Ухвала

від 09.12.2024 по справі 2-2564/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2024 р.

м. Київ

справа № 2-2564/11

провадження № 6/755/2052/24

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського районного суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження,

УСТАНОВИВ:

В провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження.

Представник заявника та заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з огляду на обмежений діючим процесуальним законом термін розгляду даної категорії справ.

Відповідно до частини третьої ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Вивчивши матеріли справи, дослідивши подані заявником докази, суд приходить до наступного.

13 грудня 2011 заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-2564/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 404 955 (два мільйона чотириста чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 35 коп.

18 травня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчі листи № 2-2564/11щодо примусового виконання заочного рішення суду від 13 грудня 2011 року.

03.02.2016 року державним виконавцем ВДВС Овруцького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 2-2564/11 від 18.05.2012 року.

На підставі Договору про відступлення прав вимоги № 2290/К від 20.07.2020 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», ПАТ «Дельта Банк» відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що є Додатком № 1 до Договору.

Таким чином, згідно умов Договору про відступлення прав вимоги № 2290/К від 20.07.2020 року право грошової вимоги за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», що підтверджено Додатком № 1 (реєстром боржників), що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із цих норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором у зобов`язанні своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.

За положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 закону «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявником правомірно заявлено вимогу про заміну сторони кредитора ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» за зобов`язаннями боржника ОСОБА_2 , у зв`язку із доведенням факту відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги за правочином, що надає новому кредитору право звернення до суду із заявою про заміну стягувача на стадії виконання рішення суду.

Крім того, 08 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 911/1677/18 (ЄДРСРУ № 83537701) досліджував питання щодо правової можливості укладання договору уступки в частині стягнення судового збору.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах «позивач-відповідач» не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання в межах «кредитор-боржник».

При цьому, ст. 512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 року у справі №913/54/16.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що сплата суми судового збору, визначеного рішенням суду, не є зобов`язанням у розумінні положень ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже не може бути предметом відступлення за договором.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі №906/110/16, від 05.04.2018 року у справі №923/607/16, від 27.03.2019 року у справі №910/386/17, 16.04.2019 у справі № 910/377/17, від 13.05.2019 року у справі № 916/106/15-г .

З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави заміни сторони у зобов`язанні боржника ОСОБА_2 щодо стягнутого з неї за рішенням суду судового збору та інших судових витрат, оскільки судові витрати не є зобов`язанням у розумінні положень ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже не можуть бути предметом відступлення за договором.

Керуючись ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження, - задовольнити частково.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (Код ЄДРПОУ 39761587, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 13/2, літ. «Б») по цивільній справі № 2-2564/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 404 955 (два мільйона чотириста чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 35 коп.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (Код ЄДРПОУ 39761587, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 13/2, літ. «Б») у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 2-2564/11 від 18.05.2012 року в частині боржника ОСОБА_2 .

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 09 грудня 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган