Рішення

від 25.11.2024 по справі 607/14511/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2024 Справа №607/14511/24 Провадження №2/607/3062/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів адвоката Сампари Н.М.,

представника третьої особи Паславської О.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що у період з 02.10.2004 до 03.10.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. У даному шлюбі народилися діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачі зазначили, що діти постійно проживають разом з матір`ю, оскільки відповідач залишив сім`ю. Так, до 2021 року ОСОБА_4 бачився з дітьми один раз на 2-3 місяці, а протягом останніх трьох років відповідач не спілкується з дітьми взагалі, не бере участі у вихованні дітей, не провідує їх, не цікавиться їхнім життям та здоров`ям та не підтримує дітей матеріально дітей. Участь у лікуванні також дітей приймає лише мати.

Крім цього, внаслідок ухилення відповідача від обов`язку утримувати своїх дітей ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2018 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі розмірі 1000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 13.06.2018 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Однак відповідач й надалі свідомо ухиляється від обов`язку утримувати своїх дітей, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 59854 грн.

Відтак відповідач з 2021 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки не цікавиться життям дітей, не піклується про їх моральний та матеріальний стан, не цікавиться навчанням дітей, підготовкою до самостійного життя, що свідчить про те, що ОСОБА_4 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

За таких підстав позивачі просять позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.07.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 02.09.2024, наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи. Також зобов`язано Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надати письмовий висновок щодо розв`язання даного спору.

02.09.2024 підготовче засідання відкладене на 30.09.2024 за клопотанням представника позивачів.

30.09.2024 підготовче засідання відкладене на 30.10.2024 за клопотанням представника позивачів.

30.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 25.11.2024.

У судовому засіданні 25.11.2024 позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю.

Додатково пояснила, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, ухиляється від виконання рішення суду та не сплачує аліменти на утримання дітей, внаслідок чого станом на даний час у відповідача наявна заборгованість у сумі 80000 грн. Відповідач близько трьох років взагалі не цікавиться життям, здоров`ям, моральним та фізичним розвитком дітей, а лише інколи телефонує до старшої дочки. Зауважила, що навіть на засіданні комісії з питань захисту прав дитини відповідач не спілкувався з дітьми і не намагався налагодити з ними контакт. Вказала, що жодні перешкоди відповідачу для спілкування з дітьми ніхто не чинить. Також позивач зазначила, що у грудні 2020 року дочка перенесла складну операцію, вартість якої становила 50000 грн. При цьому відповідач під час перебування дитини у медичному закладі дитину жодного разу не відвідав, не поцікавився її станом здоров`я та жодних коштів на її лікування не надав. Відтак позивач вважає, що задоволення даного позову сприятиме найкращим інтересам дітей.

У судовому засіданні 25.11.2024 позивач ОСОБА_2 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю.

Додатково пояснила, що батько інколи їй телефонує та цікавиться як у неї справи, однак з молодшим братом жодного контакту не підтримує, не цікавиться його життям, здоров`ям фізичним та духовним розвитком. При цьому зазначила, що не бачила батька вже близько трьох років. Підтвердила ті обставини, що під час перебування її у медичному закладі після перенесення складної операції батько не відвідав її жодного разу. Зазначила, що бажає позбавити батьківських прав, оскільки він не заслуговує бути її батьком.

Позивачі не заперечували проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення.

У судовому засіданні 25.11.2024 представник позивачів адвокат Сампара Н.М. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 25.11.2024 дитина ОСОБА_5 пояснив, що з батьком він взагалі не спілкується та не має бажання налагоджувати контакт із ним, оскільки батько взагалі не бере участі у його вихованні, не цікавиться його життям, здоров`ям, не вітає зі святами та не телефонує йому.

У судовому засіданні 25.11.2024 уповноважений представник третьої особи Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Паславська О.М. висловила думку про можливість задоволення позову. Зазначила, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначивши, що йому чиняться перешкоди. Однак не змін пояснити хто та які саме перешкоди йому чинить. Засідання комісії було відкладене та відповідачу була надана можливість подати додаткові докази та налагодити відносини із дітьми. Проте на наступне засідання з питань захисту прав дитини відповідач вже не з`явився.

У судове засідання 25.11.2024 відповідач ОСОБА_4 , належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, в тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, не з`явився без повідомлення про причини неявки. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замініють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Такий обов`язок батьків передбачений і ч. 2 ст. 150 СК України.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При цьому ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таке ухилення має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і усі в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ч. 1 ст. 165 СК України).

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають із відносин, у яких він (вона) особисто бере участь.

