Ухвала

від 09.12.2024 по справі 346/6550/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/6550/24

Провадження № 2-о/346/409/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В. В., отримавши та вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Калуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,

В С Т А Н О В И В:

06.12.2024 року до судузвернулась ОСОБА_1 із вказаною заявою, поданою в порядку окремого провадження та просить встановити факт смерті її чоловіка, громадянина України ОСОБА_2 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Миколаївка, Луганської області на тимчасово окупованій території України, під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій.

В обґрунтування вимог заяви вказує, що загибель її чоловіка підтверджується поясненнями очевидців: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Вивчивши матеріли заяви, суддя доходить до висновку, що її необхідно залишити без руху з таких підстав.

Встановлення факту смерті чоловіка має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне їй для отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть її чоловіка згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Приписами ст. 293, 315 ЦПК України встановлено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, розглядаються судом в порядку окремого провадження.

За нормою ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Крім того, із врахуванням норми ч.3 ст. 294 ЦПК України, до форми та змісту заяви із додатками застосовуються й норми ст. 175-177 ЦПК України.

За змістом ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В порушення вказаних приписів, заявницею по справі не надано доказів на підтвердження смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Зазначена підстава для встановлення факту не узгоджується із наданими доказами та фактичними обставинами, про які вказано у заяві.

Разом з цим, суддя вважає за необхідне роз`яснити, що глава 4 розділу IV ЦПК України врегульовує розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Розгляд справ даної категорії проводиться на виконання положень ч.4 ст. 293 ЦПК України у складі одного судді і двох присяжних.

Так, оголошення фізичної особи померлою слід відрізняти від встановлення факту смерті у певний час (п.5 ч.2 ст.293, пп. 8,9 ч.1 ст.315 ЦПК) та встановлення факту реєстрації смерті. Встановлення факту смерті у певний час здійснюється судом у разі неможливості реєстрації органом РАЦС факту смерті.

На необхідність чіткого розмежування вказаних категорій справ звертається увага й у Постанові ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Вказані справи, хоча і розглядаються судом в порядку окремого провадження, тобто, процесуально схожі, однак відрізняються за предметом доказування в межах певної категорії.

При встановленні факту смерті час і місце смерті особи достовірно відомі, однак реєстрація смерті у відповідних органах не здійснена, документи, як підтверджують цю подію, втрачені, відповідно, унеможливлена державна реєстрація факту смерті. Доведенню підлягають й ті обставини, що смерть не була і не може бути зареєстрована у зв`язку із відсутністю відповідних документів.

Враховуючи вищенаведене, істотно відрізняється коло обставин, які підлягають встановленню при оголошенні особи померлою. При розгляді справ даної категорії суд виходить не з факту смерті, а лише з її припущення. Відповідно, до предмета доказування входить не факт смерті фізичної особи, а обставини, вичерпно зазначені у ст.46 ЦК України - відсутність відомостей про місце перебування особи протягом встановленого часу тощо.

Виходячи зі змісту положень статтей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою (про яку немає відомостей про місце її перебування в місці її постійного проживання) на підставі частини першої статті 43 ЦК України.

Крім того, суддя зауважує, що відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, зокрема, з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Заінтересованими особами є особи, які беруть участь у справі та які мають юридичну заінтересованість. Це коло визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов`язки.

Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва; відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у справах про встановлення факту смерті чи народження.

За роз`ясненнями п.1 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції зорганізації облікуособового складув системіМіністерства оборониУкраїни,затвердженої наказомМіністерства оборониУкраїни №280від 15.09.2022,у разі смерті (загибелі), захоплення в полон або заручником, а також інтернування в нейтральній державі або зникнення безвісти військовослужбовця командир військової частини зобов`язаний організувати не пізніше наступного дня після надходження інформації щодо таких військовослужбовців повідомлення (засобами зв`язку та письмово) керівника відповідного ТЦК та СП за місцем проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця, дату і причину його смерті (загибелі), обставини захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти.

Командир військової частини про смерть (загибель) військовослужбовця повідомляє підрозділ цивільно-військового співробітництва штабу Командування об`єднаних сил Збройних Сил України. Смерть (загибель) військовослужбовця підлягає державній реєстрації органом РАЦС у встановленому законодавством порядку (п. 3 Інструкції).

Військовослужбовці, які померли (загинули), після встановлення причин і обставин смерті (загибелі) та отримання військовою частиною підтверджуючих документів виключаються із списків особового складу військової частини. (п. 4 Інструкції).

Таким чином заінтересованими особами у даній справі є відповідні підрозділи Міністерства оборони України, відповідальні за облік особового складу.

Крім того, із врахуванням положень Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», вочевидь, до заінтересованих осіб слід віднести й орган, уповноважений на призначення певної виплати сім`ї військовослужбовця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ст. 185 ЦПК України, приходжу до переконання, що заява підлягає залишенню без руху та слід надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 258-260, 311 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Калуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території залишити без руху.

Встановити заявниці строк, який не може перевищувати десяти днів (з дня отримання копії цієї ухвали), протягом якого вона має право усунути недоліки, вказані у цій ухвалі.

Роз`яснити заявниці, що якщо у встановлений строк, вона не усуне зазначені в ухвалі недоліки, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://kmm.if.court.gov.ua/sud0909/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженнюне підлягає.

Суддя: Сольський В. В.