Постанова

від 09.12.2024 по справі 131/1509/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/1509/24

Провадження № 33/801/975/2024

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, частиною першою статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 КУпАП, частиною першою статті 130 КУпАП та з урахуванням положень частини другої статті 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що:

16 жовтня 2024 року о 12:05 год по вул. Європейській у м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, він керував транспортним засобом марки «BMW 535 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами та здійснив це правопорушення повторно протягом року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП;

16 жовтня 2024 року о 12:05 год по вул. Європейській у м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, він керував транспортним засобом марки «BMW 535 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 КУпАП, частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складів адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 КУпАП, частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

працівниками поліції порушено порядок огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння, оскільки він перебував у спокійному стані та ввічливо себе поводив, відтак висновки поліцейського про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння не відповідають дійсності;

вимога працівників поліції про проходження огляду була незаконною, тому він відмовився від огляду;

зазначення судом в оскаржуваній ухвалі про його відсутність у судовому засіданні суду першої інстанції не відповідає дійсності.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Установлено, що 16 жовтня 2024 року о 12:05 год по вул. Європейській у м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 535 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, оскільки у нього відсутнє посвідчення водія категорії «В».

Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з частинами дев`ятою, десятою статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною п`ятоюстатті 126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП (постанова ЕНА № 3182871).

Відомостей про те, що постанова від 02 жовтня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною другою статті 126 КУпАП скасована матеріали справи не містять.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність у порівнянні з іншими правопорушеннями.

Отже, судом першої інстанції дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Апеляційний суд звертає увагу, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 не оскаржує висновки суду першої інстанції по суті адміністративного правопорушення щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, тобто не заперечує факту керування транспортним засобом без прав на керування ним повторно протягом року та зупинки його працівниками поліції.

Крім цього, установлено, що 16 жовтня 2024 року о 12:05 год по вул. Європейській у м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 535 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за змістом Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи слідує, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки зафіксована інспектором ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Салій А. О., відповідно до положень статті 266 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року.

DVD диск з відеозаписом є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційним судом досліджено DVD диск з відеозаписом.

З наданого працівниками поліції відеозапису слідує, що під час спілкування працівників поліції з водієм, в останнього були виявлені типові зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано йому пройти освідування на стан наркотичного сп`яніння.

Водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що було зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції.

Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 126 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП містять усі необхідні відомості, передбачені статтею 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимога працівників поліції про проходження огляду була незаконною, відтак порушено порядок огляду водія на стан сп`яніння не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Чинним законодавством у сфері безпеки дорожнього руху саме працівникам поліції надані повноваження з виявлення ознак того чи іншого сп`яніння у осіб, які керують транспортними засобами, та при цьому проходження огляду на стан сп`яніння є обов`язком для такої особи.

З наявного в матеріалах справи відеозапису слідує, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , в останнього були виявлені типові зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснювали процедуру проходження огляду та наслідки відмови.

Відтак працівники поліції забезпечили ОСОБА_1 реальну, об`єктивну можливість реалізувати свій обов`язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак останній такою можливістю не скористався.

Посилання заявника на те, що судом першої інстанції не досліджено доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Оглянутим в судовому засіданні відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Ба більше, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився.

Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчинених правопорушень, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Розглянувши справу і прийнявши рішення на основі повного, всебічного, об`єктивного, неупередженого дослідження та аналізу матеріалів, направлених правоохоронним органом, суд діяв виключно у межах власної функції відправлення правосуддя.

Указане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 208/712/19 (провадження № 13-47зво22).

Зазначення судом першої інстанції про відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні, що на його твердження не відповідає дійсності, не ґрунтується на матеріалах справи та, за наявних у справі доказів, правильні висновки суду, про наявність в його діях складів указаних правопорушень, не спростовують.

Інші твердження апеляційної скарги носять формальний характер, зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, підтвердження в ході апеляційного перегляду справи не знайшли та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Матеріали справи про адміністративні правопорушення мають достатньо доказів для підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Ураховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення з урахуванням статті 36 КУпАП у межах санкції частини п`ятої статті 126 КУпАП.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