Рішення

від 06.12.2024 по справі 175/5904/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 175/5904/23

Провадження 2-о/175/132/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Васюченка О.Г.,

присяжних: Конопльова А.А., та Товстик С.В.

за участю секретаря Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Дніпровського району Дніпропетровської області, Чумаківська сільська рада, Міністерство оборони України, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 вересня 2023 року звернувся до суду з заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна. Заявник у своїй заяві просив ухвалити рішення, яким визнати недієздатною його рідну сестру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , встановити над нею опіку та призначити його опікуном рідної сестри. В своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 , зареєстрована та про проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 рідна сестра заявника є інвалідом 1 групи з дитинства, безстроково, потребує постійного стороннього догляду та нагляду у психіатра. Причиною інвалідності ОСОБА_2 є хронічне психічне захворювання, яке призводить до того, що вона має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, до навчання, до професійного навчання, до здобуття освіти. Вона не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю і в зв`язку з цим, вона перебуває на обліку у лікаря-психіатра. У зв`язку з чим, що ОСОБА_2 не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними, потребує стороннього догляду, її необхідно визнати недієздатною та призначити опікуна. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Заявник в своїй заяві, зазначає, що має можливість і бажання дбати про рідну сестру, в нього добрий стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває.

Ухвалою від 19 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі за правилами окремого позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою від 22 листопада 2023 року долучено регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області та призначено адвоката для здійснення захисту ОСОБА_2

25 грудня 2023 року постановлено ухвалу про призначення судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою від 05 серпня 2024 року до справи залучено вякості заінтересованоїособи Міністерство оборони України.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, визнати рідну сестру недієздатною та призначити його її опікуном.

Представник Управління соціального захисту населення Дніпровського району Дніпропетровської області та представник Чумаківської сільської ради у судовому засіданні проти визнання особи недієздатною не заперечували, про визнання опікунства залишили на розсуд суду.

Представник особи чию недієздатність встановлюють в судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Мисечко К.О. - залишила вказане питання на розсуд суду.

Представник Міністерства оборони України до суду не з`явився, про час та дату повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, проте про причини неявки не повідомив, відповідних заяв чи клопотань не надавав.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом в судовому засіданні встановлено, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є рідною сестрою заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника серія НОМЕР_3 , виданого бюро ЗАГС 07.02.1970 р., актовий запис №5 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 виданого бюро ЗАГС 18.01.1980 р., актовий запис №4.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №230 від 11 червня 2024 року, ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості.

Також встановлено, що ОСОБА_1 після смерті їх батька тривалий час піклується за рідною сестрою ОСОБА_2 та який за станом здоров`я медичних протипоказань щодо можливості бути опікуном не має, з обов`язками опікуна ознайомлений та зобов`язався їх виконувати в повному обсязі та не заперечує проти призначення його опікуном у випадку визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , недієздатною.

Заявник звернувся до заінтересованої особи з метою підготування необхідних документів для встановлення опіки і звернення до суду, що і було зроблено.

В судовому засіданні встановлено і підтверджено матеріалами справи, інших близьких родичів, окрім як заявник, ОСОБА_2 не має.

Також судом при ухваленні рішення враховано подання Чумаківської сільської ради від 25 вересня 2024 року, яким встановлено доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , у разі визнання останньої недієздатною.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не спростовані наданими поясненнями заявника, заінтересованих осіб, захисника Завгородньої Н.О.. Заявник бажає належним чином оформити всі документи і повноваження стосовно своєї сестри, але в іншому порядку визначити вказане не можливо.

Відповідно до ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цивільним кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров`я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку. Відповідно до ст. З Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (ч. 1 ст. 7 Закону).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою в разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Стаття 63 (ч. 4) ЦК України визначає, що опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що учасник справи в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявник заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно заінтересованої особи по можливим незаконним (з точки зору вказаної особи) діям відносно нього, предмета спору, а заінтересована особа цього не довела, можливе твердження вказаної особи про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги можливе не погодження з вимогами в частині їх обґрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

В силу ч.ч. 5-9 ст. 300 ЦПК України, рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

При таких обставинах суд вважає можливим заяву задовольнити та вважає за необхідне визнати громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 - недієздатною.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 р. у справі № 753/1905/22 (провадження №61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).

Пунктом 3.2 Правил опіки та піклування, які зазначені вище, встановлено, що опікунами не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Підстави для обмеження ОСОБА_1 бути опікуном ОСОБА_2 , передбачені п. 3.2 зазначених вище Правил, відсутні.

Як встановлено судом, орган опіки та піклування позитивно висловився щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , перевірив можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна та врахував якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Отже, щодо вимоги заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_2 , обґрунтовані та передбачені ч. 1 ст. 41 ЦК України, відповідно до якої над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка, а також ч. 1 ст. 60 ЦК України, відповідно до якої суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування, підстави для її задоволення.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Також враховуючи, що судом під час розгляду заяви не було встановлено будь-якої корисливої або іншої зацікавленості щодо визнання фізичної особи недієздатною з боку заявника немає, а тому перешкод зазначених у ст. 64 ЦК України для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , не має та не встановлено, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатною рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Таким чином обставини заяви про встановлення юридичного факту (визнання особи недієздатною та призначення опікуном) знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, доведені, а тому заява обгрунтована і підлягає задоволенню.

На підставі ст. ст. 30, 39, 60, 62, 63, 64 ЦК України, керуючись 295-300 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Дніпровського району Дніпропетровської області, Чумаківська сільська рада, Міністерство оборони України, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженку с. Чумаки, Дніпровського району, Дніпропетровської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною.

Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , опіку та призначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , опікуном.

Строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , недієздатною встановити на два роки, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення такого строку.

Роз`яснити, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою ст.300 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 грудня 2024 року.

Суддя О.Г. Васюченко

Присяжні А.А. Конопльова

С.А. Товстик