Постанова

від 26.11.2024 по справі 466/4558/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4558/21 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л.

Провадження № 22-ц/811/2930/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , представників

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівгазЗбут», акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про припинення порушення прав, зобов`язання до укладення письмового договору, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення зловживання та захист права на споживання природного газу, відшкодування моральної шкоди. Просив суд зобов`язати відповідачів припинити умисні скоординовані дії, якими йому створюють перешкоди укладанню письмового договору та виконанню судових рішень і виконавчого листа від 08.10.2018 року; зобов`язати відповідачів видати йому письмовий договір, як це передбачено постановами НКРЕКП №2496 і №2500 від 30.09.2015 року та нормами ст.633 ЦК України, із вказівкою наявності газового лічильника та оплатою згідно показників саме газового лічильника. Також просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду, оскільки незважаючи на наявність судових рішень, не може без укладеного письмового договору споживати природній газ за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , проте, з ТОВ «ЛьвівгазЗбут» у нього ніколи не існувало жодних договірних відносин, бо ніколи ТОВ «ЛьвівгазЗбут» не постачав газ за вказаною адресою, оскільки він ( ОСОБА_1 ) з 1999 року і до 30.11.2012 року, неправомірного припинення газопостачання, одержував газ від ВАТ (ПАТ) «Львівгаз».

Відповідач, зловживаючи своїм монопольним становищем, безпідставно нараховував йому неіснуючі борги і незаконно вимагав сплати коштів (плату за розподіл (доставку) природного газу) без укладання з ним письмового договору приєднання та постачання природного газу побутовим споживачам, згідно норм та вимог постанов НКРЕКП №2496 і №2500 від 30.09.2015 року, створюючи умисні перешкоди виконанню рішення суду і виконавчого листа від 08.10.2018 року.

За позицією позивача, щоб припинити зловживання монополіста, необхідно одержати письмову форму договору із вказівкою, що встановлено газовий лічильник, і оплата за спожитий газ має бути обов`язково згідно показників газового лічильника.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати та направити справу на новий розгляд для вирішення питання законного укладення договору розподілу природного газу відповідно до норм ч.1, ч.2 ст.12, ч.1, ч.2 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.633 ЦК України.

Вказує, що суд першої інстанції не з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив доказів та поданих клопотань, відтак, прийняв незаконне рішення, що грунтується на брехні та маніпуляціях зі сторони відповідача АТ «Львівгаз».

Наголошує, що оскаржуване рішення спрямоване на те, щоб позбавити позивача права на законне укладення договору розподілу природного газу та права споживати газ для опалення квартири на зиму 2024 2025 років.

Стверджує, що доказами у даній справі є матеріали справи №466/1827/23 з ухвалою судді від 22.06.2023 року та постановою Львівського апеляційного суду від 03.10.2023 року, а також матеріали справи №466/8067/14-ц з постановою Верховного Суду від 27.01.2020 року.

Додає, що АТ «Львівгаз» в особі керівника та його представників створює незаконні перешкоди у виконанні вказаних судових рішень і виконавчого листа від 08.10.2018 року.

Звертає увагу, що відповідач створював перешкоди у витребуванні копії типового договору розподілу природного газу, вказуючи, що це зробити неможливо, однак, позивач спростував зазначене і долучив такий доказ до матеріалів справи.

Вказує, що договір розподілу природного газу оформлено як декларація про наміри діяти законно, а конкретні норми визначаються додатками до даного договору.

На переконання апелянта, із заяви-приєднання за вересень 2023 року та договору від 01.09.2023 року вбачається обман щодо замовленої потужності, яка служить нарахуванню боргів за доставку газу.

Звертає увагу, що норми статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяють укладати індивідуальний договір без оманної заяви-приєднання.

Апелянт наголошує на неповноті з`ясування обставин справи, що полягає у не врахуванні судом першої інстанції висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року, яка є в матеріалах справи №466/8067/14-ц.

11.10.2024 року та 16.10.2024 року відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечують доводи та вимоги апелянта.

Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» зазначає, що договір розподілу природного газу є типовим та публічним договором приєднання, умови якого є обов`язковими та однаковими для всіх без винятку Операторів ГРМ та споживачів на території України.

Звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено, що позивачеві неодноразово пропонувалось підписати договір розподілу природного газу, але від підписання такого договору він відмовився і ця обставина була підтверджена позивачем в судовому засіданні.

Додає, що позивач може самостійно запалити газову плитку, спожити природний газ та передати показник спожитого газу Оператору ГРМ у зв`язку з чим, позивач зможе приєднатися самостійно до умов договору розподілу, як це передбачено п.1.3 розділу І Типового договору розподілу природного газу. У разі, якщо б після вчинення зазначених дій ОСОБА_1 направив би листа Оператору ГРМ про отримання письмової форми договору розподілу, то на підставі абзацу 2 пункту 4 Глави 3 Розділу 6 Кодексу ГРС отримав би договір розподілу, підписаний Оператором ГРМ, однак, таких дій позивач свідомо не вчиняє, тому сама поведінка та пояснення позивача в суді першої інстанції свідчили про його небажання до укладення договору розподілу природного газу на умовах, які є однаковими для всіх споживачів на території України.

Наголошує про відсутність порушених прав позивача.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» зазначає, що на виконання судового рішення відновлено газопостачання до квартири АДРЕСА_2 , що підтверджено актом включення газу на квартиру від 16.11.2021 року.

Окрім того, звертає увагу, що постановою НКРЕ КП від 31.08.2023 року №1595 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу АТ «Львівгаз», що має наслідком втрату основного виду діяльності для товариства неможливість здійснювати розподіл природного газу, тобто зупинення функцій АТ «Львівгаз» як Оператора ГРМ, відтак, теперішня господарська діяльність АТ «Львівгаз» жодним чином не може порушувати будь-яких прав чи законних інтересів ОСОБА_1 .

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, також судом всебічно та повно з`ясовано всі обставини справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

ТОВ «Львівгаз Збут» наголошує, що уточнюючи позовні вимоги в суді першої інстанції, позивач повідомив, що у нього відсутні позовні вимоги до даного товариства.

Окрім того, звертає увагу, що усі побутові споживачі м. Львова та Львівської області, яким ТОВ «Львівгаз Збут» здійснювало постачання природного газу, й більшості областей України, з 01.05.2022 року включено до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», тобто з 01.05.2022 року постачальником природного газу для побутових споживачів є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Заслухавши пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Львівгаз» фактично склалися та існували договірні відносини в сфері надання послуг з газопостачання, за якими ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», до 30.11.2012 року здійснювало постачання газу в квартиру АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 , як споживач, здійснював оплату за спожитий газ.

Газопостачання до квартири позивача було припинено 30.11.2012 року.

Правомірність дій ПАТ «Львівгаз» по припиненню газопостачання до квартири АДРЕСА_2 оспорювалось ОСОБА_1 в судовому порядку.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2014 року, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано неправомірними дії ПАТ «Львівгаз» по припиненню газопостачання до квартири АДРЕСА_2 .

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08.10.2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Львівгаз», зокрема, відновлено становище, яке існувало до припинення газопостачання квартири АДРЕСА_2 30.11.2012 року, зобов`язано ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відновити газопостачання та експлуатацію газопроводу і встановлених газових приладів в квартирі АДРЕСА_2 . Стягнуто з АТ «Оператор газотранспортної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного припинення газопостачання в квартиру АДРЕСА_2 .

Вказане рішення набрало законної сили і на його підставі видано виконавчий лист, який було звернуто до виконання.

На виконання рішення суду, відновлено газопостачання до квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується актом включення газу на квартиру від 16.11.2021 року.

Правовідносини з постачання природного газу регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу», постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам».

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про ринок природного газу», до компетенції регулятора на ринку природного газу належать: затвердження правил постачання природного газу;

За п.2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

У п.3 Правил зафіксовано, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500 затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником.

Умови цього договору, як вказано у п.1.2., розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Згідно з п.1.3, Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання.

Фактом укладення цього договору є включення постачальником споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої споживачем в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.3 та п.4 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Судом встановлено, що постановою НКРЕКП від 31.08.2023 року №1595 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу AT «Львівгаз».

Починаючи з 01.09.2023 року, на території м. Львова та Львівської області повноваження у сфері розподілу природного газу здійснює «Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Також встановлено, що у позивача ОСОБА_1 відсутня заборгованість за спожитий газ, що підтверджується довідкою про фінансовий стан абонента, поясненнями представників відповідачів у судовому засіданні, якими звернуто увагу на те, що позивач не споживає природний газ, тому жодні нарахування йому не здійснюються.

У даній справі ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.08.2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ «ЛьвівгазЗбут» та АТ «Львівгаз» видати позивачу ОСОБА_4 копію договору, передбаченого постановами НКРЕП №2496 і №2500 від 30.09.2015 року. Зобов`язано ТОВ «ЛьвівгазЗбут» та АТ «Львівгаз» видати позивачу ОСОБА_4 копію договору, передбаченого постановами НКРЕП №2496, №2500 від 30.09.2015 року у строк 15 з моменту отримання копії ухвали, про що повідомити Шевченківський районний суд м. Львова.

Представники відповідачів в судовому засіданні надали пояснення про те, що позивачеві неодноразово пропонувалося підписати договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, але від підписання такого договору позивач відмовляється. Ця обставина була підтверджена позивачем в судовому засіданні. Позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що не бажає підписувати запропоновані йому ні договір розподілу природного газу, ні договір постачання природного газу, які розроблені на основі Типового договору, оскільки з умовами таких договорів не згідний. Він вимагає укладення з Оператором ГРМ договору, яким би підтверджувалося його право споживати газ, внесення у такий договір вказівки про наявність у нього газового лічильника, оплату послуг згідно показників саме газового лічильника. Таку вимогу обґрунтовує приписами ст.ст.633,634 ЦК України.

За ч.1 та ч.2 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

За ч.1 та ч.2 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи із своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Зі змісту цих норм, сторона має право заявити вимогу про зміну умов договору приєднання лише після приєднання до такого договору. На неї покладається обов`язок доказування наявності визначених законом підстав для зміни договору приєднання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що умови договору розподілу природного газу, який є публічним договором, однакові для всіх побутових споживачів природного газу та відповідають Типовому договору розподілу природного газу, позивач ОСОБА_1 на пропозицію відповідачів від укладення такого договору відмовлявся, заяви-приєднання до умов такого договору не підписував, тому його вимоги про припинення порушення прав, зобов`язання відповідачів змінити умови договору розподілу природного газу, перш ніж такий договір буде з ним укладений, і про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується і вважає безпідставними покликання позивача на невиконання ухвалених на його користь судових рішень та порушення його прав, як побутового споживача, оскільки газопостачання до його квартири відновлено, разом з тим, жодних нарахувань позивачу відповідачами не проводиться, допоки він не вчинить дій по споживанню природного газу й тим самим не засвідчить про своє приєднання до умов договору розподілу природного газу, як це визначено діючим законодавством, а не так, як про це стверджує позивач.

Наведене підтверджується й висновками Львівського апеляційного суду в постанові від 29.02.2024 року у справі №466/8067/14-ц за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08.10.2018 року.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 грудня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич