує такі зобов`язання і несе обов`язки відповідно до Договору: фінансові зобов`язання. Орендар своєчасно виконує свої фінансові зобов`язання, встановлені Договором. Орендар зобов`язаний надати Орендодавцю гарантію як забезпечення фінансових зобов`язань за Договором, згідно з п. 5.1.3 Договору.

Згідно з пп. 4.1.8 п. 4.1 Договору Орендодавець має такі права відповідно до Договору: повідомлення про припинення оренди. Орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку за наявності таких обставин, зокрема якщо Орендар не сплачує або частково не сплачує оренду плату та/або комунальні, експлуатаційні та Додаткові платежі впродовж 3 місяців поспіль.

За наявності обставин, вказаних вище, Договір вважається припиненим на 20-й календарний день після виникнення відповідної обставини, і отримання Орендарем письмового повідомлення Орендодавця про припинення дії Договору на відповідну дату. Якщо Орендодавцем вказане повідомлення не було направлено, Договір зберігає свою силу. При достроковому припиненні Договору відповідно до цього пункту Договору Орендар зобов`язаний звільнити Приміщення відповідно до п. 3.2.15 Договору, при цьому нарахування орендної плати та інших платежів здійснюється до дати фактичного звільнення приміщення.

За умовами пп. 4.1.10 п. 4.1 Договору Орендодавець має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Орендаря за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

Відповідно до п. 5.1 Договору орендні платежі і порядок їх розрахунків. Сума, порядок і терміни внесення орендних платежів за користування Приміщення встановлюються у такому порядку:

5.1.1 Щомісячна оренда плата. Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за Договором в сумі складає 16 720,00 грн. за місяць.

Орендодавець має право змінювати розмір орендної плати за місяць не частіше одного разу на рік та не менше 10% від розміру орендної плати за останній місяць попереднього періоду, яка сплачувалась Орендарем до такого підвищення. Перша зміна розміру плати за оренду можлива не раніше ніж через один рік дії Договору. Про таке підвищення Орендодавець письмово повідомляє Орендаря за 30 календарних днів та про що сторони вносять зміни до Договору шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

При сплаті орендної плати ПДВ нараховуються та сплачується згідно з діючим податковим законодавством.

5.1.2 Порядок внесення орендних платежів. Орендні платежі вносяться на банківський рахунок Орендодавця щомісячно авансом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Не дивлячись на те, що для зручності Орендаря Орендодавець до першого числа кожного місяця виставляє Орендарю рахунки, Орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі не пізніше вказаної дати, незалежно від факту отримання Орендарем таких рахунків.

Орендний платіж за перший та останній неповні календарні місяці терміну оренди за Договором розраховується пропорційно кількості днів у такому неповному місяці.

Орендна плата за перший неповний календарний місяць терміну оренди за Договором належить до внесення на банківський рахунок Орендодавця впродовж 3 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі Приміщення в оренду.

5.1.3 Порядок зарахування Гарантійних платежів. Після підписання Договору Орендар зобов`язаний сплатити гарантійний платіж у розмірі: складає 16 720,00 грн.

Гарантійний платіж, внесений Орендарем, у випадку належного виконання останнім фінансових зобов`язань протягом строку дії Договору, повертається Орендодавцем Орендарю не пізніше 5 банківських днів із дати повернення останнім Приміщення (п. 2.5 Договору). Гарантійний платіж за Договором може зараховуватись в рахунок орендної плати за останній повний календарний місяць оренди.

Із суми Гарантійного платежу Орендодавець може після та за умови настання відповідного юридичного факту утримати суми у розмірі виниклих у останнього дійсних грошових вимог до Орендаря, зокрема зі сплати несплачених Орендарем Фінансових зобов`язань, сум, необхідних для усунення наслідків пошкоджень Приміщення або інженерних комунікацій, спричинених з вини Орендаря, і т.п.

У випадку здійснення такого утримання (зарахування, заліку) відповідних коштів із суми Гарантійного платежу, Орендар зобов`язаний поповнити його протягом 5 банківських днів на відповідну суму утримання.

Сума Гарантійного платежу за останній повний календарний місяць оренди підлягає коригуванню у відповідності до п. 5.1.1 Договору.

