Ухвала

від 06.12.2024 по справі 385/346/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/346/24

Провадження № 2/385/200/24

У Х В А Л А

06.12.2024 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретаря судового засідання Шевченко Л. О.

при розгляді у відкритому судовому засіданні цивільної справи за позовом Фермерського господарства Вікторія до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків у вигляді сплаченої орендної плати та податків,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні суду перебуває дана цивільна справа, в якій було відкрите провадження ухвалою суду від 19.03.2024.

Протокольною ухвалою суду від 12.04.2024 було відкладено судове засідання за клопотанням обох сторін.

Протокольними ухвалами суду від 22.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків та оголошено перерву в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 23.05.2024 відкладено судове засідання у зв`язку з неявкою представника позивача, ухвалено не допитувати свідка, що з`явився.

Ухвалою суду від 11.07.2024 зупинено провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 385/546/23.

Ухвалою від 17.10.2024 поновлено провадження в справі.

Ухвалою від 06.11.2024 відкладено судове засідання за клопотання представника позивача та визнано причини його неявки поважною.

Ухвалами від 25.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження в справі та про залишення позову без розгляду, відкладено судовий розгляд за клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 28.11.2024 відкладено судове засідання на 06.12.2024 у зв`язку з неявкою представника позивача та неповідомлення про причини неявки, роз`яснено наслідки повторної неявки в судове засідання.

В судове засідання 06.12. 2024 сторони та їх представники не з`явились.

Представник позивача - адвокат Мелєзгінов Ю. В. через підсистему Електронний суд подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Долучив копію довідки про перебування на амбулаторному лікуванні з 04 по 06.12.2024. В судове засідання не з`явився. Явку іншого представника позивач не забезпечив.

Представник відповідача - адвокат Медвідь В. А. подав заяву про розгляд справи в судовому засіданні за його відсутності, в якій просив залишити позов без розгляду у зв`язку з повторною неявкою сторони позивача та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

Розглянувши заявлені клопотання, дослідивши матеріали цивільної справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторона позивача має сприяти розгляду справи, оскільки вони є найбільш зацікавленими в її розгляді.

При цьому суд зауважує, що сторона позивача, будучи ініціатором цього судового провадження повторно, двічі поспіль не забезпечила явку свого представника в судове засідання, при цьому в попередніх судових засіданнях приймали участь представники - адвокат Мелєзгінов Ю. В. та ОСОБА_2 (в порядку самопредставництва).

При цьому сторона позивача була повідомлена про дату час та місце проведення судового розгляду, про що свідчить зокрема і подане представником клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Так, згідно із п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому положення вказаної статті дозволяє суду розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторони позивача лише за сукупності двох підстав: від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, якщо позивач (представник) не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Однак заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача до суду не надходило.

Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.

У зв`язку з цим в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Мелєзгінова Ю. В. про відкладення судового засідання слід відмовити.

Щодо клопотання представника відповідача суд вказує таке.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, залишення позову без розгляду, в даному випадку, не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежного виконання позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидії здійсненим перепонам для руху справи.

У п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України поняття "може", "має право", "за власною ініціативою" та інші подібні за змістом законодавець не застосовує. Отже, процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.

Отже, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

За викладених обставин, зважаючи на те, що представники позивача, будучи повідомленими судом про дату, час та місце розгляду справи, двічі поспіль, не з`явилися в судові засідання, заяв про розгляд справи без їх участі не надходило, суд залишає позовну заяву без розгляду через повторну неявку сторони позивача в судове засідання.

А отже в цій частині клопотання представника відповідача - адвоката Медвідя В. А. слід задоволити.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У відповідності до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою- п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Вказаною нормою (частиною 9 ст. 141 ЦПК України) визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Так ВС в постанові від 25 квітня 2024 року в справі 903/1079/23 вказав, що «відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: - чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; - чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; - чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача; - чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Верховний Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Верховний Суд виходить з того, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.».

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, ст. 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Сам по собі факт залишення позову без розгляду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Представник відповідача в поданій заяві не обгрунтував та не зазначив посилань на зловживання позивачем своїми правами, що могли бути підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що приписи ч. 5 ст. 142 ЦПК України в даному випадку є спеціальними, і регулюють право відповідача отримати компенсацію витрат, понесених внаслідок доведеного зловживання, допущеного позивачем. Загальні норми, що регулюють розподіл судових витрат при залишенні позову без розгляду (ч. 3 ст. 257 ЦПК України), в даному випадку є похідними, і підлягають застосуванню при доведенні в установленому порядку такого факту зловживання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У судовому засіданні сторони і їх представники підтвердили суду, що обізнані з їх процесуальними правами і обов`язками, крім того представник відповідача, який звернувся з відповідним клопотанням, є адвокатом, і у суду відсутні сумніви щодо його обізнаності з обсягом його прав та способом їх реалізації.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 141, ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України, а також те, що, представником відповідача не обгрунтовано та не доведено навності в діях позивача необгрунтованості в розумнінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат з цих підстав.

Згідно з ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст. 141, 142, 257 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

позовну заяву Фермерського господарстваВікторія до ОСОБА_1 провідшкодування матеріальнихзбитків увигляді сплаченоїорендної платита податків - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовом повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

У стягненні з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Кропивницього апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Михайло ВЕНГРИН