Суд встановив, що у період з 02.10.2004 до 03.10.2018 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2018 (а.с. 17-18).

У даному шлюбі народились діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Указане підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с. 15, 16).

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дітей, жодним чином не утримує їх матеріально, не цікавиться життям дітей, а також не піклується про їх фізичний та духовний розвиток.

Так, відповідно до довідки приватного підприємства «Східний масив» № 78 від 11.06.2024 діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані разом із позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31).

Також відповідно до довідки виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради № 668 від 11.06.2024 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32).

З декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, № 001-8Р6Х-ХХА0 та № 0001-50А0-18А0 (а.с. 19, 20) вбачається, що такі декларації дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладені матір`ю дітей.

Також рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2018 у справі № 607/10880/18 вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 13.06.2018 і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 17-18).

Разом з тим з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що відповідач неналежно сплачує аліменти на утримання дітей та станом на 01.05.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 59854 грн (а.с. 26-28).

Суду не надані докази того, що несплата відповідачем аліментів на утримання неповнолітніх дітей має місце з незалежних від волі відповідача обставин, а відтак указане дає підстави дійти висновку, що зазначена заборгованість виникла унаслідок винного та свідомого нехтування відповідачем свого батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

При цьому суд враховує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Так, з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1625 від 23.10.2024, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 91-92).

Також, як вбачається із висновку органу опіки та піклування, ОСОБА_4 був присутній на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, де повідомив, що заперечує проти позбавлення його батьківських прав, та пояснив, що не спілкувався із дітьми через те, що йому чинили перешкоди у спілкуванні з ними. При цьому під час розмови з неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з`ясовано, що батько не цікавиться життям дітей, не надає коштів на їх утримання, не дарує подарунків.

Так, з метою об`єктивного розгляду матеріалів справи та надання можливості батькові налагодити контакт із дітьми розгляд даного питання був відкладений до чергового засідання комісії з питань захисту прав дитини.

Разом з тим суд встановив, що після проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини відповідач жодних активних дій, спрямованих на участь у житті та вихованні дітей, не вчиняв, не намагався налагодити контакт з дітьми, відновити з ними психоемоційний зв`язок та на чергове засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`явився.

Так само відповідач не надавав дітям матеріальну допомогу ні шляхом надання грошових коштів, ні шляхом придбання продуктів харчування, одягу, іграшок, шкільного приладдя тощо. Заборгованість з аліментів хоча б частково відповідач також не погасив.

Також суду не надані докази того, що позивач ОСОБА_1 чи інші особи перешкоджають відповідачу у реалізації своїх батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей та що невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків зумовлене незалежними від його волі обставинами.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17 суд дійшов висновку, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати в майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

Відтак суд вважає, що періодичне спілкування відповідача з дочкою у телефонному режимі не свідчить про наявність справжнього та належного інтересу батька до дитини та виконання останнім своїх батьківських обов`язків у розумінні положень сімейного законодавства. Суд також враховує те, що з сином відповідач жодного контакту не підтримує та не цікавиться його життям навіть під час спілкування з дочкою.

При цьомувідповідач, будучи неодноразово своєчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у підготовчі та судове засідання не з`являвся. Заперечень щодо доводів позивачів не висловив, докази на спростування обставин, викладених у позові, не надав та в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення чи заперечення відповідача щодо позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Таким чином суд констатує безумовне право батька на виховання дітей, однак вважає, що у даному випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дітей, які мають першочергове значення при вирішенні справи.

Суд вважає, що позивачі належними, допустимими та достатніми доказами довели, що відповідач не проявляє батьківської турботи та любові по відношенню до своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, а також не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу.

За таких підстав суд доходить висновку, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а тому позов є обґрунтованим, доведеним, а відтак таким, що підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.

Відтак суд доходить висновку, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідача відповідає якнайкращим інтересам дітей, не позбавляючи при цьому відповідача можливості за його бажанням піклуватися про дітей. Більше того за правилами ст. 169 СК України позбавлені батьківських прав батьки вправі звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав за умови зміни своєї поведінки, якщо це буде відповідати інтересам дитини.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому ухвалою про відкриття провадження у справі суд відстрочив позивачам сплату судового збору у сумі 1211,20 грн за подання до суду даного позову до постановлення судом рішення у вказаній цивільній справі.

Відтак, приймаючи до уваги, що даний позов задоволено повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь на користь Державної судової адміністрації України судовий збір судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Представник позивачів: адвокат Сампара Надія Миронівна, місцезнаходження: вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 24А, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т.Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43459222.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 05.12.2024.