Ухвала

від 10.11.2010 по справі ас-13/485-06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-10030/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Васильченко Н.В.

Гордійчук М.П.

                                                  Гончар Л.Я.

при секретарі:  Савченку А.В.

за участю представників:

позивача:  не явка

відповідача-1: не явка

відповідача-2: Удовіченка К.І.

Генеральної прокуратури України: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова та Державної податкової адміністрації у Харківській області на постанову Господарського суду Харківської області від 09.01.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року

у справі № АС-13/485-06

за позовом            Виробничого кооперативу «Голуб»

до           Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

          Державної податкової адміністрації у Харківській області

за участю                    Прокурора Харківської області

про                               визнання нечинним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

          У жовтні 2006 року Виробничий кооператив «Голуб»звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002032330/0 від 09.10.2006 року.

          Постановою Господарського суду Харківської області від 09.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова та Державна податкова адміністрація у Харківській області оскаржили їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржники, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача -2 у судовому засіданні підтримав доводи касаційних скарг та просив їх задовольнити.

          Представники позивача, відповідача-1, Генеральної прокуратури України в судове засідання не з’явились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього представника відповідача-2, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем –2 було проведено планову перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено Акт від 26.09.2006 року (далі –Акт).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення пунктів першого та другого статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР), а саме: підприємством протягом 4 років здійснювалась реалізація допоміжної продукції для швацького виробництва, яка не є продукцією власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі Акта перевірки відповідачем-1 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002032330/0 від 09.10.2006 року у розмірі 105678,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, про неправомірність проведення перевірки спеціалізованим відділом Державної податкової адміністрації Харківської області, оскільки Виробничий кооператив «Голуб» зареєстрований як платник податку саме у Державній податковій інспекції Чевонозаводського району. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем-2 безпідставно було проведено планову перевірку позивача, оскільки позаплановою перевіркою вважається перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».  

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ) Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:

1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:

здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у Державної податкової адміністрації у Харківській області правових підстав для здійснення перевірок щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

          Перевищення працівниками податкового органу своїх повноважень тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб’єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо, однак жодним чином не звільняє платника від обов’язку сплати податкових зобов’язань та штрафних санкцій у необхідному розмірі відповідно до чинного законодавства України.

          Таким чином, навіть у разі виявлення факту окремих порушень процедури проведення перевірки контролюючим органом це не тягне за собою недійсність рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки.

          З серпня 2002 року по 01 липня 2003 року позивач здійснював торгівлю з лотку за межами стаціонарного приміщення на підставі отриманого патенту та з 01 липня 2003 року є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту п’ятого статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Частинами шостою та сьомою статті 9 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:

при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику;

при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що передбачене пунктом шостим статті 9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР виключення щодо незастосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів невласного виробництва при наявності свідоцтва про сплату єдиного податку поширюється лише на суб’єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб.

Тобто, в даному випадку при продажу товарів невласного виробництва позивач повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій.   

Виходячи із змісту частини першої статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Законом України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року, є адміністративно-господарськими санкціями.    

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд касаційної інстанції зазначає, що податковий орган при виявленні факту порушення суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв’язку з чим повинен був прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

26.09.2006 року податковим органом було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

З урахуванням положень статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані до Виробничого кооперативу «Голуб»з 26.09.2005 року, чого судами попередніх інстанцій враховано не було.

Отже, для правильного вирішення даного спору по суті судам слід встановити, яка сума штрафних (фінансових) санкцій підлягає застосуванню до позивача за період з 26.09.2005 року по 31.08.2006 року за порушення пунктів першого та другого статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов‘язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Під час нового розгляду справи суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно  оцінити  докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення  спору  по  суті, і  в  залежності  від  встановленого правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова та Державної податкової адміністрації у Харківській області задовольнити частково.

          Постанову Господарського суду Харківської області від 09.01.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року у даній справі скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

М.Є. Бим

(підпис)

Н.В. Васильченко

(підпис)

М.П. Гордійчук

     (підпис)

Л.Я. Гончар