Рішення

від 27.11.2024 по справі 338/1357/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1357/24

27 листопада 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківського Л.М.

з участю секретаря Чорній К.М.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну cправу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Богородчанської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до Богородчанської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Заявлені вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік та батько позивачів ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 не розпорядився належним йому майном та заповіту не склав. На час смерті ОСОБА_5 позивачі проживали з ним і відповідно прийняли спадщину. Для оформлення спадкових прав вони як спадкоємці звернулися до державного нотаріуса, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їм було відмовлено оскільки спадкове домоволодіння належить до колгоспного двору, головою якого був померлий ОСОБА_4 . Інших власників будинку, а також розмір належних іншим членам колгоспного двору часток у спільному майні, в тому числі частки належної померлому ОСОБА_4 у свідоцтві не визначено.

Оскільки в інший спосіб, окрім звернення до суду, не можуть підтвердити своє право власності на успадковане домоволодіння, просили суд ухвалити відповідне рішення.

Представник позивачів - адвокат Куций О.С. в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав викладених у позові та просив задовольнити.

Представник відповідача - Богородчанської селищної ради в судове засідання не з`явився. До початку засідання подав заяву у якій клопотав про розгляд справи за відсутності представника селищної ради. Заявлений позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки представник відповідача позовні вимоги визнав, підстав для відмови у прийнятті визнання позову не встановлено, визнання позову не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав свобод чи законних інтересів, то суд вважає, що позов слід задовольнити.

Згідно зі ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Старуня Богородчанського (тепер Івано-Франківського) району Івано-Франківської області помер ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України в день його смерті відкрилася спадщина на все належне йому за життя майно, в тому числі, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 20 травня 1991 року виконавчим комітетом Старунської сільської ради, житловий будинок на АДРЕСА_1 належав членам колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4 .

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 4 за 1991-1995 роки станом на 01 липня 1991 рік у господарстві на АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_4 (голова), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син).

Відповідно до технічного паспорту від 20 лютого 2024 року до складу домоволодіння на АДРЕСА_1 входять: житловий будинок, сарай, сарай, сарай, сарай, вбиральня, погріб, навіс, огорожа, огорожа, колодязь.

Згідно зі ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Заповіт ОСОБА_4 за життя не склав. Позивачі у справі є дружиною та сином померлого та, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями першої черги за законом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою державного нотарікса Богородчанської державної нотаріальної контори Войташека І.І. №02-31/396 від 12 березня 2024 року у видачі такого їм відмовлено, оскільки житловий будинок, який належав ОСОБА_4 відноситься до колгоспного двору, і нотаріус не має можливості встановити інших членів колгоспного двору та їхні частки.

Будинковолодіння в АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору, майно якого відповідно до вимог ст.120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», зі вступом в дію 15.04.1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовані, а ті члени двору, які не втратили частку в майні колгоспного двору на момент припинення його існування, стали співвласниками у рівних частках. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

З матеріалів справи встановлено, що на час припинення колгоспного двору ОСОБА_4 (голова), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син) були власниками будинковолодіння, тобто їм належало на праві особистої власності спірне домоволодіння як членам колишнього колгоспного двору. Головою колгоспного двору був ОСОБА_4 . Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як члени колишнього колгоспного двору, своєї частки у вказаному майні не виділяли. Після смерті ОСОБА_4 09 грудня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, однак не оформили своїх спадкових прав.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, постановою у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року Верховний Суд роз`яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив державну реєстрацію права. Отже, право на спадщину спадкоємця, який не здійснив держреєстрацію права, входить до складу спадщини після його смерті.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є фактичним власником цього майна, це право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця й після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на будинок та господарські споруди підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та батька набули у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

У зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на вищевказане домоволодіння їм право власності слід визнати в судовому порядку.

На підставі викладеного, ст. 11, 16, 182, 392, 1216-1218, 1220, 1268, 1296 ЦК України, ст.120, 123 ЦК УРСР, керуючись ст. 200, 206, 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 112,9 кв.м., житловою 71,8 кв.м., який у технічному паспорті, виготовленому Івано-Франківським ОБТІ 20.02.2024 року значиться під літ "А", та на приналежні будівлі та споруди сарай, зазначений під літ."Б"; сарай зазначений під літ."В"; сарай зазначений під літ."Г", сарай, зазначений під літ."Д", вбиральню літ."К"; погріб літ."Ж" ; навіс, літ."Е", орогожа, №1 , огорожа №2 , колодязь №3.

Визнати за ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 112,9 кв.м., житловою 71,8 кв.м., який у технічному паспорті, виготовленому Івано-Франківським ОБТІ 20.02.2024 року значиться під літ "А", та на приналежні будівлі та споруди сарай, зазначений під літ."Б"; сарай зазначений під літ."В"; сарай зазначений під літ."Г", сарай, зазначений під літ."Д", вбиральню літ."К"; погріб літ."Ж" ; навіс, літ."Е", орогожа, №1 , огорожа №2 , колодязь №3.

Право власності підлягає державній реєстрації.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 09 грудня 2024 року.

Суддя Л.М. Битківський