Ухвала

від 06.12.2024 по справі 922/2889/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

06 грудня 2024 року Справа № 922/2889/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" (вх. № 30446 від 03.12.2024) про затвердження мирової угоди, подану у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" (адреса: 49033, м. Дніпро, пр.-т Богдана Хмельницького, буд. 122, корп. Е-5, кім. 11; код ЄДРПОУ 41161689) до Фермерського господарства "Туран Агро" (адреса: 64143, Харківська обл., Первомайський р.-н, с. Михайлівка, вул. Бугайченко, буд. 41; код ЄДРПОУ 43570850) про стягнення 951461,30 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі № 922/2889/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" задоволено; стягнуто з Фермерського господарства "Туран Агро" (далі - боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" (далі - стягувач) 61367,44 грн передоплати за договором № 75460 від 07.03.2024 (з урахуванням курсової різниці), 510293,91 грн передоплати за договором № 75888 від 02.04.2024 (з урахуванням курсової різниці), 193500,00 грн штрафу за договором № 75460 від 07.03.2024, 186299,95 грн штрафу за договором № 75888 від 02.04.2024 та 11440,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2024 у справі № 922/2889/24 стягнуто з Фермерського господарства "Туран Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначені рішення та додаткове рішення у передбаченому Законом порядку набрали законної сили, в зв`язку з чим, на їх примусове виконання видано відповідні накази від 22.10.2024 № 922/2889/24 та від 22.11.2024 № 922/2889/24 відповідно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" звернулось до суду з заявою (вх. № 30446 від 03.12.2024), в якій просить суд затвердити мирову угоди сторін від 14.11.2024, що засвідчує відмову ТОВ "Оптімусагро Трейд" (ідентифікаційний код 41161689) від примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі № 922/2889/24 про стягнення з Фермерського господарства "Туран Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» 951461,30 грн, з яких: 61367,44 грн передоплати за договором № 75460 від 07.03.2024 (з урахуванням курсової різниці), 510293,91 грн передоплати за договором за договором № 75888 від 02.04.2024 (з урахуванням курсової різниці), 193500,00 грн штрафу за договором 75460 від 07.03.2024, 186299,95 грн штрафу за договором № 75888 від 02.04.2024 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2024 у справі № 922/2889/24 про стягнення з Фермерського господарства "Туран Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а положення ст. 330 ГПК України не вимагають проведення судового засідання з розгляду заяви про затвердження мирової угоди, суд вважає за необхідне здійснити розгляд заяви стягувача про затвердження мирової угоди в письмовому проваджені.

Розглянувши заяву стягувача (вх. № 30446 від 03.12.2024), суд зазначає наступне.

Статтею 192 ГПК України, передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Разом з тим, ст. 330 ГПК України врегульвано порядок укладання мирової угоди на стадії виконання судового рішення.

Згідно з даною статтею, мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Системний аналіз та тлумачення ст. 192 ГПК України дає змогу дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

У ч. 1 ст. 330 ГПК України закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, уповноважених звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, які розширеному тлумаченню не підлягають.

У ч. 1 ст. 330 ГПК України встановлено, що зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження.

Суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державні або приватні виконавці, на виконанні в яких перебуває відповідне виконавче провадження.

Зазначена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 753/16296/14-ц (провадження № 61-8665св20).

В даному випадку, з відповідною заявою про затвердження мирової угоди звернувся не державний або приватний виконавець, а стягувач, що суперечить вимогам 1 ст. 330 ГПК України. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення сторін з відповідною мировою угодою до державного або приватного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання наказів Господарського суду у даній справі.

Окірм того, із тексту заяви стягувача вбачається, що примусове виконання рішення та додаткового рішення відбувалося в межах виконавчого провадження №76495942.

З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який є в вільному доступі в мережі інтернет (https://minjust.gov.ua/m/ediniy-derjavniy-reestr-vikonavchih-provadjen) вбачається, що виконавче провадження №76495942 перебувало на примусовому виконанні у приватного виконавця Кудряшова Д.В. та станом на даний час має статус - завершено.

Зазначене унеможливлює задоволення поданої стягувачем заяви про затвердження мирової угода на стадії виконання судового рішення з огляду на невідоповідність відповідних вимог стягувача положенням ст. 330 ГПК України.

Окрім того, рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 та Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2024 у справі № 922/2889/24 є такими, що в передбаченому Законом порядку набрали законної сили.

Затвердження укладеної між сторонами мирової угоду означає зміну існуючих між сторонами правовідносин, про які йдеться у наведених рішенні та додатковому рішенні.

Однак, після винесення відповідних рішення та додаткового рішення суд першої інстанції позбавлений можливості скасувати або визнати нечинним рішення в зв`язку з укладанням між сторонами мирової угоди.

Разом з тим, суд нагадує стягувачу, що такі повноваження має суд апеляційної інстанції.

Зокрема, згідно з 274 ГПК України, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 192, 232-235, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" (вх. № 30446 від 03.12.2024) про затвердження мирової угоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому ст. ст. 254-257 ГПК України з урахуванням вимог п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак