Рішення

від 27.11.2024 по справі 203/3827/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/3827/24

Провадження № 2/0203/1543/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, третя особа без самостійних вимог Дніпровська міська рада, про відшкодування шкоди,

встановив:

29 липня 2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка володіє на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна - квартирою, загальною площею 121,9 кв.м, житловою площею 108,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2633354712020. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває. 28 липня 2023 року внаслідок ракетної атаки збройних формувань російської федерації на місто Дніпро, було пошкоджено майно позивачки, а саме руйнування залізобетонного перекриття, м/пластикових віконних блоків, вхідної групи на лоджію (двері та скління), зовнішніх стін, внутрішніх стін, перегородок, зруйновано газовий лічильник та котел, систему трубопроводів, пошкоджені вхідні металеві двері, радіатори, пошкоджено сполучення колон з плитами перекриття квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 19 вересня 2023 року комісією з обстеження квартири, пошкодженої внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, повноваження якої визначені рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 01.07.2022 № 624 «Про створення комісій з обстеження пошкоджених будівель і споруд, об`єктів незавершеного будівництва внаслідок збройної агресії російської федерації» (зі змінами), на підставі листа позивачки від 02.08.2023 № 24/585 було проведено обстеження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено АКТ № 237 від 19.09.2023. За результатами обстеження комісією були виявлені пошкодження і зроблено висновок, що житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , потребує технічного обстеження відповідно до п.9 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Міністрів України від 19.04.2022 № 473. Відповідно до Витягу зі Звіту за результатами технічного обстеження пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації секції 2 та 3 другої черги будівництва житлового комплексу «Женева», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом капітального ремонту, реконструкції. Загальний розмір збитків понесених позивачем склав 2419445,63 грн., що підтверджується звітом про оцінку збитків № РЗ-28.07.23-К_22а_с2_кв86 від 22.11.2023, які позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь. (а.с.1-6)

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а також залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог Дніпровську міську раду. (а.с.77-78)

В підготовче засідання 30 серпня 2024 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 25 вересня 2024 року. (а.с.81)

В підготовче засідання 25 вересня 2024 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Від представника позивача та представника третьої особи без самостійних вимог надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та в якій вони просили призначити справу до судового розгляду. (а.с.85) Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду в судовому засіданні були виконані 25 вересня 2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 листопада 2024 року. (а.с.а.с.86, 87)

В судове засідання 05 листопада 2024 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 27 листопада 2024 року. (а.с.90)

В судовому засіданні 27 листопада 2024 року було проведено розгляд справи по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представником позивача було подано через канцелярію суду заяву про слухання справи за їх відсутності, позовну заяву підтримав та просив задовольнити. (а.с.93)

Відповідач повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України», про дату, час та місце судового розгляду. (а.с.а.с.80,83,89,92) Представник відповідача до суду не з`явився, будь-яких заяв до суду не подав.

Відповідно до ст.498 ЦПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Суд враховує, що 24.02.2022 р. розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинена. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі неможливе сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. № 71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. № 71/17-500-77469 від 03.10.2022). Також припинено доставку поштових відправлень до російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення. Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Верховним Судом у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що направлення посольству РФ запиту на згоду про участь у справі не є потрібним.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Третя особа без самостійних вимог в судові засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на електронну адресу судових повісток. (а.с.а.с.88, 91)

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», в Україні введено воєнний стан.

Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч.3 ст.82 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до ст.12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі №760/17232/20-ц.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогами ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-ІХ).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації росією окремих територій Української держави, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (російську федерацію), а держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.ст.1, 3 Основного Закону України).

Суд ураховує, що преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24 жовтня 2005 року, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.

Відповідно до ст.28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст.1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19 грудня 2016 року).

Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це, в тому числі, це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року визначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.

Відповідно до ст.ст.1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнаються тимчасово окупованими внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.

За нормою ч.6 ст.5 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року № 760/17232/20-ц (61-15925 св 21) зазначено наступне: «Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка переглядається», Верховний Суд врахував таке: предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Суд також ураховує, що російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.

Пунктом 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Суд вважає, що російська федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.

Беззаперечний факт порушення російською федерацією територіальної цілісності України та прав і основоположних свобод громадян України не є безумовною підставою для відшкодування кожному громадянину України, зокрема позивачці, майнової шкоди. Така шкода може бути відшкодована у разі фактичного завдання матеріальних збитків майну громадян внаслідок незаконної збройної агресії.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.8)

ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна - квартирою, загальною площею 121,9 кв.м, житловою площею 108,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2633354712020, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2022 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с.а.с.9, 10-11, 12)

28 липня 2023 року російська федерація вчинила терористичний акт шляхом ракетної атаки збройних формувань російської федерації на місто Дніпро, внаслідок чого було пошкоджено майно позивачки, а саме руйнування залізобетонного перекриття, м/пластикових віконних блоків, вхідної групи на лоджію (двері та скління), зовнішніх стін, внутрішніх стін, перегородок, зруйновано газовий лічильник та котел, систему трубопроводів, пошкоджені вхідні металеві двері, радіатори, пошкоджено сполучення колон з плитами перекриття квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

19 вересня 2023 року комісією з обстеження квартири, пошкодженої внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, повноваження якої визначені рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 01.07.2022 № 624 «Про створення комісій з обстеження пошкоджених будівель і споруд, об`єктів незавершеного будівництва внаслідок збройної агресії російської федерації» (зі змінами), на підставі листа позивачки від 02.08.2023 № 24/585 було проведено обстеження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено АКТ № 237 від 19.09.2023. (а.с.22-26)

За результатами обстеження комісією були виявлені пошкодження і зроблено висновок, що житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , потребує технічного обстеження відповідно до п.9 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Міністрів України від 19.04.2022 № 473.

Відповідно до Витягу зі звіту «Звіт за результатами технічного обстеження пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації секцій 2 та 3 другої черги будівництва житлового комплексу «ЖЕНЕВА» за адресою: АДРЕСА_3 », наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом капітального ремонту, реконструкції. (а.с.18-21)

Згідно звіту про оцінку збитків № РЗ-28.07.23-К_22а_с2_кв86 від 22.11.2023 р. станом на 20.11.2023 розмір реальних збитків, завданих фізичній особі - громадянці України ОСОБА_1 , внаслідок пошкодження 28.07.2023 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації квартири АДРЕСА_4 , склала з урахуванням ПДВ: 2419445,63 грн. (а.с.27-73)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволення та з відповідача на користь позивачки слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2419445,63 грн.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»», то судовий збір у розмірі 15 140 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави Україна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (адреса:119991,м.москва,вул.Житня,буд.14,будівля1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ) матеріальну шкоду в розмірі 2419445(двамільйони чотиристадев`ятнадцять тисяччотириста сорокп`ять) гривень 63 копійки.

Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (адреса:119991,м.москва,вул.Житня,буд.14,будівля1) на користь держави Україна судовий збір в розмірі 15140(п`ятнадцятьтисяч стосорок) гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 06.12.2024 р.

Суддя С.В.Єдаменко