Рішення від 13.11.2024 по справі 179/2032/24

179/2032/24

2/179/771/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

До Магдалинівськогорайонного судуДніпропетровської областінадійшла позовназаява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позивач посилалася на те, що 01.06.1972 року було укладено шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 .

За час шлюбу подружжя за спільні кошти відповідно до договору купівлі-продажу від 03.03.1977 року, придбали незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 50%, розташований на земельній ділянці, відведеній у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва, за адресою АДРЕСА_1 . Покупцем у договорі зазначений ОСОБА_3 .

Рішенням № 6 від 30.01.1981 року виконкому Магдалинівської селищної ради народних депутатів Магдалишвського району затверджено введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 .

Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0774 га, кадастровий номер 1222355100:03:001:1760. Право власності як на житловий будинок, так і на земельну ділянку під забудовою оформлено за відповідачем.

Шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано 13.01.2005 року.

Після розірвання шлюбу сторони продовжили проживати разом у даному будинку, оскільки це є єдине житло родини набуте у період шлюбу.

Від дня розірвання шлюбу між сторонами жоден з колишньої пари не заперечував право іншого на частку у спільному майні, і не перешкоджав користуватись таким майном, відтак підстав для звернення до суду у позивачки не виникало.

Натомість, протягом цього року відповідач неодноразово вчиняв сварки позивачці з метою виселення колишньої дружини з будинку, наполягаючи, що він є єдиним власником майна і має право одноособово розпоряджатися зазначеним будинком.

З огляду на зазначене, враховуючи неможливість досягнення згоди між сторонами щодо позасудового способу поділу спільного сумісного майна подружжя, набутого у період шлюбу, позивачка змушена звернутися до суду із даним позовом, оскільки поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, шляхом визначення за позивачкою права власності на частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає за необхідне визначити позивачеві меншу частку в майні подружжя.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 01.06.1972 року по 13.01.2005 року сторони перебували у шлюбі (а. с. 5-6).

Відповідно до ст. ст. 60, 61 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, при цьому об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

На підставі договору купівлі-продажу від 03.03.1977 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 7-11).

Пунктом 24 постанови ПленумуВерхового СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проправо нашлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя»№ 11від 21.12.2007року роз`яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне

майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно роз`яснень Пленуму Верхового Суду України викладених у п. 23 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання

шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. ст. 368, 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільної сумісною власністю, при цьому майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 370 ЦК України у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

В той самий час як вбачається з матеріалів справи, право спільної сумісної власності на майно припиняється у разі поділу цього майна між співвласниками, у відповідності до положень ч. 3 ст. 372 Цивільного Кодексу.

В судовому засіданні беззаперечно встановлений факт, що спірне домоволодіння набуті сторонами в період шлюбу, вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на частину спільного майна подружжя.

У відповідності до ч. 1ст. 141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2401 грн., у зв`язку із чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати об`єктамиспільної сумісноївласності ОСОБА_1 та ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0.0774 га, кадастровий номер 1222355100:03:001:1760 розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

В порядкуподілу спільногомайна подружжя,припинити правоспільної сумісноївласності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0.0774 га, кадастровий номер 1222355100:03:001:1760 розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

- часткужитлового будинкуз господарськимиспорудами,що розташованийза адресою: АДРЕСА_2 , що складається з: житловий будинок літ. А1, загальною площею 91,1 кв.м. житловою площею 39,9 кв.м.; прибудова літ. а2; тамбур літ. а3; сарай літ. Б1; вбиральня літ. В1; гараж літ. Д1; погріб літ. ПГ.;

- частку земельної ділянки площею 0.0774 га, кадастровий номер 1222355100:03:001:1760.

Визнати заОСОБА_3 ,РНОКППНОМЕР_2 , право власності на:

- частинужитлового будинкуз господарськимиспорудами заадресою: АДРЕСА_2 , що складається з: житловий будинок літ. А1, загальною площею 91,1 кв.м. житловою площею 39,9 кв.м.; прибудова літ. а2; тамбур літ. а3; сарай літ. Б1; вбиральня літ. В1; гараж літ. Д1; погріб літ. ПГ.;

- частку земельної ділянки площею 0.0774 га, кадастровий номер 1222355100:03:001:1760.

Стягнути з ОСОБА_3 ,РНОКППНОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :

-судовий збір в розмірі 2401 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 листопада 2024 року.

Суддя Т.А.Ковальчук