Рішення

від 06.12.2024 по справі 484/5904/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/5904/24

Провадження № 2/484/1800/24

Рішення

іменем України

06.12.2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А.,

за участю секретаря судового засідання Завірюха В.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про ззвільнення майна з-під арешту

встановив

представник позивача звернулася до суду з позовною заявою про звільнення з-під арешту та зняття обтяження №31147150 від 07.06.2005 року з 55/100 домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належного позивачу по справі. Арешт накладено на підставі постанови АА №195184 від 06.06.2005 року Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби та зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Курочкіною І.С., який міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у справі посилається на те, що у серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з питанням продажу, належного йому житлового будинку та земельної ділянки. Приватним нотаріусом було надано інформацію щодо процедури купівлі-продажу на своє ім`я будинку та земельної ділянки, та надано список документів, які необхідно буде надати нотаріусу для здійснення вищевказаної угоди. Також, приватний нотаріус повідомив про наявність в реєстрі актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень, а саме арешту 55/100 домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Арешт було накладено на підставі постанови АА №195184 від 06.06.2005 року Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, реєстраційний номер обтяження 31147150 від 07.06.2005 року. Позивач ніколи не був боржником в жодному виконавчому провадженні, обтяження можливо відбулось в результаті помилки в ідентифікаційному коді або з інших причин.

10.09.2024 року відповідач повідомив позивача своїм листом, що не може зняти арешт, в зв`язку з тим, що закінчився строк зберігання виконавчих проваджень, підтвердженням чого є відповідна відповідь за №97833/12 від 10.09.2024 року. Даним листом також повідомлено, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, та те що на сьогодні виконавче провадження закрито, позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач та його представник просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, та на підставі зібраних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не направив свого представника, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшов лист від 27.11.2024 №123736/к про розгляд справи за відсутності представника відділу, в прийнятті рішення покладалися на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, вирішив реалізувати належне йому право на розпорядження власним нерухомим майно.

Листом від 10.09.2024 року вих. № 97833/12 начальником Первомайського відділу державної виконавчої служби у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено, що обтяження №31147227 внесене до єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за постановою державного виконавця серії АА №195184 від 06.06.2005 року. Відповідно до п. 2 розділу ІХ Порядку ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень становить три роки. Протягом останніх трьох років на виконанні у відділі відносно ОСОБА_1 виконавчі провадження не відкривались та не перебували. Встановити, у зв`язку з чим було накладено арешт на майно, не представляється можливим. Додатково повідомлено, що відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконаче провадження" арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

З відомостей ДРРП вбачається, що на 55/100 домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , власника ОСОБА_1 накладено обтяження державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Курочкіною І.С. на підставі постанови Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби серії АА №195184 від 06.06.2005 року.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження": "Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини".

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.08.1976 року №6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" у п. 4 роз`яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтями 316, 317, 319 ЦК України регламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а, ст. 321 ЦК України, - що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Статтею 391ЦКУкраїни передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до вимог ч.ч.1,2ст.56 ЗУ «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). А, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 59 та ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить саме їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження,) накладеного на майно позивача, порушуються його права як власника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, оскільки суду не надано відомостей щодо правомірності подальшого арешту на майно спадкодавця.

Керуючись ст.ст. 41,55 Конституції України, ст.ст. 16, 19, 76-89, 247, 263, 264, 274-279 ЦПК України,

ухвалив

позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту та зняти обтяження №31147150, зареєстрованого 07.06.2005 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Курочкіною І.С., який міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з 55/100 домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

представник позивача - адвокат Єрмоленко Анна Володимирівна, адреса: вул. Рожева, 5/76, м.Первомайськ, Миколаївська область, РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач - Перший відділ Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: провул. Бебюш Капон, 16, м. Первомайськ, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 45065450.

Повне судове рішення складено 06.12.2024 року.

Суддя: