Постанова

від 04.12.2024 по справі 947/34541/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

Справа № 947/34541/24

Провадження № 2-а/947/259/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доУправління патрульної поліції в Одеській області, сержанта поліції Рибалова Олександра Олексійовича, поліцейського 2 взводу 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3329328 від 24.10.2024,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сержанта поліції Рибалова Олександра Олексійовича, поліцейського 2 взводу 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3329328 від 24.10.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Скриль Ю.А. та передано головуючому по справі 29.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначив, що 24.10.2024 позивач рухався на автомобілі Citroen C5, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Новощипний ряд, 27 у м. Одесі, де був зупинений сержантом поліції Рибаловим О.О. за проїзд під знак ПДР 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», та під час перевірки документів затребував надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вказану вимогу позивач повідомив, що він не отримував поліс на підставі ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки є особою з інвалідністю внаслідок війни та звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також позивач посилається на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення сержантом не роз`яснено прав і обов`язків, не надано можливості скористатися послугами адвоката.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області надав відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, вважає його недоведеним, посилаючись на те, що позивач на підтвердження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не надав посвідчення серії НОМЕР_2 від 24.04.2009, про яке вказує у позовній заяві. Окрім того звертає увагу суду на те, що згіно з наданим посвідчення та під час усних пояснень позивач зазначив, що є інвалідом ІІ групи, які відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звільняються від обов`язку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а лише мають право на 50% знижки розміру страхового платежу.

У судові засіданні, призначені на 07.11.2024, 20.11.2024, 28.11.2024 та 04.12.2024, відповідачі та/або їх представники не прибули, про дату, час і місце повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви/клопотання від них також не надходили.

Позивач у судовому засіданні 04.12.2024 підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, постанову скасувати, а справу закрити.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.1,2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Судом встановлено, що згідно з постановою серії ЕНА № 3329328 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 24 жовтня 2024 року о 06-10 годині водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом марки Citroen C5, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Новощипний ряд, 27 у м. Одесі, без чинного поліса обов`язкової цивільно-правової відповідальності, чим порушив п. 2.1.ґ. Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.

Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Як зазначено в п. 2.1.ґ. ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із п. 13.1 ст.13 Закону №1961 учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні від 23.12.2017 №7-рп/2014, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону №1961, транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам 1 групи, є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо).

Отже, у відповідності до п. 13.1 ст. 13 Закону №1961 учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Згідно з наданими суду позивачем документів встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області 06.12.1996, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України).

Відповідно до Довідки Управлінням Служби безпеки України в Одеській області від 06.12.1996 № 5365 ОСОБА_1 відноситься до учасників бойових дій. Вказана довідка підтверджує право на користування пільгами згідно зі ст.ст. 5, 6, 12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з довідкою Управлінням Служби безпеки України в одеській області від 04.07.1997 № 149, ОСОБА_1 відноситься до інваліда війни ІІ групи. Вказана довідка підтверджує право на користування пільгами згідно зі ст.ст. 5, 6, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області 21.09.2001. Саме це посвідчення було надано сержанту поліції під час зупинки транспортного засобу позивача 24.10.2024.

Бланк вказаного посвідчення складений російською мовою та у ньому зазначено «Предъявитель удостоверения является инвалидом второй группы и имеет право на льготы и преимущества, установленные законодательством СССР и союзных республик для инвалидов Отечественной войны». Суду для огляду надано оригінал вказаного посвідчення, під час дослідження якого встановлено, що на двох сторінках вказаного бланку посвідчення містяться мокрі печатки «Управління Служби безпеки України в Одеській області», у тому числі 2 круглі гербові печатки Управління Служби безпеки України в Одеській області.

Згідно з наданими позивачем у судовому засіданні поясненнями встановлено, що оскільки попередньо видане посвідчення було пошкоджено внаслідок його прання, він звернувся до Управління Служби безпеки України в Одеській області для отримання тимчасового підтвердження його статусу інваліда внаслідок війни, однак на той час у зв`язку з відсутність бланків оновленого зразка йому видали посвідчення з бланком старого зразка.

У подальшому позивач отримав дублікат посвідчення інваліда ІІ групи , який має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, а саме: серії ААБ № 013838 від 24.04.2009, видане ДПСП ОМР УСЗН в Київському районі.

Однак 24.10.2024 під час його зупинки працівниками патрульної поліції вказане посвідчення № НОМЕР_5 при собі не мав, оскільки воно залишилось у дружини, яка мала звернутися до органів соціального захисту населення для вирішення відповідних питань.

Працівниками поліції вказану інформацію не прийнято до уваги та, з метою встановлення наявності чи відсутності підстав для звільнення позивача від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не надано можливіості позивачу надати підтверджуючи його статус документи для перевірки.

