Рішення

від 04.12.2024 по справі 201/10903/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10903/24

Провадження № 2/201/4028/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Батманової В.В.

за участю секретаря Дейнега А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В :

05.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

В позовній заяві, позивач посилався на те, що після смерті чоловіка та сина ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , є власником 35/200 частин житлового будинку житловою площею 165.1 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день власником 35/200 частин вказаного житлового будинку є позивач на підставі свідоцтво про право на спадщину, власником 35/100 частин будинку є донька позивача - ОСОБА_3 , на підставі договору дарування. У зазначеному житловому будинку проживає ОСОБА_4 , яка з 05.06.2014 по 29.11.2023 перебувала в шлюбі з померлим сином позивача ОСОБА_5 та почала проживати там під час шлюбу та залишилась мешкати після смерті ОСОБА_3 .

Згідно довідки № 5340 від 25.06.2024 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб, яка видана Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований лише померлий син позивача.

Відповідач не сплачує комунальні послуги за будинок, перешкоджає позивачу у користуванні її власністю, вчиняє конфлікти.

У зв`язкуз викладенимпросила судусунути їйперешкоди укористуванні житловимбудинком АДРЕСА_1 шляхомвиселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла, а також стягнути з неї судові витрати.

Ухвалою судді Батманової В.В. від 06.09.2024 було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні з повідомленням сторін (а.с. № 39).

Відповідач скористалась правом на подання відзиву в якому заперечувала проти позову, посилаючись на те, що вона оскаржує в судовому порядку заповіт складений померлим ОСОБА_3 , а відтак просила відмовити в задоволенні позову.

Позивач скористалась правом на подання відповіді на відзив в якій заперечувала доводи викладені у відзиві, просила задовольнити позов з підстав у ньому викладених.

В наданій суду 04.12.2024 заяві позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, справу просила розглядати за її відсутністю, без фіксування процесу технічними засобами, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач та її представник в суде засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України та ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи 04.12.2024 здійснювався за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази за принципами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.11.2023.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30.12.2023.

Після смерті чоловіка та сина ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право наддадщину за законом №1086 від 12.08.2024 видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О.Ю.

Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , є власником 35/200 частин житлового будинку житловою площею 165.1 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день власником 35/200 частин вказаного житлового будинку є позивач на підставі свідоцтво про право на спадщину, власником 35/100 частин будинку є донька позивача - ОСОБА_3 , на підставі договору дарування ВСХ № 43458 від 08.06.2006, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріально округу Невіковою Н.А.

Відповідач була дружиною померлого ОСОБА_5 з 05.06.2014 по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкала у вказаному домоволодінні як дружина померлого. Після смерті чоловіка відповідач залишилась мешкати у будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 5340 від 25.06.2024 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб, яка видана Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований лише померлий син позивача. Подібна інформація зазначена у відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 15.12.2023 приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Прокоф`євій О.Ю.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 по справі № 201/4032/24 відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Позивач зазначає, що відповідач не сплачує комунальні послуги за будинок, про що надала копії відповідних квитанції та вказане не було спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Виходячи з усього вище викладеного, аналізуючи в сукупності вищезазначені правові норми та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки безпідставне користування ОСОБА_2 вищезазначеним житловим приміщенням позбавляє позивача можливості вільно володіти та розпоряджатися своїм майном.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 116, 150 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 274, 279, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проусунення перешкоду користуваннімайном задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.В. Батманова