Рішення

від 05.12.2024 по справі 211/2739/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2739/24

Провадження № 2/211/1736/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 грудня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Строгановій Е.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський тролейбус», третя особа: Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завдану ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства«Міський тролейбус»(далі - КП «Міський тролейбус») про відшкодуванняморальної шкоди,завдану ушкодженнямздоров`я привиконанні трудовихобов`язків,тапросить судстягнути звідповідача накористь позивачаморальну (немайнову)шкоди,завдану ушкодженнямздоров`япри виконаннітрудових обов`язків,у сумі24000гривень безурахування податківі зборівфізичних осіб.В обґрунтуванняпозову зазначив,що вінз 07.12.2017по 04.04.2022працював напосаді водіяавтотранспортних засобівавтотранспортного підрозділуКП «Міськийтролейбус».На даномупідприємстві вінпрацював більше5років,має стажводія більше30років тазагальний трудовийстаж більше49років.20.11.2021з позивачемстався нещаснийвипадок навиробництві.Відповідно доНаказу директораКП «Міськийтролейбус» ОСОБА_4 №837від 22.11.2021була утворенакомісія зрозслідування нещасноговипадку.За результатамирозслідування булоскладено Актрозслідування нещасноговипадку заформою Н-1/Пвід 20.12.2021.Даний Актбуло затверджено20.12.2021директором КП«Міський тролейбус» ОСОБА_4 .З висновкамикомісії зрозслідування нещасноговипадку ОСОБА_1 не бувзгодний,так яквважав,що Актрозслідування нещасноговипадку заформою Н-1/Пвід 17.12.2021підлягав скасуваннюз проведеннямповторного розслідуваннянещасного випадкуза участюфахівців ГоловногоУправління ДержавноїСлужби Україниз питаньпраці уДніпропетровській області.Тому позивачзвернувся зіскаргою від18.01.2022до начальникаГоловного УправлінняДержавної СлужбиУкраїни зпитань праціу Дніпропетровськійобласті ОСОБА_5 . За результатами розгляду скарги від 18.01.2022 було скасовано Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 20.12.2021. Відповідно до наказу директора КП «Міський тролейбус» ОСОБА_4 №170 від 14.02.2022 була утворена комісія з розслідування нещасного випадку. За результатами розслідування було складено Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 15.02.2022. Даний Акт було затверджено 16.02.2022 директором КП «Міський тролейбус» Приходьком О.Я. Нещасний випадок, що стався з позивачем 20.11.2021 о 04 год. 40 хв. на КП «Міський тролейбус» було пов`язано з виробництвом. Відповідно до довідки серія 12ААА №061248 від 23.05.2023 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, позивачу було первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності, з 22.05.2023 безстроково. ОСОБА_1 вважає, що КП «Міський тролейбус» має відшкодувати йому моральну (немайнову) шкоду, нанесену працівнику у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача при виконанні трудових обов`язків. Він оцінює розмір моральної шкоди 240000,00 грн. Позивач вважає, що саме ця сума компенсує йому моральну (немайнову) шкоду, заподіяну роботодавцем КП «Міський Тролейбус», у зв`язку з отриманням виробничої травми при виконанні трудових обов`язків.

Ухвалою суду від 17.05.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.06.2024 представником третьої особи Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області Іванус Оленою через систему «Електронний суд» скеровано до суду пояснення у справі, з якого вбачається, що Головне управління не погоджується з позовом та вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів КП «Міський тролейбус». 21.11.2021 у результаті нещасного випадку отримав виробничу травму у вигляді забійної рани біляочної ділянки, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, у наслідок якої висновком МСЕК від 23.05.2023 позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25% первинно та безстроково, з 22.05.2023 по виробничій травмі, а також визначено потребу у медикаментозному лікуванні і ВМП. Управління звертає увагу на те, що відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 23.02.2007 №717-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі - Закон № 717-V). Цим Законом внесено зміни до законодавчих актів України, а саме: Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який викладено у новій редакції за назвою Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до ст. 36 ч. 8 зазначеного Закону (у редакції з 01.01.2015), відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Законодавець, приймаючи Закон №717-V, визначився у питанні щодо виду страхових виплат та зазначив, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не є страховою виплатою незалежно від часу настання страхового випадку, проте, це не позбавляє названих осіб права на отримання такого відшкодування відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Таким чином, на час набрання чинності Законом №717-V внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві», і Фонд не був суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснювалося відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. Таким суб`єктом є роботодавець. Крім того, просить суд врахувати і те, що 01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закон України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пункт 8 ст. 30 Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Таким чином, на час набрання чинності Законом №717-V внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» та Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і Фонд соціального страхування України не був суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснювалося відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. У свою чергу, з 01.01.2023 територіальні органи Пенсійного фонду України не є суб`єктами, за рахунок коштів яких здійснювалося відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. Керуючись принципом прямої дії Закону в часі, застосовуючи закон, який діє на час прийняття рішення, документи, надані позивачем до суду, пояснення сторін, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області просить прийняти законне рішення.

11.07.2024 представником відповідача ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву. З позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, відповідач не погоджується та вважає їх недоведеними та необґрунтованими з наступних підстав. Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, до довідка МСЕК не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути належним доказом того, що моральна шкода позивачу спричинена саме внаслідок виробничої травми, з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (надалі Положення про МСЕ), це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Пунктом 3 Положення про МСЕ встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Отже, на медико-соціальну експертизу покладено завдання визначати не тільки ступінь втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, але й внаслідок будь-яких інших захворювань, у тому числі загального характеру. Відповідно до пункту 11 Положення про МСЕ, міські, міжрайонні, районні комісії, зокрема, визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків. Абзацом 4 пункту 24 Положення про МСЕ встановлено, що форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ. Так, Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 №577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за №1504/21816, затверджено, зокрема, Форму первинної облікової документації №158-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» (пункт 1.12) та інструкцію щодо її заповнення, що додаються. Складовою частиною Форми первинної облікової документації №158-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» є Довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, в графі 8 якої обов`язково має зазначатися, у зв`язку з чим встановлений ступінь втрати працездатності у відсотках (трудове каліцтво, професійне захворювання). Пунктом 5.8 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158-1/0 «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» встановлено, що у графі 8 зазначається, у зв`язку з чим встановлений ступінь втрати працездатності у відсотках (трудове каліцтво, професійне захворювання). Затверджена Наказом МОЗ форма Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги повинна містити Графу 8 «Причина втрати професійної працездатності». Проте, з наданої позивачем Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА, складеної 23.05.2023, вбачається, що вона в графі 8 не містить відомостей про причину втрати професійної працездатності та про те, у зв`язку з чим позивачу встановлений ступінь втрати працездатності у відсотках (трудове каліцтво, професійне захворювання). Отже, за наданими позивачем доказами, неможливо дійти однозначного висновку про те, що втрата працездатності у позивача сталася виключно внаслідок отриманої ним травми на виробництві. За таких обставин представник вважає, що надана позивачем Довідка МСЕК, якою йому визначено 25% втрати професійної працездатності, не є належним та беззаперечним доказом наявності причинного зв`язку між встановленою позивачу втратою працездатності з наслідками отриманої ним виробничої травми, оскільки вказана довідка МСЕК, за своєю формою та змістом, не відповідає вимогам Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 №577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за №1504/21816 та затвердженій Формі первинної облікової документації №158-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги». За таких обставин, вимоги позивача є недоведеними належними та допустимими доказами. Більш того, стягнення в якості відшкодування моральної шкоди з відповідача в розмірі 240000,00 грн. є необґрунтованим та суттєво завищеним. Крім того, відповідач зауважує, що згідно Акту повторного розслідування нещасного випадку від 15.02.2022, нещасний випадок з позивачем стався, зокрема, через його особисту необережність та внаслідок невиконання ним Інструкції з охорони праці №106 для водія автотранспортних засобів, затвердженої Наказом директора КП «Міський тролейбус» №737 від 27.11.2020. Таким чином, вимога позивача про стягнення 240000,00 грн., як компенсації моральної шкоди, з відповідача є безпідставно завищеною та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення. Підсумовуючи викладене, вимоги позивача є безпідставними через їх недоведеність у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен окремо, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові. У подальшому позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. У подальшому також надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області Іванус О., відповідно поданого пояснення у справі, просила під час розгляду справи по суті врахувати інформацію, надану Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області в поясненні; розглянути позовну заяву за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 07.12.2017 по 04.04.2022 працював на посаді водія автобусу міського пасажирського транспорту 1 класу автотранспортного підрозділу КП «Міський тролейбус», був звільненийна підставіст.38Кодексу законівпро працюУкраїни завласним бажанняму зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 8-13).

20.11.2021о 04год.40хв.з позивачемстався нещаснийвипадок, про що було складено Акт розслідуваннянещасного випадку від 17.12.2021, яким зафіксовано обставини за яких стався нещасний випадок, відомості про потерпілого та осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, акт складено за формою Н-1/П (а.с. 23-28). Причинами нещасного випадку: невиконання вимог інструкцій з охорони праці; порушено пункти 1.8., 3.13 «Інструкції з охорони праці №106 для водія автотранспортних засобів автобуса міського пасажирського транспорту КП «Міський тролейбус». За висновками комісії: нещасний випадок з водієм автотранспортних засобів КП «Міський тролейбус» ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Але звисновками комісіїз розслідуваннянещасного випадку ОСОБА_1 не бувзгодний,оскільки вважав,що розслідуваннянещасного випадкумало бутипроведено заучастю фахівцівГоловного УправлінняДержавної СлужбиУкраїни зпитань праціу Дніпропетровськійобласті.Тому позивач18.01.2022звернувся зіскаргою ГоловногоУправління ДержавноїСлужби Україниз питаньпраці уДніпропетровській області (а.с. 21, 22). За результатами розгляду скарги було скасовано Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 20.12.2021 та проведено повторне розслідування.

За результатами розслідування було складено Акт повторного розслідування нещасного випадку, що стався 20.11.2021 о 04 год. 40 хв. на КП «Міський тролейбус», акт складено за формою Н-1/П (а.с. 15-20). Причинами нещасного випадку: організаційна: невиконання вимог інструкцій з охорони праці; порушено пункти 1.8., 3.13 «Інструкції з охорони праці №106 для водія автотранспортних засобів автобуса міського пасажирського транспорту»; супутні: організаційні: не виконанні посадових обов`язків, порушено п. 11, п. 22 «Посадової інструкції механіка автотранспортного підрозділу» №4 від 15.02.2021. За висновками комісії: нещасний випадок з водієм автотранспортних засобів КП «Міський тролейбус» ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до довідки Серія 12ААА №061248 від 23.05.2023 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, позивачу було первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності, з 22.05.2023 і безстроково (а.с. 34).

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частинами 4 статті 43 і частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Згідно частин 1 і 3 статті 3 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону праці», відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема уфізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено у пункті 4.1. рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 у справі №1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15.06.2020 у справі №212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що у зв`язку із нещасним випадком на виробництві позивачу встановлено стійку втрату працездатності безстроково у розмірі 25%, чим заподіяно моральної шкоди.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності вини відповідача у нещасному випадку, який стався із позивачем, оскільки на момент отримання травм позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем, нещасний випадок стався під час виконання ним трудових обов`язків та згідно висновків комісії, викладених у Акті за формою Н-1/П, нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний із виробництвом.

Також доводи відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відповідач не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці позивачу, тому сама по собі наявність провини ОСОБА_1 у його травмуванні 20.11.2021 не знімає відповідальності з КП «Міський тролейбус».

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує заявлений позивачем розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, яку він оцінив у 240000 грн. 00 коп., враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача, який становить 4 роки 3 місяці, відсоток втрати працездатності позивача після огляду МСЕК, що складає 25% безстроково, відсутність встановленої групи інвалідності. Також суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження тяжкості вимушених змін в її життєвих і виробничих стосунках, глибини фізичних та душевних страждань пов`язаних із розладом здоров`я, необхідністю вимушених змін для впорядкування звичного образу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для підтримання здоров`я, зниження життєвої активності та неможливості реалізовувати свої звички та бажання, тощо. При цьому, на думку суду, відсутність подібних доказів не спростовує факту отримання позивачем ушкодження здоров`я, які призвели до втрати нею працездатності. Отже, виходячи з вищевикладеного та встановлених під час розгляду справи обставин, дотримуючись вимог розумності і справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 60000 грн. 00 коп.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції з 23.05.2020) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 у справі №180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі № 599/645/21.

З огляду на викладене вище, моральна (немайнова) шкода, завдана ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, у сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок має бути стягнута з відповідача на користь позивача без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 141, 76-81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський тролейбус», третя особа: Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завдану ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Міський тролейбус» (ЄДРПОУ 34811465, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське, буд. 22) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну (немайнову) шкоду, завдану ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, у сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Міський тролейбус» (ЄДРПОУ 34811465, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське, буд. 22) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І.О. Юзефович