Рішення

від 03.12.2024 по справі 317/3154/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/3154/24

Провадження № 2/317/928/2024

03 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дерев`янко І.О., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2012 р. сторони перебували у притаманних шлюбу відносинах та спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син ОСОБА_3 , який наразі проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , датою реєстрації дитини за вказаною адресою є 12.06.2013 року. Спільне життя з відповідачем не склалося та притаманні шлюбу відносини припинені у 2015 році з ініціативи відповідача. Відповідач змінила своє місце проживання, виїхала до м. Запоріжжя, їх спільний син залишився із батьком, під його фактичною опікою, мати самоусунулась. У період проживання у місті Запоріжжі відповідач періодично брала участь у вихованні та спілкуванні зі спільним сином. Місце проживання відповідача було не відомо, вона спілкувалась з дитиною на нейтральній території. У 2019 році відповідач виїхала за межі України до Чеської Республіки. У лютому 2022 року в наслідок введення воєнного стану в Україні, відповідач повернулась до України з метою вивезення та супроводу дитини до Чеської Республіки на тимчасовий період. Син, ОСОБА_3 до листопада 2022 року перебував разом з матір`ю за кордоном України та з власної ініціативи забажав повернутись до батька. З листопада 2022 р. по теперішній час спільний син - ОСОБА_3 продовжив проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач спілкується з сином дистанційно за допомогою гаджетів. Спільний син отримує подарунки від матері, в тому числі коштовні, матір цікавиться інтересами сина та здоров`ям, однак що стосується засобів до існування сина, умов харчування, розвитку, місця проживання, психологічного та фізичного розвитку сина, тощо, то все це забезпечує позивач відповідно до інтересів дитини та його безпеки. 31.08.2015 р. ОСОБА_3 був зарахований до дошкільної групи Григорівської гімназії, а зараз навчається у 5-му класі Григорівської гімназії. Вихованням та піклуванням з періоду навчання сина займається позивач, як батько дитини, приймає активну участь у його навчальному житті, відвідує батьківські збори, несе матеріальні витрати на забезпечення дитини. В ту чергу як відповідач, за весь час навчання сина, участі у навчальному житті не приймала. Позивач не ініціював стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, вважаючи себе спроможним забезпечити дитину самостійно. Позивач після припинення відносин з відповідачем створив гарні умови для проживання, виховання та розвитку сина. В помешканні позивачем створені всі необхідні умови для повноцінного життя та розвитку, виховання сина, син має власний простір, в якому є все необхідне: місце для сну, меблі, розвиваючі ігри та інші іграшки, дитячі речі, одяг та взуття по сезону, син забезпечений повноцінним харчуванням. ОСОБА_3 має приклад родини, позивач перебуває у притаманних шлюбу відносинах з ОСОБА_5 , яка має дружні та довірливі відносини з сином позивача. Позивач здатний задовольнити потреби сина та виконувати свої батьківські обов`язки, що фактично здійснює самостійно з дня народження сина ОСОБА_3 . Позивач не заперечує та не перешкоджає спілкуванню матері з сином.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подавши до початку судового засідання письмову заяву, в якій підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити, справу розглядати за його відсутності (а.с.74).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причину відсутності суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку за адресою її реєстрації (а.с.41,63,73). Крім того, про розгляд справи відповідач повідомлялась у встановленому законом порядку у відповідності з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.69). Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.

Представником третьої особи - Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області надіслано на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи та задовольнити вимоги на підставі висновку органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету №77 від 03.09.2024 р. (а.с.42,49,64,70,71).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, часі місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви з 2012 р. позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі та спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , копія якого знаходиться в матеріалах справи, згідно якого у графі батько зазначено позивача: ОСОБА_1 , у графі мати зазначено відповідача: ОСОБА_2 (а.с.10).

Як зазначено представником позивача в позові спільне життя між сторонами не склалося та цивільний шлюб припинений у 2015 році з ініціативи відповідача. Відповідач змінила своє місце проживання, виїхала до м. Запоріжжя, їх спільний син залишився із батьком, під його фактичною опікою, мати самоусунулась.

У період проживання у місті Запоріжжі відповідач періодично брала участь у вихованні та спілкуванні зі спільним сином. Місце проживання відповідача було не відомо, вона спілкувалась з дитиною на нейтральній території.

У 2019 році відповідач виїхала за межі України до Чеської Республіки. У лютому 2022 року в наслідок введення воєнного стану в Україні, відповідач повернулась до України з метою вивезення та супроводу дитини до Чеської Республіки на тимчасовий період.

Син сторін - ОСОБА_3 до листопада 2022 року перебував разом з матір`ю за кордоном України та з власної ініціативи забажав повернутись до батька.

З листопада 2022 р. по теперішній час спільний син сторін - ОСОБА_3 , продовжив проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 453 від 17.05.2024 р., виданою Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.9).

Відповідач спілкується з сином дистанційно за допомогою гаджетів. Спільний син отримує подарунки від матері, в тому числі коштовні, матір цікавиться інтересами сина та здоров`ям, однак що стосується засобів до існування сина, умов харчування, розвитку, місця проживання, психологічного та фізичного розвитку сина, тощо, то все це забезпечує позивач відповідно до інтересів дитини та його безпеки.

31.08.2015 р. ОСОБА_3 був зарахований до дошкільної групи Григорівської гімназії, а зараз навчається у 5-му класі Григорівської гімназії, що підтверджується Довідкою № 01-33/118 від 17.05.2024, виданої Григорівською гімназією Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.11), зі змісту якої вбачається, що вихованням та піклування за навчанням ОСОБА_3 протягом всього часу навчання в Григорівській гімназії займається батько ОСОБА_1 , також приймає участь у його навчальному житті та батьківських зборах, несе матеріальні витрати на забезпечення дитини. Протягом навчання в Григорівській гімназії з 31.08.2015 р. по даний час біологічна мати дитини вихованням та матеріальним забезпеченням ОСОБА_3 не займалася. Участі у навчальному житті біологічна мати дитини не приймала.

Вихованням та піклуванням з періоду навчання сина займається позивач, як батько дитини, приймає активну участь у його навчальному житті, відвідує батьківські збори, несе матеріальні втрати на забезпечення дитини. В ту чергу як відповідач, за весь час навчання сина, участі у навчальному житті не приймала.

Позивач не ініціював стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, вважаючи себе спроможним забезпечити дитину самостійно.

Позивач після припинення відносин з відповідачем створив гарні умови для проживання, виховання та розвитку сина. В помешканні позивачем створені всі необхідні умови для повноцінного життя та розвитку, виховання сина, син має власний простір, в якому є все необхідне: місце для сну, меблі, розвиваючі ігри та інші іграшки, дитячі речі, одяг та взуття по сезону, син забезпечений повноцінним харчуванням. ОСОБА_3 має приклад родини, позивач перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , яка має дружні та довірливі відносини з сином позивача. Позивач здатний задовольнити потреби сина та виконувати свої батьківські обов`язки, що фактично здійснює самостійно з дня народження сина ОСОБА_3 .

Позивач не заперечує та не перешкоджає спілкуванню матері з сином.

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

У відповідності до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

В статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Позивач забезпечує сина самостійно, надає йому необхідного утримання, медичного лікування, оздоровлення, виховання, навчання, розвитку тощо.

Позивач проживає з сином у будинку АДРЕСА_1 де є всі зручності та облаштована кімната для дитини, її стандартного розвитку та виховання, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 04.07.2024 р. (а.с.28-29).

Відповідно до Довідки виданої Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.30), гр. ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 , зареєстровані та проживають на території Новоолександрівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . Матір дитини - ОСОБА_2 не проживає з дитиною з 2015 року.

Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 77 від 03 вересня 2024 р. затверджено висновок органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50).

Відповідно до Висновку, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 77 від 03 вересня 2024, про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , оскільки, для дитини створено всі належні умови для виховання та гармонійного розвитку, а також бажання самої дитини (а.с.51-52).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з сином та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для визначення місця проживання дитини разом з батьком.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 13, 76-81, 89, 247, 263-265, 280-282, 287, 353 ЦПК України, ст.ст. 141, 153, 157, 159, 160, 161 СК України, ст. ст. 29, 31 ЦК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН «Про права дитини», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя Д.О. Каряка