Рішення

від 09.12.2024 по справі 547/831/24

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39, факс (05341) 9 17 39, 9 15 37,

e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/831/24

Провадження №2/547/338/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання О.О.Харченко,

позивача ОСОБА_1 ,,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката С.Г.Грущенка,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представників відповідача Семенівської селищної ради - Ю.В.Козлової, М.В.Зайченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Семенівської селищної ради про скасування держаної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 та Семенівської селищної ради, у якому просив:

-скасувати державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 5324585601:01:001:0141, цільове призначення земельної ділянки - для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 5324585601:01:001:0141, зареєстрований 24.03.2010;

-скасувати державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку площею 0,1225 га з кадастровим номером 5324585601:01:001:0142, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю;

-стягнути з відповідачів солідарно сплачений позивачем судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог, підтриманих у судовому засіданні зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.12.1992 КСП "Дружба" продало, а ОСОБА_3 (батько позивача) купив жилий будинок і господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Згідно рішення виконавчого комітету Очеретуватської сільської ради передано безплатно у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_3 0,85 га, по АДРЕСА_2 , для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Відповідно до договору дарування житлового будинку № 208 від 06.12.2002 позивач ОСОБА_4 прийняв у дарунок житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці не встановленого розміру. Відповідно до рішення Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 07.10.2008 передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,85 га: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства. У витязі з рішення Семенівської селищної ради № 1482 від 22.11.2023 вказано, що надано дозвіл на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для городництва з метою подальшої передачі її в користування на умовах оренди ОСОБА_4 на земельну ділянку орієнтовною площею 0,4 га, що розташована в с. Очеретувате за рахунок земель комунальної власності Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області. У технічному звіті вказано, що у земельної ділянки площею 0,6604 га, що знаходиться в АДРЕСА_3 , наявна проблема: фактичне місце знаходження земельної ділянки накладається на раніше сформовану і зареєстровану земельну ділянку 5324585601:01:001:0141, 5324585601:01:001:0142. Форма власності приватна Н.О.Солод. Відповідачка ОСОБА_2 не дає добровільної згоди на встановлення меж земельних ділянок із закріпленням межових знаків, перешкоджає цьому. Згідно відповіді Семенівської селищної ради № 02-37/865 від 26.07.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка не сформована, межі не встановлені в натурі (на місцевості), перебуває у комунальній власності Семенівської селищної ради. За адресою: АДРЕСА_4 , сформовані та зареєстровані земельні ділянки: з кадастровим номером 5324585601:01:001:0141, загальною площею 0,25 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), перебуває у приватній власності ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю; з кадастровим номером 5324585601:01:001:0142, загальною площею 0,1225 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, перебуває у приватній власності ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю.

Наявність перетину земельних ділянок порушує право позивача на землю, оскільки він позбавлений можливості належним чином провести державну реєстрацію своїх земельних ділянок, оскільки частину належної йому земельної ділянки фактично "приватизувала" ОСОБА_2 . В позасудовому порядку по факту накладення земельних ділянок з власником ділянки ОСОБА_2 досягти згоди не вдалося.

Набуття відповідачкою права на спірну земельну ділянку відбулось із порушенням прав позивача як первинного власника, оскільки на частині належної йому земельної ділянці наявний перетин.

Позивач із 2008 року не вживав заходів для отримання правовстановлюючого документу на свої земельні ділянки оскільки "постійно був на роботі". Він бажає "вирівнювання" межі ділянок і отримання землі у власність. Відповідачка протиправно зареєструвала власність на 2 земельні ділянки, не узгоджує їх межі. Селищна рада на затверджує його документи про право власності на землі.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечує, оскільки у 2010 році отримала 2 державних акти на оспорювані земельні ділянки. Прав позивача не порушувала. Із 2010 року пройшло 14 років. Позивач не оформив документами свою власність на землі. Батько позивача купував будинок, а не землю. Позивачеві дарувався лише будинок, а не будинок і земля. Адреси земельних ділянок є різними. Є інше написання прізвища покупця за договором.

Відповідач Семенівська селищна рада заперечує проти позову. Із 2008 року позивач не вживав заходів для отримання державного акту або реєстрації його права власності на землі. Не ініціював розробку і затвердження меж земельних ділянок. Рішення Очеретуватської ради прямо вказало на необхідність складення державних актів, що до 2024 року не зроблено позивачем. У 2023 році позивач ініціював передавання йому землі в оренду для городництва, а не у власність. Позивач не ініціював усунення можливих помилок у Державному земельному кадастрі чи встановлення в натурі земельних ділянок починаючи із 2008 року. Доказів накладення земельних ділянок немає. Виконавчий комітет Очеретуватської сільської ради не мав права розпоряджатися землями, оскільки це виключне повноваження відвідних місцевих рад.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК). Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача, якщо відповідач проти позову заперечує.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2, ст. 89 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Вивчивши письмові заяви сторін по суті справи, вислухавши сторони і їх представників, вивчивши матеріали справи і надані до суду докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

За договором купівлі-продажу жилого будинку від 31.12.1992 ОСОБА_5 (батько позивача) придбав у КСП "Дружба" жилий будинок у АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Надана позивачем фотокопія невідомого походження за змістом якої це рішення виконавчого комітету Очеретуватської сільської ради без номера і без дати про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,85 га по АДРЕСА_2 , відхиляється судом як доказ оскільки не містить номера і дати, складене виконавчим комітетом, а не радою яка за законом могла передавати землі у власність, не містить відомостей про її належне засвідчення (а.с. 13). Відповідачі заперечують існування відповідного рішення.

За договором дарування від 06.12.2002 ОСОБА_1 отримав у власність від ОСОБА_5 житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 (а.с. 10, 16).

Вказані договори купівлі-продажу і дарування не вказують на земельні ділянки.

Рішенням Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 07.10.2008 передано безоплатно у власність ОСОБА_1 (позивача) на території Очеретуватської сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,85 га: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га у АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га в АДРЕСА_1 . Вказано на необхідність посвідчити право власності на земельну ділянку державним актом (а.с. 8).

Рішенням Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 11.09.2009 передано безоплатно у власність ОСОБА_2 (відповідачки) в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і земельну ділянку площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства. Рішення посилається на уточнення рішення Очеретуватської сільської ради від 13.09.1996 (а.с. 42).

Державними актами від 24.03.2010 посвідчено належність відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності земельних ділянок з кадастровим номером 5324585601:01:001:0141 площею 0,2500 га і з кадастровим номером 5324585601:01:001:0142 площею 0,1225 га (а.с. 61, 62, 82, 83).

19.10.2023 ОСОБА_6 звернувся до Семенівської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га у АДРЕСА_3 , для городництва і передачі йому в оренду (а.с. 90).

Рішенням Семенівської селищної ради від 22.11.2023 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,40 га для городництва з метою подальшої передачі в оренду (а.с. 9).

Актом обстеження земельних ділянок від 19.07.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз`яснено, що межі земельних ділянок встановлюються в натурі з розробленням відповідної землевпорядної документації та закріпленням межових знаків встановленого зразка на місцевості. Відповідні роботи виконуються інженерами-землевпорядниками. Рекомендовано ОСОБА_1 і ОСОБА_2 встановити межі земельних ділянок із закріпленням межових знаків на місцевості, а ОСОБА_1 - оформити право на землю відповідно до чинного законодавства (а.с. 94).

Листом Семенівської селищної ради від 26.07.2024 № 02-37/865 повідомлено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру за адресою АДРЕСА_3 , земельна ділянка не сформована. За адресою АДРЕСА_4 , сформовано 2 земельних ділянки на власника ОСОБА_2 (а.с. 15, 69, 79).

Відповідно до чинної станом на 07.10.2008 редакції ст. 125 Земельного кодексу України (далі ЗК) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до чинної станом на 07.10.2008 редакції ст. 126 ЗК право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок" від 05.03.2009 N 1066-VI, який набрав чинності 01.05.2009, викладено у новій редакції ст. 125 і ст. 126 ЗК.

Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

...

4. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

...

9. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.

...

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особою права власності на земельну ділянку відбувається поетапно (за окремими окремі стадіями процесу отримання права власності) - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, погодження та затвердження такого проекту землеустрою, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та - завершується після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Рішення сільської ради про передачу у власність не є правовстановлюючим актом на земельну ділянку, а є передостаннім етапом процедури отримання права власності на земельну ділянку (у цій справі внаслідок приватизації).

Отже упродовж 07.10.2008 - 01.05.2009 особа визнавалася власником земельної ділянки після одержання нею державного акта, а після 01.05.2009 - з моменту державної реєстрації права власності яке посвідчувалося державним актом, що у цій справі не було зроблено позивачем ОСОБА_1 починаючи із 07.10.2008, а було зроблено відповідачкою ОСОБА_2 24.03.2010. Також слід зазначити, що адреси земельних ділянок є різними.

Іншими словами ОСОБА_1 не став власником земельних ділянок про які йдеться у рішенні Очеретуватської сільської ради від 07.10.2008, зокрема через не одержання державних актів на відповідні землі, що вимагалося чинним на той час законодавством.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань)

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів.

Вказане дозволяє зробити висновок, що відповідачами не порушено права позивача щодо земельних ділянок, оскільки позивач не став їх власником (не завершив оформлення правовстановлюючих документів), а тому суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Задля більшого поінформування позивача про склад і порядок посвідчення права власності на земельні ділянки суд зазначає якими були та є відповідні документи у різні періоди часу.

Так, право власності на землю може бути підтверджене такими документами:

-державний акт на право власності на земельну ділянку (до 1 січня 2013 року);

-свідоцтво про право власності на нерухоме майно (з 1 січня 2013 року);

-свідоцтво про право на спадщину;

-судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття/зміни права власності на земельну ділянку;

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

-інші цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки: договори купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання тощо.

Документи, що підтверджують право власності людини на землю, поділяються на кілька основних груп залежно від того, коли особа стає власником ділянки та узаконила її. У цьому випадку важливу роль грає рік видачі.

Документи, які видані протягом 1992-2001 року. Державний акт на земельну ділянку не містив кадастрового номеру земельної ділянки. Отже, ділянка не була виділена в натурі та не мала конкретних меж. Акти могли містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями.

Документи, які видані протягом 2002-2008 років. У жовтні 2001 року був прийнятий Земельний кодекс України. Державні акти на землю видавали в новій формі. У новому держакті вже не можна було зазначати більше однієї земельної ділянки. Введення в дію бази державного земельного кадастру дозволило присвоїти кожній, внесеній до кадастру, земельній ділянці окремий унікальний кадастровий номер.

Документи, які видані протягом 2009-2012 років. Основні зміни до форми полягали в доповненні держакту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки. До цього часу власника земельної ділянки ідентифікували за прізвищем, іменем та по-батькові.

Документи, які видані в 2013-2015 роках. У цей період основними документами, що підтверджували право володіння землею, були витяг та свідоцтво. В 2013 році на законодавчому рівні було розділено поняття реєстрації даних щодо земельної ділянки в кадастрі та поняття реєстрації прав (власності, користування, сервітуту тощо) щодо земельної ділянки.

Документи з 2016 року за результатами реєстрації права на земельну ділянку видається тільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Свідоцтво про реєстрацію права власності на земельну ділянку більше не видається.

Жодного із зазначених документів щодо земельних ділянок позивач судові не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір 2906,88 грн (1937,92 + 968,96) покладається на позивача (а.с. 18, 40).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 133, 141, 174, 182, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачка - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач - Семенівська селищна рада (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська ТГ, селище Семенівка, вул. Незалежності, 44а; ідентифікаційний код 22538295).

Повне рішення складене 09.12.2024.

Суддя В.Ф.Харченко