За умовами п. 5.2 Договору Комунальні та Експлуатаційні платежі і порядок розрахунку. Вартість експлуатаційних та комунальних послуг не включена у вартість оренди та сплачується окремо згідно виставлених рахунків.

Орендар сплачує (відшкодовує Орендодавцю) вартість комунальних послуг у такому порядку:

5.2.1 Орендар користується всіма Комунальними та Експлуатаційними послугами, що надаються в Нежитловій будівлі, у т.ч. відносно Загальних площ.

Питання надання вказаних послуг і доступу до них регулюються Правилами в Положеннями Нежитлової будівлі.

5.2.2 з моменту підписання Акту прийому-передачі для виконання ремонтних робіт Орендар відшкодовує Орендодавцю комунальні витрати зі споживання електроенергії, тепла і водопостачання, які оплачуються за тарифами, що встановлюються відповідними державними і комунальними органами на підставі показань приладів обліку (який встановлюється Орендодавцем) чи пропорційно Площі Приміщення. Показники лічильників знімають до 03 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата комунальних витрат впродовж проведення внутрішніх ремонтно-оздоблювальних робіт здійснюється протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідного рахунку від Орендодавця.

5.2.3 з моменту підписання акту прийому-передачі в оренду Приміщення Орендар (окремо від сплати орендної плати) сплачує/відшкодовує Орендодавцю комунальні платежі. Комунальні послуги оплачуються за тарифами, що встановлюються відповідними державними і комунальними органами і/або обслуговуючими організаціями, на підставі показань приладів обліку і/або пропорційно Площі Приміщення.

5.2.4 Орендодавець за свій рахунок встановлює лічильники на електроенергію. Показники лічильників знімають до 03 числа місяця, наступного за розрахунковим. Послуги з теплопостачання і газопостачання Орендар відшкодовує пропорційно площі Приміщення до площі Нежитлової будівлі, у випадку якщо Орендар споживає такі послуги від мереж Орендодавця, і не забезпечує їх за власні кошти.

5.2.5 Комунальні платежі Орендар сплачує щомісяця на рахунок Орендодавця протягом 3 банківських днів з моменту надання Орендодавцем відповідного рахунку на сплату.

5.2.6 послуги зв`язку (телефон, радіо, Інтернет) надаються Орендарю безпосередньо організацією, яка має право на здійснення відповідної діяльності, на підставі договору між Орендарем і оператором цих послуг.

Згідно з п. 5.3 Договору Порядок використання платежів. Якщо в будь-який момент сума платежів, одержаних Орендодавцем від Орендаря за Договором, недостатня для покриття всіх фінансових зобов`язань Орендаря за Договором, такі платежі використовуються для виконання зобов`язань Орендаря у такому порядку:

а) компенсація будь-яких збитків або пошкоджень Нежитлової будівлі з вини Орендаря;

б) відшкодування Орендодавцю будь-яких витрат, понесених в ході примусового здійснення його прав за Договором;

в) відшкодування Орендодавцю будь-яких витрат, понесених в ході ремонту або обслуговування Приміщення від імені Орендаря або вивозу майна Орендаря з Приміщення;

г) будь-які штрафи або пені за Договором у випадку їх нарахування Орендодавцем;

е) прострочена орендна плата;

а також відносно будь-яких належних до сплати податків, платежі, одержані за Договором, розподіляються відповідно до чинного законодавства.

За умовами п. 5.4 Договору Інші положення про платежі. Всі платежі, що встановлені Договором, вносяться у гривнях банківським переказом на поточний банківський рахунок, вказаний Орендодавцем, в сумі, що належить до сплати на дату перерахування. Датою платежу є дата отримання на банківський рахунок одержувача суми платежу в повному обсязі, що підлягає сплаті за Договором. Кожна сторона Договору самостійно оплачує всі власні банківські витрати і всі передбачені чинним законодавством України податки і збори, пов`язані із здійсненням своєї господарської діяльності.