Окрім цього, відповідаючи на питання суду у яких саме бойових діях позивач брав участь, останній повідомив, що брав участь у бойових діях у Чехословакії (1968 рік).

Таким чином, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до п. 7 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є учасником бойових дій, та згідно з п. 13.1 ст.13 Закону №1961 звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Вказане підтверджується:

-посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням Служби безпеки України в Одеській області 06.12.1996,

-Довідкою Управлінням Служби безпеки України в Одеській області від 06.12.1996 № 5365,

-Довідкою Управлінням Служби безпеки України в одеській області від 04.07.1997 № 149,

-посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.04.2009, виданим ДПСП ОМР УСЗН в Київському районі.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини на обов`язковість яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Як зазначив у своєму позові адвокат ОСОБА_1 , є інвалідом ІІ групи внаслідок війни і відповідно до ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, про що повідомив інспектора поліції та пред`явив останньому посвідчення учасника бойових дій та посвідчення інваліда. Однак, інспектор поліції, посилаючись на підробку вказаного документа, не встановив та не перевірив усіх обставин справи, не отримав достатніх, належних, достовірних підтверджуючих факт наявності або відсутності у позивача спеціального статусу, яке впливає на склад адміністративного правопорушення, окрім отримання витягу з бази даних МТСБУ, виніс оскаржувану постанову.

Твердження позивача, що він поліцейському пред`явив посвідчення інваліда ІІ групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, підтверджуються відеозаписом, зафіксованим на портативний відеореєстратор інспектора № 471811.

Дослідженням вказаного відео, зафіксованого на портативний відеореєстратор інспектора № 471811 (оптичний носій інформації DVD+R № РАР644ВН08223070), судом встановлено, що дійсно позивач пред`явив посвідчення серії НОМЕР_4 з бланком старого зразка. У поліцейських виникли сумніви щодо його дійсності та достовірності, на що позивач пояснив, що посвідчення нового зразка (як встановлено у судовому засіданні, мова йшла про посвідчення серії НОМЕР_2 ) залишив вдома, на що одним з поліцейських зазначено, що «якщо вдома значить немає». При цьому в порушення положень ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, суб`єкт владних повноважень заходів, спрямованих на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови (зокрема шляхом отримання відповідних доказів), не вжив, тим самим не з`ясував чи було дійсно вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчинені.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі №524/5536/17.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА №3329328 є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Окрім цього, під час розгляду справи судом встановлено, що зупинка транспортного засобу позивача відбулась без достатніх на те правових підстав, оскільки на його автомобілі, зокрема на лобовому та задньому склі містяться розпізнавальний знак «Водій з інвалідності».

Відповідно до п. 3.45 розділу 33 ПДР, дія знаку 3.2 не поширюється на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком Водій з інвалідністю, на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Суб`єкт владних повноважень не надав доказів, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху або поліцейським оформлювались матеріали дорожньо-транспортної пригоди за участі позивача, що також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яка фіксувала події під час складання постанови серії ЕНА № 339328 від 24 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідно до якого, поліцейський констатував порушення, яке полягає в тому, що позивач керує автомобілем без страхового полісу.

Встановивши обставини справи, суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Приписами підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Стаття 35 Закону №580-VIII містить перелік випадків у яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Частина 3 статті 35 Закону №580-VIII передбачає, що поліцейський зобов`язаний по інформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Частина 1 статті 126 КУпАП встановлює, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників на земних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, відповідно до пункту 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що поліцейський має право зупиняти транспортні засоби у конкретно визначених законом випадках.

Що стосується пред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначає, що контроль за його наявністю здійснюється у двох випадках:

- при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху;

- при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У межах даної справи, суб`єкт владних повноважень не надав доказів, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих у судовому засіданні позивачем пояснень, будь-які протоколи та/або постанови, окрім оскаржуваної, працівниками патрульної поліції не складались та не виносились.

Суд звертає увагу на сформований Верховним Судом правовий висновок, викладений у постановах від 15.03.2019 (справа №686/11314/17) та від 22.10.2019 (справа №161/7068/16-а), який полягає у тому, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення страхового полісу є неправомірними.

Отже наведені обставини також свідчать про протиправність винесення поліцейським постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено

Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, оскільки він є інвалідом ІІ групи, беручи до уваги, що його позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доУправління патрульної поліції в Одеській області, сержанта поліції Рибалова Олександра Олексійовича, поліцейського 2 взводу 7 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3329328 від 24.10.2024 задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3329328 від 24.10.2024, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП України, у виді штрафу у розмірі 425,00 грн, скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1ст.126 КУпАПзакрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульноїполіції вОдеській областіна користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складенняповного рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2024.

Суддя Ю. А. Скриль