Рішення

від 28.11.2024 по справі 766/13243/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/13243/24

н/п 2/766/11621/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 листопада 2024 р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді - Скрипніка Л.А.,

секретаря судового засідання Бівалькевич А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський облрембудтрест» про припинення трудових відносин та розірвання трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін.

ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський облрембудтрест» про припинення трудових відносин та розірвання трудового договору, в якому просить, визнати припиненими трудові відносини між сторонами на підставі ст. 38 КЗпП України, з 05.07.2024 року, розірвавши трудовий договір з 05.07.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 16.09.2013 року згідно наказу № 39-к від 10.09.2013 його прийнято тимчасово на роботу охоронця до ТОВ «Херсонський облрембудтрест», що підтверджується записом №19 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

11.01.2013 року його переведено постійно на посаду охоронцем згідно наказу №45-к від 11.10.2013 року (запис №20), а з 01.01.2017 року переведений слюсарем-сантехніком згідно наказу № 19-к від 29.12.2017 року (запис № 21).

24 лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення військ росії на територію України, через бойові дії товариство призупинило свою роботу, господарську діяльність не здійснювало та на наданий час не здійснює. 24 або 25 лютого 2022 року йому видано трудову книжку. Заробітну плату з лютого 2022 року по даний час він не отримує, але жодних документально оформлених рішень з приводу призупинення підприємством діяльності чи простою не приймалось Після звільнення м.Херсона, підприємство не поновило роботу. А він на сьогоднішній день вважається найманим працівником відповідача.

На теперішній час, зв`язок із керівництвом підприємства відсутній. 05.07.2024 року позивач направив відповідачу лист про звільнення за власним бажанням, проте відповідь так і не отримав.

На теперішній час, трудові відносини з відповідачем фактично припинені. Проте, через не оформлення у встановленому законом порядку розірвання трудових відносин з відповідачем, він, позбавлений можливості самостійно розпоряджатися своїм правом на працю та самостійний вибір місця роботи. Через не розірвання трудових відносин з відповідачем, позивач, позбавлений можливості офіційно працевлаштуватись.

Отже, з огляду на викладене, позивач вважає, що його права, щодо звільнення з роботи за власним бажанням, порушені та піддягають поновленню у спосіб постановлення судового рішення про припинення трудових відносин шляхом розірвання трудового договору № 19-К від 29.12.2017 року з 05.07.2024 року, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

2. Процесуальні дії суду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав зазначених в ньому, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Жодних заперечень з приводу позовних вимог, як і жодних заяв чи клопотань з приводу розгляду справи на адресу суду від відповідача не надходило.

Згідно отриманих судом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час прийняття судом рішення відповідач значиться зареєстрованим, у процесі припинення не перебуває, а його місцезнаходження відповідає даним вказаним позивачем у позові.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

3. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 16.09.2013 року згідно наказу № 39-к від 10.09.2013 ОСОБА_1 прийнято тимчасово на роботу на посаду охоронця до ТОВ «Херсонський облрембудтрест», що підтверджується записом №19 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

11.01.2013 року позивача переведено постійно на посаду охоронцем згідно наказу №45-к від 11.10.2013 року (запис №20), а з 01.01.2017 року ОСОБА_1 переведений слюсарем-сантехніком згідно наказу № 19-к від 29.12.2017 року (запис № 21)..

05.07.2024 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ТОВ «Херсонський облрембудтрест» заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч.1 ст. 38 КЗпПУ.

Відповідно до відповіді № 740658 від 15.08.2024 року даних сервісу перевірки контрагентів ТОВ «Херсонський облрембудтрест» станом на 15.08.2024 року перебуває в процесі припинення.

4.Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України в становлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників є Кодекс законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно зі ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; підстави, передбачені контрактом; підстави, передбачені іншими законами.

У відповідність до пункту 4 статті 36 КЗпП України однією з підстав розірвання трудового договору є ініціатива працівника. Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Трудове законодавство не передбачає обов`язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням, уст. 38 КЗпП України визначено лише обов`язок працівника письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні. Таке попередження не залежить зокрема від того, чи працює працівник у момент попередження, й роботодавець, навіть у такому випадку, не вправі відмовити йому у звільненні після спливу строку попередження.

При цьому, згідно імперативних приписів ст. 4 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від15.03.2022 № 2136-IX,у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Поштовим зверненням до відповідача від 05.07.2024 року ОСОБА_2 просив звільнити його за власним бажанням, проте вказане звернення залишилося без відповіді та реагування.

Таким чином, можна дійти висновку про фактичне припинення трудових відносин між сторонами зокрема станом на час звернення позивача із відповідною заявою про звільнення за власним бажанням.

Законодавство про працю встановлює всесвітню охорону трудових прав працівників (ч.2ст. 1 цього Кодексу). Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться записи про звільнення. Записи в трудовій книжці про звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст.49 КЗпП України).

Приписи статті 43 Конституції України та статті 22 КЗпП України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору. Конституційний Суд України розглядає право на працю, визначене статтею 43 Конституції України, як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004, № 14-рп/2004, від 16.10.2007, № 8-рп/2007 та від 29.01.2008, № 2-рп/2008). Свобода праці передбачає можливість особи займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по своїй суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Припинення трудових відносин тісно пов`язано зі свободою його праці, оскільки праця може виконуватися саме до того часу поки останній не вирішить припинити її виконання або з інших підстав. При цьому, припинення трудових правовідносин має безпосередній вплив на можливість мати реалізацію прав на зайнятість (не заборонену законодавством діяльність осіб, пов`язану із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі), працевлаштуванням на роботі (посаді).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомив відповідача про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Згідно ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1,2ст.77, ч. 1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті та їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання трудових відносин припиненими починаючи саме з 05.07.2024 року, коли позивач вирішив звернутися із відповідною заявою.

При цьому, з огляду на вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин саме з підстав розірвання трудового договору з ініціативи працівника, та беручи о уваги обов`язок роботодавця розірвати трудовий договір у строк, який просить працівник ( ч. 1 ст. 38 КЗпП України), суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання припиненими трудових відносин саме шляхом розірвання трудового договору, саме з 05.07.2024 року.

5.Щодо судових витрат

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

6.Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,229,247263-265,268,273, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський облрембудтрест» починаючи з 05.07.2024 року, розірвавши трудовий договір № 19-К від 29.12.2017 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський облрембудтрест», місце знаходження: м.Херсон, вул. Пилипа Орлика, 32/30, ЄДРПОУ 01293116.

Суддя Л.А. Скрипнік