У разі закінчення терміну оренди чи достроковому припиненні Договору оренди орендні платежі нараховуються та підлягають сплаті Орендарем за період фактичного знаходження Приміщення у користуванні Орендаря по дату, яка вказується в Акті прийому-передачі (повернення) Приміщення Орендодавцю.

Відповідно до п. 5.5 Договору Пені за прострочення платежу. У випадку прострочення Орендарем будь-якого платежу Орендодавець має право нараховувати пеню. Пеня за прострочення будь-якого платежу нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення.

Згідно з п. 6.1 Договору Форс-мажор. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у разі форс-мажорних обставин, які, як обгрунтовано вважається, не залежать від сторін і безпосередньо позначаються на сторонах Договору. Обставини форс-мажору включають в себе: стихійні лиха, війни, озброєні конфлікти, епідемії та ін. Постраждала від форс-мажорної обставини сторона при першій нагоді повідомляє іншу сторону письмово про початок і припинення такої обставини. Постраждала від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до застосованого законодавства. Якщо форс-мажорна обставина продовжується більше 60 календарних днів, кожна сторона має право розірвати цей Договір шляхом пред`явлення письмового повідомлення, принаймні за 15 календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання. У разі такого дострокового розірвання орендні платежі, що належить до сплати за Договором, вносяться по дату фактичного звільнення і повернення Приміщення Орендарем Орендодавцю за актом прийому-передачі (повернення) Приміщення. Будь-які орендні платежі, які внесені авансом, але ще не нараховані за Договором, повертаються Орендарю в тій частині, в якій вони не належать Орендодавцю, після звільнення Приміщення Орендарем і вивозу з нього усього майна Орендаря.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором (п. 8.9 Договору).

Згідно з п. 8.10 Договору у випадку поновлення дії Договору на строк, який раніше був передбачений Договором чи укладення сторонами нового Договору всі його умови на новий строк встановлюються за письмовою домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших умов Договору, його поновлення на строк, який раніше був передбачений Договором, не відбувається, а цей Договір вважається припиненим у строк, вказаний у п. 8.9 Договору.

Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.01.2020 (Додаток № 1 до Договору), Позивач передав, а Відповідач прийняв об`єкт оренди.

Додатковою угодою від 25.12.2020 до Договору сторони виклали п. 2.1 Договору в редакції: "Термін оренди Приміщення за Договором триває до 31.12.2021".

Додатковою угодою від 01.06.2021 до Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати з 01.06.2021 становить 12 540,00 грн. на місяць, до кінця строку дії Договору (п. 5.1.1 Договору).

Додатковою угодою від 29.12.2021 до Договору сторони виклали п. 2.1 Договору в редакції: "Термін оренди Приміщення за Договором триває до 31.12.2022".

Відповідно до акту передачі-приймання приміщень від 28.09.2022 до Договору оренди № 9 від 17.12.2019 об`єкт оренди був повернутий Відповідачем Позивачу.

Отже, фактично зазначений Договір діяв у період з 17.12.2019 по 28.09.2022.

Позивач зазначає, що у зв`язку із зазначеним розірванням з 28.09.2022 Договору нарахування Відповідачеві, як Орендареві, орендної плати та інших, передбачених Договором, платежів, припинене.

Однак Відповідачем порушено умови Договору щодо здійснення оплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг.

Так, Відповідачем не здійснено Позивачу орендну плату на суму 51 403,29 грн. за такі періоди та на підставі рахунків, наданих Позивачем Відповідачу, які в останнього є, а саме:

- з 01.04.2021 по 30.04.2021 рахунок № 105 від 01.04.2021 на суму орендної плати 16 720,00 грн.; сума фактичної оплати 12 800,00 грн.; заборгованість у розмірі 3 920,00 грн.;

- з 01.05.2021 по 31.05.2021 рахунок № 138 від 30.04.2021 на суму орендної плати 16 720,00 грн.; сума фактичної оплати 6 720,00 грн.; заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.;

- з 01.08.2021 по 31.08.2021 рахунок № 237 від 02.08.2021 на суму орендної плати 12 540,00 грн.; сума фактичної оплати 2 540,00 грн.; заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.;

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 рахунок № 321 від 01.11.2021 на суму орендної плати 12 540,00 грн.; сума фактичної оплати 10 000,00 грн.; заборгованість у розмірі 2 540,00 грн.;

- з 01.05.2022 по 31.05.2022 рахунок № 156 від 01.05.2022 на суму орендної плати 6 270,00 грн.; сума фактичної оплати 5 570,71 грн.; заборгованість у розмірі 699,29 грн.;

- з 01.08.2022 по 31.08.2022 рахунок № 201 від 01.08.2022 на суму орендної плати 12 540,00 грн.; сума фактичної оплати 0,00 грн.; заборгованість у розмірі 12 540,00 грн.;

- з 01.09.2022 по 28.09.2022 рахунок № 249 від 28.09.2022 на суму орендної плати 11 704,00 грн.; сума фактичної оплати 0,00 грн.; заборгованість у розмірі 11 704,00 грн.

Крім того, Відповідачем не було здійснено сплату відшкодування вартості комунальних платежів на суму 15 836,48 грн. за такі періоди та на підставі рахунків, а саме:

- з 01.04.2020 по 30.04.2020 рахунок № 70 від 13.05.2020 на суму комунальних платежів 2 369,38 грн.; сума фактичної оплати 160,09 грн.; заборгованість у розмірі 2 209,29 грн.;

- з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020 рахунок № 129 від 15.06.2020 на суму комунальних платежів 5 105,33 грн.; сума фактичної оплати 1 584,00 грн.; заборгованість у розмірі 3 521,33 грн.;

- з 01.07.2020 по 31.07.2020 рахунок № 170 від 28.08.2020 на суму комунальних платежів 1 655,42 грн.; сума фактичної оплати 1 603,51 грн.; заборгованість у розмірі 51,91 грн.;

- з 01.08.2020 по 31.08.2020 рахунок № 212 від 16.09.2020 на суму комунальних платежів 1 856,12 грн.; сума фактичної оплати 1 253,39 грн.; заборгованість у розмірі 602,73 грн.;

- з 01.09.2020 по 30.09.2020 рахунок № 257 від 06.10.2020 на суму комунальних платежів 1 937,15 грн.; сума фактичної оплати 1 334,42 грн.; заборгованість у розмірі 602,73 грн.;

- з 01.10.2020 по 31.10.2020 рахунок № 302 від 16.11.2020 на суму комунальних платежів 1 959,51 грн.; сума фактичної оплати 1 356,78 грн.; заборгованість у розмірі 602,73 грн.;

- з 01.11.2020 по 30.11.2020 рахунок № 334 від 08.12.2020 на суму комунальних платежів 1 904,95 грн.; сума фактичної оплати 1 651,23 грн.; заборгованість у розмірі 253,72 грн.;

- з 01.06.2021 по 30.06.2021 рахунок № 225 від 09.07.2021 на суму комунальних платежів 1 448,16 грн.; сума фактичної оплати 1 385,35 грн.; заборгованість у розмірі 62,81 грн.;

- з 01.07.2021 по 31.07.2021 рахунок № 254 від 05.08.2021 на суму комунальних платежів 1 882,49 грн.; сума фактичної оплати 1 626,33 грн.; заборгованість у розмірі 256,16 грн.;

- з 01.10.2021 по 31.10.2021 рахунок № 338 від 04.11.2021 на суму комунальних платежів 1 662,22 грн.; сума фактичної оплати 1 334,95 грн.; заборгованість у розмірі 327,27 грн.;

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 рахунок № 369 від 03.12.2021 на суму комунальних платежів 2 093,20 грн.; сума фактичної оплати 1 666,56 грн.; заборгованість у розмірі 426,64 грн.;

- з 01.01.2022 по 31.01.2022 рахунок № 77 від 08.02.2022 на суму комунальних платежів 5 855,25 грн.; сума фактичної оплати 5 150,96 грн.; заборгованість у розмірі 704,29 грн.;

- з 01.02.2022 по 28.02.2022 рахунок № 131 від 01.06.2022 на суму комунальних платежів 1 170,46 грн.; сума фактичної оплати 1 091,74 грн.; заборгованість у розмірі 78,72 грн.;

- з 01.05.2022 по 31.05.2022 рахунок № 155 від 08.06.2022 на суму комунальних платежів 2 305,46 грн.; сума фактичної оплати 1 685,36 грн.; заборгованість у розмірі 620,10 грн.;

- з 01.06.2022 по 30.06.2022 рахунок № 185 від 06.07.2022 на суму комунальних платежів 2 137,85 грн.; сума фактичної оплати 1 518,60 грн.; заборгованість у розмірі 619,25 грн.;

- з 01.07.2022 по 31.07.2022 рахунок № 213 від 31.07.2022 на суму комунальних платежів 2 114,32 грн.; сума фактичної оплати 1 494,37 грн.; заборгованість у розмірі 619,95 грн.;

- з 01.08.2022 по 31.08.2022 рахунок № 237 від 31.08.2022 на суму комунальних платежів 2 480,45 грн.; сума фактичної оплати 0,00 грн.; заборгованість у розмірі 2 480,45 грн.;

- з 01.09.2022 по 28.09.2022 рахунок № 259 від 28.09.2022 на суму комунальних платежів 1 796,40 грн.; сума фактичної оплати 0,00 грн.; заборгованість у розмірі 1 796,40 грн.

З урахуванням гарантійного платежу, заборгованість зі сплати відшкодування вартості комунальних платежів погашена повністю, а заборгованість зі сплати орендної плати становить:

16 720,00 грн. (гарантійний платіж) 15 836,48 грн. (борг зі сплати відшкодування вартості комунальних послуг) = 883,52 грн. (залишок гарантійного платежу);

51 403,29 грн. (борг зі сплати орендної плати) 883,52 грн. (залишок гарантійного платежу) = 50 519,77 грн. (залишок заборгованості зі сплати орендної плати).

Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача з позовом до суду.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов Договору, строк здійснення орендної оплати є таким, що настав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з урахуванням гарантійного платежу, заборгованість зі сплати відшкодування вартості комунальних платежів була погашена повністю, а заборгованість зі сплати орендної плати становить:

16 720,00 грн. (гарантійний платіж) 15 836,48 грн. (борг зі сплати відшкодування вартості комунальних послуг) = 883,52 грн. (залишок гарантійного платежу);

51 403,29 грн. (борг зі сплати орендної плати) 883,52 грн. (залишок гарантійного платежу) = 50 519,77 грн. (залишок заборгованості зі сплати орендної плати).

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 50 519,77 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. У подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Як вказувалось вище, відповідно до п. 5.5 Договору Пені за прострочення платежу. У випадку прострочення Орендарем будь-якого платежу Орендодавець має право нараховувати пеню. Пеня за прострочення будь-якого платежу нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 11.04.2021 по 02.05.2023 у розмірі 24 097,35 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 11.04.2021 по 02.05.2023 у розмірі 1 901,12 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 11.04.2021 по 02.05.2023 у розмірі 11 392,54 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.

Щодо заяви Відповідача про застосування до спірних правовідносин загального та спеціального строків позовної давності суд зазначає таке.

За умовами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Позовна давність для стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат закінчувалась вже під час дії карантину (12.03.2020) та введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), а тому строк позовної давності є продовженим.

Таким чином, суд доходить висновку, що Позивачем не пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі № 908/2287/17 визначено (п. 74-77):

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами.

Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати орендної плати, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили.

Щодо стягнення пені у розмірі 24 097,35 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила такі висновки:

"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.".

Суд звертає увагу, що розмір заявленої Позивачем до стягнення пені (24 097,35 грн.) складає 47,70% суми основного боргу (50 519,77 грн.).

Враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 50% від розміру, який підлягає до стягнення. Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення, становить 12 048,68 грн.

Крім того, суд враховує, що у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору, Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсують можливі негативні наслідки для кредитора.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 50 519,77 грн., пені у розмірі 12 048,68 грн., 3% річних у розмірі 1 901,12 грн., інфляційних втрат у розмірі 11 392,54 грн.

В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Теслі Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКПА" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 12, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43272318) основний борг у розмірі 50 519,77 грн., пеню у розмірі 12 048,68 грн., 3% річних у розмірі 1 901,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 392,54 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

06.12.2024